Газета для тих, хто працює на землі

Відверто кажучи


Знайшла свою весну 29/01/2014 Останнім часом тільки й чуєш від друзів-селян, що мріють перебратися у місто в пошуках кращої долі. Проте інколи стається навпаки: деякі городяни знаходять щастя саме у селі. Моя давня знайома – назвемо її просто тіткою Валею – все життя провела у Києві. У столиці народилася, виросла і працювала до пенсії на залізниці. Дуже спокійна і сором’язлива людина, вона майже не мала друзів. Заміж так і не вийшла, дітей не завела. А торік несподівано перебралася у село. Таке, яке справедливо називають «тьмутараканню», – півдня тряски в автобусі, а потім пішки лісом. Ані лікарні, ані...
Милосердя багато не буває 15/01/2014 У Мишковичах Тернопільського району в мальовничій місцині розмістилося сучасне геріатричне відділення, де нині проживають та лікуються двадцять одиноких хворих, літніх та немічних людей. Є серед них такі, які взагалі не мають родичів. Є й хоч і не одинокі, але тяжкохворі, й обставини склались так, що вони змушені жити в казенних стінах та приймати послуги від сторонніх. Не оминають відділення увагою соціальні працівники, представники районної організації товариства Червоного Хреста України. Особливо люблять старенькі голову товариства Ольгу Нижник, яка навідується до них з...
Можливість спілкуватися увесь рік, якщо передплатити газету до 25 грудня 11/12/2013 Таку можливість отримають наші читачі, якщо встигнуть передплатити газету «Рідне село Україна» до 25 грудня 2013 року. До того ж спілкуватися можна не лише з працівниками редакції, зателефонувавши або написавши листа, а й іншими нашими читачами: написавши до редакції чи самому авторові (бо не рідкість, коли ми вказуємо контактні дані авторів). Щоб почути ваш голос, враження, точку зору, ми у цьому році запровадили нові рубрики: «Життя як воно є», «Дорожні спостереження», «Життєві байки», «Селянин – селянинові». Аби проявилися творчі здібності наших читачів, з’явилася рубрика «Хата-...
«Не вчи вченого їсти хліба печеного», у народі кажуть 27/11/2013 Новаторськими порадами, скільки й чого вносити на ділянку, в яку фазу Місяця, чи треба прибирати бур’яни, – рясніють сторінки видань для городників. І все це супроводжується розповідями про диво-знахідки способів підвищення врожайності тієї чи іншої сільгоспкультури. Іноді доходить до абсурду: мовляв, використання перегною від кобил набагато корисніше, ніж від жеребців, овочі обов’язково слід саджати вночі, а землю перекопувати виключно дерев’яною лопатою... Слід лише вітати спроби численних ентузіастів, які намагаються полегшити роботу селянам, шукаючи нові шляхи підвищення...
Прислухайтесь до себе та шукайте привід для радості 23/10/2013 Прислухайтеся до себе. Ми весь час чогось боїмося: потепління, похолодання, потопу, пожежі, сильних морозів, безсніжної зими, захворіти на невиліковну хворобу, підійти до людини, яка впала, щоб не забруднитися, зробити зауваження знахабі, щоб не нарватися на грубість… В очікуванні якоїсь поганої події ми живемо, як боксер на рингу, весь час у стійці захисту. Скажете: цього вимагає потреба самозбереження? Частково так. Однак боятися треба тоді, коли настане час, а заздалегідь – навіщо? Ми ж геть забули, що життя нам дається для радості. Оцінюючи подію чи людину, шукаємо в них...
Якщо в селі стоятиме школа, буде розвиватися й село 09/10/2013 Напередодні Дня вчителя, з яким ніколи не пізно із земним уклоном привітати наших освітян, подзвонила сільський голова крихітного наддністрянського села Брідок на Буковині Любов Спіжавка. – Знаєте, – ледь стримуючи хвилювання, сказала вона, – ми таки перемогли чиновництво і відстояли свою школу. Коли стало відомо, що її закривають на догоду так званої «оптимізації», люди збурилися настільки, що, здавалося, вода в річці закипіла. Яка ж перспектива тепер у нашого Брідка? Невже все, чим ми можемо пишатися, пов’язане лише з минулим? Наші Герої соцпраці, відомі аграрії, митці…...
Своє та спільне: невже наші звички настільки заклякли? 25/09/2013 Коли було спекотно, спостерігала, як молоді співробітники з сусіднього офісу повитягали на вулицю з десяток стільців та стіл – щоб під час перерви відпочивати з комфортом. Так минуло кілька тижнів. Настав час дощів, а меблі так і залишилися просто неба. Стільці вщент промокли, стіл набряк. І нікого це не турбувало, аж поки керівництво не попередило про штрафні санкції за псування спільного майна, інакше кажучи, аж поки спільне не торкнулося власного. Гаманця. Може, хтось і не побачить тут жодної паралелі, а мені згадався цей випадок під час журналістського прес-туру Чернігівською...
Оренда землі: захистити себе і паї 11/09/2013 Оренда паїв є державі вигідною: сотні тисяч гектарів використовуються за призначенням, розвивається аграрна галузь. У результаті від року на рік укладається дедалі більше договорів оренди (цього року понад 2,5 млн), зростають орендовані площі (17,5 млн га), збільшується сума нарахувань за укладеними договорами (торік близько 9 млн грн). І що важливо, майже 52,5% договорів оренди уклали пенсіонери. Однак чому тоді люди скаржаться: «Орендує землі колишній наш земляк, який тепер живе в місті. Розплачувався наполовину грошима, наполовину врожаєм. Ми були задоволені. Але позаторік, наш...
Чого соромимося? 28/08/2013 Десята ранку. Столичний дитячий майданчик. «Усе, мамо, більше не можу говорити – дівчата прийшли!» – пошепки завершує телефонну розмову фарбована білявка у модних драних джинсах. Вона живе тут недавно. При нагоді з гордістю розповідає, що замовила ексклюзивний костюмчик для двохрічного синочка, що її коханий їздить на роботу на лексусі, а сімейний лікар приїздить, «лиш варто бренькнути». А нещодавно гуляла на тому майданчику дівчина Марина. І зустріла білявку: «Оксанко, і ти тут? А який Богданчик великий став – видно, що на сільських харчах зростає! Та як же Микола свій трактор...
Їмо. Чи на здоров’я? 14/08/2013 «Пельмені дешеві не бажаєте купити? Місце знаю одне. Два тижні тому ящик купив – так уже з’їли. Онукам подобається – за вуха не відтягнеш», – нахвалював продукт сусід дядько Сергій. З чого зроблені ті пельмені, і чи є там хоч трохи м’яса, він і не замислюється. А знаєте, що найкраще продається на сільських базарах? Ковбаса! Звичайно ж, найдешевша. А ще копчені (скоріш за все, оброблені хімічним розчином зі смаком копченостей) сало і риба. Моя знайома лікар, яка все життя прожила у місті, щиро не розуміє, чому сільські люди, які мають чисте повітря й натуральні харчі, хворіють! Усе...