Тіньова економіка. Це словосполучення міцно увійшло в суспільну свідомість. Різні міжнародні організації, фахівці, громадські діячі та представники влади озвучують різні оцінки рівня тінізації економіки України. Протидією тіньовому обігу пояснюють необхідність розробки та прийняття чергових законодавчих і нормативних актів. Боротьба з тінню стала одним з пріоритетів внутрішньої політики…
Виникає питання, а що таке тіньова економіка і де межа, яка відокремлює її від економіки взагалі?
What is the Shadow Economy?
У Світовому банку пропонують передусім відносити до тіньової економіки повністю або частково скрите від оподаткування ринкове виробництво товарів та послуг і вимірювати його у відсотках до ВВП країни. При цьому окремий показник розраховується також виходячи з даних ринка праці — кількості тіньової робочої сили, робітників без договорів найму або з формальними договорами про виплату мінімально можливої за законодавством винагороди, найманих робітників, з платні яких не відраховуються внески на соціальне страхування, тощо. Ці питання стали предметом окремого дослідження “In From the Shadow”.
За оцінками професора Фрідріха Шнайдера, одного з найвідоміших дослідників тіньової економіки в світі, навіть у розвинених країнах тіньова економіка складає 14-16% ВВП, у країнах, що розвиваються, — 32-35%, на Близькому Сході та Азії — 25-35%, у Латинській та Центральній Америці й Африці — понад 40% ВВП.
Місце в тіні
За розрахунками Міжнародної асоціації дипломованих сертифікованих бухгалтерів (АССА), 2016 р. обсяг тіньової економіки України сягав 1,1 трлн грн., і країна посіла третє місце в списку економік з найбільшим рівнем тіні в світі — 45,16% від ВВП. Більші показники були лише в Нігерії (48,37%) й Азербайджані (67,04%). При цьому, за розрахунками Міністерства фінансів України, масштаби тіньової економіки в нашій країні були значно меншими — близько 30% ВВП (хоча і це означає, що третина всіх операцій в Україні здійснювалися із застосуванням схем заниження податків та уникнення від їх сплати).
Міжнародний валютний фонд на основі докладу “Тіньова економіка в світі: що ми дізналися за останні 20 років?” оцінив розмір неформальної економіки України у 44,8% ВВП. Зазначено, що найменшим (36,65%) він був у 2008 р., а пікового значення у 57% ВВП сягнув у 1998 р. Розрахунки МВФ базуються на дослідженні групи економістів, які вивчали економіки більшості країн протягом 1991-2015 рр.
Наприкінці минулого року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зробило власні розрахунки розміру тіньового сегмента за декількома методами, які застосовуються у міжнародній практиці. Вони показали, що торішні обсяги тіньової економіки майже не зазнали змін — вона складає 27-55% ВВП.
Як повідомили у Державній фіскальній службі, рівень тіньової економіки в Україні обраховується Мінекономрозвитку з 2009 р. згідно з наказом #123 від 18.02.09 р. За останньою інформацією, відзначено позитивну динаміку. Так, рівень тіньової економіки з 40% у 2015 р. знизився до 33% за підсумками січня — вересня 2017 р. У 2015 р. запроваджено систему електронного адміністрування ПДВ, 2016 р. — систему електронного адміністрування реалізації пального, а 2017 р. — систему моніторингу оцінки ризиків при реєстрації податкових накладних (СМ КОР), яка наразі вдосконалюється. В результаті торік надходження ПДВ зросли на третину у порівнянні з показниками 2016 р. і склали 433,8 млрд грн.
Як зазначає Володимир Дубровський, старший економіст та член наглядової ради Центру “CASE Україна”, “величезні масштаби тіньової економіки — це перше, що кидається в очі в українській податковій системі. Оцінки неформальної економіки варіюються у межах 30-50% ВВП, але найнадійніша, як і раніше, — “до біса багато”.
Оцінки тіньової економіки варіюються у межах 30-50% ВВП
Але не все так просто. Перше, на що звертають увагу фахівці, це на необхідність знов-таки повернутися до питання: що таке тіньова економіка?
По-перше, термін “тіньова економіка” не зовсім вдалий, адже до неформального сектора належать і кримінальна діяльність (наприклад, контрабанда окремих товарів), і виробництво сертифікованих за міжнародними стандартами товарів широкого вжитку. Тобто тіньова — це, головним чином, та ж сама економіка, яка відрізняється від формальної, або “білої”, лише несплатою податків в повному обсязі. Олександр Бородиня, голова правління ГО “Ліга українських промисловців — виробників взуття, шкіргалантереї, хутряних виробів і шкіряних товарів “Укршкірвзуттяпром”, наводить приклад. Торік в Україну з Китаю було ввезено 45 млн пар взуття за “хитрою” ціною в середньому $2,7 за пару. Це називається “сірим” імпортом. Але, за даними ДФС, лише на ринку “7 км” в Одесі такого товару щорічно збувається на $5 млрд.
По-друге, тіньова економіка не шкодить валовому внутрішньому продукту. Вона бере участь у формуванні реального ВВП. Оцінки у відсотках до ВВП — це лише метод вимірювання. Відсоток тіньової економіки треба не віднімати від розміру валового продукту, а додавати до нього (принаймні, розмір більшої частини неформального сектора).
“Тінь — це така собі ложка “меду” в бочці української дійсності. Офіційна економіка стагнує, знижуються темпи зростання ВВП. За відносно стабільного курсу випереджаючими темпами зростають імпорт і негативне сальдо зовнішньої торгівлі, — пояснює Ігор Гуменний, власник та президент UBC Group. — Але на 20% збільшилася номінальна зарплата, на 26% — будівництво і на 8,8% — роздрібний товарообіг. На мій погляд, дисбаланс очевидний, оскільки в офіційній статистиці немає двох серйозних драйверів: тіньового сектора і грошей гастарбайтерів. Я вважаю, що тіньова економіка в Україні зростає відсотків на 10 за рік”.
По-третє, тіньова економіка також створює робочі місця і, здебільшого, частково сплачує податки. Адже повністю уникнути сплати податків у звичайних видах діяльності майже неможливо. Інша справа, що податки мінімізовані: підприємства с багатомільйонним обігом можуть бути оформлені як ФОП на спрощеній системі оподаткування.
На думку Олександра Соколовського, президента Всеукраїнського об’єднання роботодавців “Укрлегпром” і власника компанії “Текстиль-Контакт”, в Україні національним видом спорту є несплата податків і отримання від цього конкурентних переваг. “Бізнес “спить і бачить”, як вийти з тіні. Є 15-30% “сірих” підприємців, які не хочуть і не вийдуть, але основна частина бізнесу із задоволенням буде працювати легально”, — зауважує пан Соколовський.
І, нарешті, треба зважати на структуру тіньової діяльності (вона показує галузі, що найбільше схильні до цього, і підказує, де потрібні зміни законодавчого поля) і на найпоширеніші схеми, які використовують тіньовики. Як зазначає Володимир Дубровський, великі фірми в усьому світі уникають сплати податків за допомогою “податкових гаваней”, і Україна — не виняток. Втім, через аномально високу концентрацію власності наша країна опинилася серед лідерів дослідження організації Global Financial Integrity “Незаконний вивіз капіталу”. Протягом 2005-2014 рр. відтік капіталу становив 3-10%.
Друге місце посідають три схеми ухилення від сплати податків, збитки від кожної з яких становлять 1-3% ВВП: порушення митних правил (контрабанда та “сірий” імпорт), індустрія “конвертаційних центрів” та незаконне виробництво.
І, насамкінець, треба згадати спрощену систему оподаткування. “За нашими підрахунками, порушення, пов’язані з ССО, приносять збитки у розмірі 4,2- 9,5 млрд грн. (0,2-0,4% ВВП), що є незначною величиною. Але ця цифра не враховує, що саме через цей канал продаються незаконно вироблені або імпортовані товари”, — зауважує пан Дубровський.
Тобто питома вага “внеску” ФОП у тіньову економіку значно більша, ніж показують прямі розрахунки. Фактично махінації з ССО треба об’єднувати з такими каналами, як “сірий” імпорт і контрабанда, фіктивне підприємництво і контрафакт.
Втім, за словами Олександра Пасхавера, президента Центру економічного розвитку, “тіньова економіка — це стратегія виживання, яку виробив вітчизняний бізнес за довгі роки, і, як до будь- якої стратегії, до неї потрібно підходити комплексно”.
Два нещасливих проекти
Ще торік на розгляд парламенту був поданий законопроект #7142 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо заходів по детінізації обороту товарів і послуг”, покликаний навести лад в питанні зловживань при застосуванні спрощеної системи оподаткування. Проект стосувався роздрібної реалізації трьох товарних груп: складна побутова техніка, яка підлягає гарантійному ремонту і обслуговуванню, фармпрепарати та ювелірні вироби верхньої цінової групи. Також було запропоновано внести зміни для роздрібних магазинів великої площі — від 150 кв.м для окремих приміщень і від 100 кв.м для магазинів у ТЦ. Передбачалося впровадити для всіх ФОП, які підпадають під ці критерії, обов’язкове використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) з видачею фіскального касового чека, облік первинних документів і зберігання їх протягом 1095 днів, а також заборону придбання товару у постачальників, які не є платниками ПДВ.
Хоча метою документа було врегулювання питання виведення з тіні здебільшого фіктивних ФОП, які перевищували встановлені для “спрощенців” ліміти обігу, законопроект #7142 потрапив під нищівну критику як частини депутатського корпусу, так і різноманітних громадських об’єднань. Авторам “закидали” намагання знищення малого підприємництва, лобіювання інтересів виробників РРО тощо.
Тіньова економіка в Україні щорічно зростає на 10%
На початку року авторський колектив подав змінений варіант законопроекту, з якого взагалі було викреслене положення про магазини великої площі і пом’якшені окремі формулювання.
Але, як заявила наприкінці березня голова Державної регуляторної служби України Ксенія Ляпіна, підконтрольне їй відомство виступає категорично проти законопроекту, оскільки він передбачає фактичне скасування права на ССО для деяких видів господарської діяльності.
Така ж невдача спіткала і законопроект про заміну діючого податку на прибуток підприємств податком на виведений капітал. Новація покликана закрити “офшорну дірку” в економіці держави. Базою оподаткування буде розподіл податку у вигляді дивідендів за ставкою 15%, усі прирівняні платежі — роялті, відсоткові відрахування пов’язаним особам, включно з виплатами нерезидентам (так званий податок на репатрійований капітал), — за ставкою 20%. Цей податок замінює діючий податок на прибуток (18%), який нараховується незалежно від операцій з грошима. Тобто з-під оподаткування виводяться суми прибутку, які підприємство не відчужує і реінвестує на власний розвиток. Компанії звітуватимуть ДФС лише про транзакції, які підлягають оподаткуванню.
Але на початку березня прозвучали дві заяви Президента України. 9 березня Петро Порошенко пообіцяв внести до ВР проект відповідного закону, а вже 12 березня, посилаючись на позицію міжнародних партнерів, заявив, що не буде цього робити. Більше того, Президент вказав, що навіть, якщо ВР проголосує інший варіант законопроекту про податок на виведений капітал, він його не підписуватиме (тобто застосує право вето). Причина відома — можливі втрати бюджетних надходжень. У ДФС їх оцінюють у 40 млрд грн. на рік, за розрахунками Українського інституту майбутнього втрати складуть 23 млрд грн. на рік, за оцінками Інституту економічних досліджень — до 27 млрд грн.
Звісно, ніхто зараз не може точно зважити прямі втрати бюджету, не маючи уявлення, яке виробництво і які фінансові потоки можуть вийти з тіні, бути направлені на розвиток виробництва і принести кумулятивний ефект. Тому міністр фінансів Олександр Данилюк виступив із заявою, що міністерство розробить і подасть до парламенту свій варіант законопроекту, в якому буде передбачено бюджетні компенсатори.
Але ця ідея виглядає досить сумнівною. Адже противників податку на виведений капітал вистачає в усіх парламентських фракціях. Навіть президентський варіант законопроекту мав би великі труднощі з голосуванням. Відмова Президента означає, що будь-який інший варіант проекту закону не буде підтриманий фракцією БПП. Можливо, необхідні 226 голосів в парламентській залі і знайдуться, а от знайти 300 голосів для подолання вето навряд чи вдасться.
Тим часом, за словами Володимира Дубровського, левова частка надходжень від податку на прибуток підприємств поступає від кількох великих акціонерних компаній з іноземним капіталом і деяких реформованих державних підприємств. Наприклад, 2015 р. 70% надходжень від податку на прибуток надійшло від менш ніж 0,6% платників цього податку. Тобто решта платників, зокрема найбільші українські компанії та холдинги, звикли не сплачувати його зовсім або мінімізувати.
Але, як бачимо, політичної волі для вирішення питання поки не вистачає.