Схоже, чергова хвиля глобального “сталевого” протекціонізму стане початком кінця так званого вільного ринку. Хоча для сталевої продукції термін “вільний” варто застосовувати з натяжкою, адже метал завжди був одним з “найзамитненіших” товарів. Лише нині проти української металопродукції діють 31 антидемпінговий захід та чотири захисні.
Протекціонізм присутній завжди, але активізується та посилюється він зазвичай у кризові періоди. Проте нинішні драйвери глобального протекціонізму дещо інші та пов’язані з діями президента США Дональда Трампа, який з метою зменшення торговельного дефіциту впровадив імпортні мита в розмірі 25% до сталевої продукції з Китаю.
Керівництво EUROFER вважає, що близько 13 млн т сталі може бути перенаправлено зі США до Європи і це стане катастрофою для європейського сталевого сектора
Причини та наслідки
Варто зазначити, що ця торгова війна США зумовлена істотним надлишком сталевих потужностей в світі та стосується сталевої продукції незалежно від країни походження (виключенням стали кілька держав, з якими Штати провели чи ведуть перемовини щодо зняття чи послаблення санкцій). Власне, ще у березні з “санкційного” переліку вдалося вийти Південній Кореї, яка внесла зміни до своєї Угоди про вільну торгівлю зі США, прийнявши натомість квоти, що в цілому зменшать експорт сталі до цієї країни на 30%.
Надлишок сталеливарних потужностей у світі сягає майже 700 млн т. Причому лідером у формуванні цього надлишку є Китай, що інтенсивно нарощував темпи розбудови металургійної промисловості. Якщо протягом 2006-2012 рр. світові сталеві потужності зросли з 1,45 млрд т до 2,10 млрд т (приріст — 650 млн т), то в КНР — з 490 млн т до 950 млн т (приріст — 470 млн т, або близько 72% світового приросту). Протягом наступних 2012-2016 рр. світові сталеві потужності збільшилися до 2,38 млрд т (приріст — 280 млн т), а китайські — до 1,17 млрд т (приріст — 205 млн т, або близько 74% загальносвітового показника).
“Зрозуміло, що Китай вводив сталеві потужності для задоволення власних потреб, — зазначає Дмитро Хорошун, аналітик інвесткомпанії Concorde Capital. — Але тут важливі фактичні результати “китайської діяльності”, які демонструють, що Піднебесна переборщила із будівництвом сталеплавильних заводів, тому була змушена завантажувати їх “експортом”.
Китайська сталь, як зазначається у розслідуванні Мінторгу США (саме це розслідування привело до застосування 25%- вого імпортного мита), “негативно впливає на вільні ринки в глобальному масштабі” і має “складний механізм впливу” на американський ринок. “Складність” цього механізму в тому, що треті металургійні країни втрачають свої експортні ринки, адже їхню продукцію витісняє китайська, тому вони перенаправляють свої потоки до США. Іншу “схему впливу” американці угледіли на прикладі тієї ж Південної Кореї, яка є третім за величиною постачальником сталі до країни та одним із найбільших імпортерів китайської сталі. Експерти вважають, що Корея є своєрідним каналом збуту для китайського експорту в Штати.
Те, що надлишок сталевих потужностей в Піднебесній, — реальна проблема, визнають і самі китайці, які протягом кількох останніх п’ятиліть обговорювали необхідність їх скорочення.
“І от, нарешті, 2016-2017 рр. досить несподівано китайці почали діяти — зменшили надлишок потужностей на 100 млн т”, — каже пан Хорошун. Водночас згідно з аналізом Організації економічного співробітництва та розвитку для врівноваження світового “сталевого балансу” необхідно вивести з експлуатації 300-350 млн т потужностей. Цей процес відбувається дуже повільно, тому адміністрація США взялася його прискорювати.
Надлишок сталеливарних потужностей у світі сягає майже 700 млн т
Складні механізми — складні рішення
Самі по собі імпортні мита США для сталевої промисловості Китаю не є проблемою, адже безпосередньо до цієї країни Піднебесна експортує лише 1,1 млн т продукції на рік. “Але через те що КНР має “складний механізм впливу” на американський ринок, Вашингтон готовий вирішувати проблему “обхідними шляхами”, — пояснює пан Хорошун. А саме спробувати через треті країни натиснути на Китай. Тобто імпортні обмеження, що застосовані США проти сталі з усього світу, можуть в результаті дискусій та перемовин трансформуватися в імпортні мита на китайську сталь, що введені третіми країнами.
Що стосується України, то для нас, навіть беручи до уваги металопродукцію за кодом ЗЕД 72 (чорні метали, вуглецева сталь), ринок США доволі незначний і у загальному обсязі вітчизняного металургійного експорту складає не більше 1,3%.
“Наразі найсильнішого негативного впливу від застосування американських імпортних мит зазнала компанія “Інтерпайп”, для якої США були одним зі швидкозростаючих ринків збуту”, — зазначає Денис Саква, старший аналітик інвесткомпанії Dragon Capital. Торік на обидва Американські континенти “Інтерпайп” відвантажила 90 тис.т трубної продукції. “Окрім необробленої сировини українську продукцію в світі ніде не чекають, і ми це добре відчуваємо на прикладі сталевих труб”, — пояснює ситуацію з посиленням “сталевого” протекціонізму в світі Денис Морозов, директор із економіки та фінансів компанії “Інтерпайп”. При цьому пан Морозов не уточнив, чи стануть ці санкції загороджувальними для компанії, але зазначив, що обмежувальні заходи проти українських труб окрім США діють в Бразилії, Мексиці, Канаді, ЄС, а також в Росії і Митному союзі. “Уряди всіх країн, попри публічні декларації про вільну торгівлю, застосовують найрізноманітніші інструменти для захисту свого ринку від імпорту, — говорить пан Морозов. — Це торгові бар’єри, антидемпінгові мита, технічні бар’єри, переваги для внутрішніх виробників при держзакупівлях, вимоги локалізації виробництва”.
За словами Юрія Риженкова, генерального директора групи “Метінвест”, на ринок США компанія експортує близько 1 млн т продукції, але основна частка в цьому обсязі припадає на чавун, який не потрапляє під дію цих санкцій. “Тому безпосередньо ці мита нас не зачіпають, — зазначає пан Риженков. — Проте дані обмеження небезпечні тим, що можуть спровокувати ланцюгову реакцію в інших країнах. Для нас дуже важливо, як реагуватимуть на ці санкції ЄС та інші держави Чорноморського і Середземноморського басейну, які є нашими основними ринками збуту”.
Саме тут і ховається небезпека для вітчизняних металургів, адже першою реакцією інших країн може стати закриття своїх внутрішніх ринків.
Реакція в дії
Власне, як зазначає Олександр Каленков, президент об’єднання підприємств “Укрметалургпром”, антидемпінгова ініціатива США вже “розбурхала” світову сталеву спільноту. “Для більшості провідних металургійних експортерів на ринок США припадає суттєва частка загального експорту металопродукції, — пояснює пан Каленков. — Наприклад, для металургів Туреччини частка американського ринку складає майже 15%, а для металургів ЄС — понад 30%”.
Тому Україна опинилася в ситуації “заручників другого порядку”. Річ у тому, що ЄС і Туреччина є основними традиційними ринками збуту для українського металоекспорту. Зокрема, за даними “Укрметалургпрому”, до ЄС-28 постачається майже 32% української металопродукції, що експортується, а до Туреччини — близько 13%. І якщо й європейці, й турки підпадатимуть під імпортне 25%-ве американське мито (переговори з цього приводу тривають), то їх металоекспорт до США скоротиться. Даний рівень запобіжного заходу істотно зменшує їхню конкурентноздатність, і вони будуть вимушені диверсифікувати ринки збуту тих обсягів металу, що вивільняться. “Водночас світові ринки не безмежні, — говорить пан Каленков. — Українські металоекспортери, які і без того змушені постійно займатися диверсифікацією (через втрату передусім ринків СНД), зіткнуться з ще більшими проблемами збуту як на європейському і турецькому ринках — через політику “імпортозаміщення”, так і на ринках інших країн — через посилення конкуренції з європейськими і турецькими постачальниками”.
Страхи і побоювання вітчизняних експертів та металургів цілком реалістичні. 26 березня поточного року Єврокомісія ініціювала захисне розслідування проти імпорту металопрокату по 26 категоріям товару незалежно від країни походження. А 27 квітня аналогічний крок зробила і Туреччина, розпочавши власне захисне розслідування проти імпорту металопродукції і теж незалежно від країни походження.
Керівництво Європейської металургійної асоціації (EUROFER) вважає, що близько 13 млн т сталі може бути перенаправлено зі США до Європи і це стане катастрофою для європейського сталевого сектора, який тільки-но почав відновлюватися. Європейцям є чого побоюватися: за останні п’ять років імпорт сталевої продукції (за цими 26 категоріями) зріс на 65% і 2017 р. досяг 29,3 млн т. Водночас генеральний директор EUROFER Аксель Эггерт наголошує: “Європа не має наміру закривати ринок, а лише намагається запобігти подальшому зростанню імпорту сталі”. Тому захисні заходи у жодному разі не повинні призвести до дефіциту чи підвищення цін.
За словами вітчизняних аналітиків, розслідування EUROFER триватиме до дев’яти місяців, а запровадження антидемпінгових мит матиме “серйозний негативний політичний контекст”, адже Україна та ЄС підписали угоду про вільну торгівлю. “Я вважаю, що ЄС не піде на обмеження стосовно України”, — говорить пан Саква.
Однак наприкінці минулого року (6 жовтня) Єврокомісія “відгородилася” від української сталі, ввівши фіксоване антидемпінгове мито в розмірі €60,5 за 1 т на імпорт гарячекатаного плоского прокату виробництва “Метінвесту”. “Відтоді як ввели обмеження, компанія не поставляла рулони в ЕС, хоча зараз ми могли б це робити, навіть із урахуванням діючих мит, — зауважує Юрій Риженков. — Ми зосередилися на пошуку інших ринків збуту і водночас розраховуємо на перегляд мита”.
Найсильніше європейські обмеження “вдарили” по комбінату “Запоріжсталь”, який виготовляє близько 3,5 млн т рулонів на рік і приблизно 1 млн т експортує до ЕС. Як зазначив генеральний директор “Запоріжсталі” Ростислав Шурма, підприємство диверсифікує виробництво, завантажуючи свої потужності холоднокатаним листом, що не підпадає під дію європейського мита. Крім того, “Запоріжсталь” наростила свою присутність з гарячекатаним рулоном на традиційних ринках збуту (Північна Африка, Близький Схід, Туреччина, ОАЕ), а також вийшла на “екзотичні” — Таїланд і Малайзію. “Виробництво “Запоріжсталі” повністю завантажено, — говорить пан Шурма. — Водночас перенаправлення збуту — вимушений крок, адже логістика на Далекий Схід значно дорожча, ніж до Європи”. “Логістична різниця” складає майже $50 за 1 т продукції, і це негативно позначається на економіці комбінату.
Посилення
Окрім “глобальних” є ще й “локальні” причини для застосування окремих тарифних бар’єрів проти української сталі. Це стосується підвищення діючих антидемпінгових мит на поставку українських сталевих коліс в Євразійський економічний союз. Ці мита діють з 2016 р., а 5 квітня поточного року були підвищені з 4,75% до 34,22%.
“Через це обмеження продукцію української “Інтерпайп” замістить продукція казахської компанії “Проммашкомплект”, яка поточного року має намір ввести нові потужності в обсязі близько 80 тис.т продукції на рік”, — зазначає Дмитро Хорошун і додає, що цей обсяг близький до обсягу поставок коліс “Інтерпайп” 2017 р. За даними самої компанії, торік на ринок СНД було відвантажено майже 90 тис.т колісної продукції.
І насамкінець, вітчизняні експерти та гравці ринку одноголосно заявляють: глобальний сталевий протекціонізм надалі посилюватиметься. Незважаючи на зростання попиту на сталь, проблема зайвих сталеливарних потужностей у світі зберігатиметься. Більше того, виробництво сталі зростатиме, оскільки для національних економік це означає вищий рівень зайнятості, більшу додану вартість і поліпшення торговельного балансу. “Отже, цілком логічно очікувати, що національні уряди і надалі захищатимуть місцевих виробників від зарубіжних конкурентів, а при посиленні конкуренції робитимуть протекціоністські заходи жорсткішими”, — зауважує Олександр Мартиненко, керівник підрозділу з фінансового аналізу корпорацій (небанківський сектор) інвесткомпанії ICU.
Результатом торгових воєн між наддержавами стане перерозподіл ринків збуту передусім китайської металопродукції. За словами Олександра Каленкова, практично всі без виключення країни з метою збереження власного металургійного потенціалу будуть вимушені посилювати свою присутність як на внутрішніх ринках через місцеве імпортозаміщення, так і на ринках інших країн. “А це призведе до суттєвого посилення конкуренції, — наголошує пан Каленков. — При цьому малоймовірно, що українська металопродукція може зайняти місце китайської”.
Хронологія введення нових імпортних мит, що стосуються поставок української сталі
Жовтень 2017 р.
Єврокомісія ввела фіксоване антидемпінгове мито в розмірі €60,5 за 1 т на імпорт г/к плоского прокату виробництва «Метінвесту».
Січень 2018 р.
Міністерство торгівлі США прийняло остаточне рішення про застосування антидемпінгових мит на імпорт катанки із України. Для продукції «АрселорМіттал Кривий Ріг» мито складає 44,03%. При цьому, попередні мита на катанку були запроваджені ще 25.10.2017 р.
Березень 2018 р.
Влада США прийняла рішення про введення додаткового антидемпінгового мита в розмірі 25% на імпорт стальної продукції із усіх країн, окрім Канади і Мексики (відстрочку отримали ЄС, Австралія, Аргентина, Південна Корея, Бразилія). Мито почало діяти 23 березня 2018 р.
Березень 2018 р.
Єврокомісія розпочала захисне розслідування стосовно імпорту 26 категорій стальної продукції (сортового, листового прокату та труб із вуглецевої, легованої та нержавіючої сталі) незалежно від країни походження.
Квітень 2018 р.
4 квітня Мексика ввела мита на стальні безшовні труби діаметром 2-16 дюймів із України в розмірі $170,1 за 1 т.
5 квітня Євразійський економічний союз підвищив антидемпінгові мита на залізничні колеса із України із 4,75% до 34,22%.
27 квітня Уряд Туреччини заявив про намір провезти розслідування стосовно імпорту чавуну та вуглецевої сталі із усіх країн, окрім ЕС.
Точка зору експертів
Денис Морозов, директор з економіки і фінансів компанії «Інтерпайп»
Хвилю обмежувальних заходів проти стального імпорту, яку ми сьогодні спостерігаємо, можна назвати торгівельною війною усіх проти всіх. Проте навіть у разі, якщо ці заходи будуть скасовані або пом’якшені, більш «елегантні» форми протекціонізму нікуди не зникнуть. Вільна торгівля – це ідея, яку просувають ті, хто від неї має вигоду. Говорити про вільну торгівлю в країні, яка експортує сировину і імпортує готову продукцію, а саме такою є Україна, – є економічним нонсенсом. Це спосіб стати «банановою», «зерновою», чи «металобрухтною» республікою.
Тож Україні потрібно робити так, як діють усі наші іноземні партнери: декларувати загальноприйняті гасла, а реальні дії спрямувати на розвиток внутрішнього виробництва.
Олександр Каленков, президент ОП «Укрметалургпром»
Український Уряд дуже оперативно відреагував на впровадження американського мита – буквально за лічені дні було надіслано офіційну позицію на слухання в Сенаті і Конгресі США, проведено низку неформальних зустрічей на підтримку зусиль України, надіслано офіційного листа Віце-президенту США з проханням виключити Україну з-під дії мита, а також отримано критерії, яким має відповідати Україна для її виключення. Наразі Мінекономрозвитку разом з ОП «Укрметалургпром» та провідними американськими фахівцями, які надають рекомендації з питань взаємодії з державними органами США, проводить подальшу роботу з метою виведення України з-під дії американського «стального» мита.
Не менш активно ведеться спільна робота між Мінекономрозвитку і вітчизняним гірничо-металургійним комплексом у питанні збереження присутності українського металоекспорту на європейському ринку без будь-яких втрат в об’ємах та сортаменті. І ми дуже сподіваємось на позитивний результат.