РОЗДIЛ I
Несподівана зустріч

– Юсю, а спустися-но за хлібом!

Булочна знаходилася просто у старому будинку, в якому жила бабуся дівчинки Юлі. А дівчинка Юля саме гостювала у неї на літніх канікулах. Бабуся була старенькою, але не старіша, ніж будинок. 

А ось він був узагалі старий як світ, на ньому навіть табличка висіла: «Пам’ятник архітектури».

«Як же це чудово жити у пам’ятнику!» – думала дівчинка кожного разу, коли батьки відвозили її до бабусі.

З третього поверху Юля скотилася вниз по широких дерев’яних поручнях. А на першому поверсі, навіть не виходячи на вулицю, зайшла в булочну. В пам’ятнику архітектури все було влаштовано просто і знаходилось під рукою.

Запах із булочної розносився по всьому під’їзді, та особливо чудово пахло в самому магазині.

Юля підійшла до прилавка і остовпіла. 

У новому продавцеві вона впізнала... капітана міліції Садовнікова, з яким познайомилася ще коли була зовсім маленькою і ходила до дитячого садка. Капітан тоді розслідував справу про викрадений горщик. Відтоді він помітно посивів, хоча пройшло не так вже й багато часу.

– Доброго дня, – здивовано промовила дівчинка.

Капітан приклав вказівний палець до губ і якимось чужим голосом тихо промовив:

– Тссс! Зви мене пекарем Булкою!

– Як булкою?

Садовніков набув таємничого вигляду.

– Не булкою в значенні хліба, а Булкою в значенні прізвища. Я тут на секретному завданні, працюю під прикриттям і під псевдонімом. 

До речі, добре, що ти з’явилася в потрібному місці і в потрібний час. 

Я цього навіть чекав.

– Де, де я з’явилася?

– Саме тут з’явилася. Мені знадобиться вірний помічник, а ти – людина надійна. Приходь о десятій годині вечора, коли буде перезміна, – ознайомлю тебе із суттю справи.

Дівчинка Юля хотіла сказати, що о десятій годині вечора її ніхто з дому не відпустить, але у цей момент до магазину ввійшов покупець. Капітан Садовніков, точніше пекар Булка, кашлянув:

– Кхе-кхе, так що ви казали: хліб, батон і… ?

– Круасан, – підіграла Булці Юля.

Заплативши за хліб, вона вийшла.

– Який все-таки неймовірно смачний хліб печуть у нашій булочній. Щоправда, у моєму дитинстві він був ще смачніший, – сказала бабуся, коли Юля принесла додому покупки.

– Бабусю, а що таке може трапитися у булочній, щоб там з’явилася міліція?

– Це де ж міліція, внизу?

– Ні, міліції там немає, – змушена була сказати неправду дівчинка, адже Садовніков попередив, що справа секретна, – але якби була, то через що?

Бабуся на мить замислилася.

– Ну, наприклад, хтось міг пограбувати касу. Чи викрасти головного пекаря. Чи вкрасти все борошно! Та хіба мало причин?!

Дівчинка Юля кивнула і пішла до своєї кімнати. Бабусині версії здалися їй занадто непереконливими – став би капітан Садовніков прикидатися пекарем Булкою через якесь там пограбування! Хоча, якщо викрали головного пекаря, то...

То в будь-якому випадку треба придумати, як вийти з дому о десятій годині вечора.

Перепічки, знайдені вченими в гробниці фараона Рамзеса III, вважаються найдавнішими з хлібів, що дійшли до нас, – їм уже більше трьох тисяч років. Як тільки хліб з’явився у раціоні людини, до нього відразу почали ставитися із забобонною повагою. У Стародавньому Єгипті хліб, як золото і сонце, позначався одним знаком – кружальцем з крапкою у центрі. Тоді вважалося, що людина, котра з’їла страву без хліба, буде покарана богами, тому що вчинила великий гріх. 

РОЗДIЛ II
Справа пекаря Булки

Вийти з квартири виявилося справою нескладною. Бабуся засинала о дев’ятій годині вечора. Тепер треба було тільки взяти ключі, дочекатися свого часу і тихенько спуститися вниз. Що дівчинка Юля і зробила.

У булочній був тільки пекар Булка.

– Зараз перезміна. Усі, хто працював удень, розійшлися по домівках, а нічна зміна приходить на одинадцяту вечора, – прохрипів він.

– Вони працюють усю ніч? – здивувалася Юля.

– Звісно. Люди хочуть купувати вранці теплий духмяний хліб. Отже, пекарям доводиться працювати ночами. Ходімо, покажу, як тут усе влаштовано.