Що для тебе велосипед? З якою метою його використовуєш і як до цього прийшов? Хто вони, члени Асоціації? Нас уже більше 170, і це число постійно зростає. Про це розповідаємо в рамках спецпроекту “АВК в обличчях”.
Іра Бондаренко, координаторка Асоціації велосипедистів Києва
Як давно ти їздиш на велосипеді?
З березня 2007.
З якою метою його використовуєш?
Переважно для поїздок по місту: на роботу, в магазини, на зустрічі.
Люблю їздити з друзями від одного цікавого місця до іншого, проводити там час і їхати далі, але це останнім часом стається рідко.
Дуже люблю подорожувати саме на велосипеді. Їхати тиждень-півтора з наметом, або просто зі спальником, якщо тепло. Вибирати тихі дороги, краєвиди, вітатися з дітьми у селах.
А ще я намагаюся знайти велосипед у кожному місті під час закордонних поїздок. Велосипед – найкращий спосіб дослідити інше місто: ти швидше, ніж пішки, і не втомлюєшся від довгих відстаней, а також відчуваєш справжній дух міста, на відміну від громадського транспорту. Наприклад, Санкт-Петербург, Москва, Берлін, Нюрнберг, Відень та Севілья відкрилися мені лише завдяки велосипеду.
Як прийшла до цього?
Мій хлопець їздив на велосипеді, і ми хотіли подорожувати разом. Тому пішли і купили велосипед, МТБ. Пам”ятаю, мене тоді здивувало, скільки коштував велосипед – для недосвідчених це завжди здається “дуже багато”. А ще мені страшенно не подобався його зовнішній вигляд, і мій зовнішній вигляд на велосипеді. Це уже пізніше я зрозуміла, що “зате він зручніший”. Але спершу я дуже мало їздила, бо велосипед був некрасивий, а ще й дорогий, страшно розбити.
За кілька років я знайшла вирішення: почала їздити у звичайному одязі, не спортивному (хоча у мене є шолом, велошорти та велофутболки). У звичайному одязі я почувалася комфортно: велосипед став просто зручним видом транспорту, а не фетишем, над яким треба труситися, кудись заносити, десь перевдягатися, – і тому я почала їздити на велосипеді майже щодня (крім дощовитих днів, хоча це іноді теж дуже класно – погрести педалями в калюжах).
Що для тебе велосипед?
Це мій транспорт: швидкий, легкий, красивий і зручний. Це стиль життя, для мене він асоціюється зі словами “вільний, неупереджений, просто приємно жити і насолоджуватися життям”.
Чому ти приєднався до АВК і що думаєш про організацію?
Я працювала журналісткою і отримувала прес-релізи від Асоціації велосипедистів Києва. Прес-релізи здавалися мені непрофесійними, і я запропонувала голові АВК свою допомогу: писати і розсилати прес-релізи та анонси. Це було у 2008 році. Потім запустила свій перший волонтерський проект: надіслала листи в 10 супермаркетів і попросила встановити велопарковку. Один з них, “Караван”, дійсно встановив, одним із перших у Києві. Тоді я вивела для себе цю формулу 10%: якщо 100% продекларували свою прихильність, то насправді її реально проявить 10% (наприклад, якщо на акцію пообіцяли прийти 200 людей, то прийде 20). Це, до речі, означає, що якщо прийшли 20, то 200 дізналися про подію та схвалили її. У 2010 мене обрали головою АВК, а з 2012 я працюю тут координаторкою.
Твоє побажання потенційним велосипедистам і Києву.
Люди, пошвидше відкривайте для себе велосипед! Це ті відчуття, які ви просто повинні спробувати до старості (хоча у старості ще й як можна кататися! бачили Cycle Chic з Нідерландів, де літні жіночки розсікають
на велосипеді по місту?)