Ксенія Семенова, координаторка роботи по Києву,
радниця Київського міського голови з питань розвитку велоінфраструктури
Сьогодні ввечері їхала велосипедом по Хрещатику у бік Європейської площі. Машини їдуть повільно. Зупинилась на світлофорі на Майдані, чекаючи на зелений сигнал, по тротуару мене об’їхав велосипедист та спригнув на дорогу і став поперед мене. Загорівся зелений і машини (а разом з ними і я та інший велосипедист) почали повільно їхали через перехрестя, за ним вже почав утворюватись затор чи то тягнучка. Зазвичай, якщо машини не намертво стоять затором і немає місця об’їхати уздовж бордюру, я спокійно зупиняюсь у загальному потоці з машинами і чекаю поки вони почнуть рухатись. Велосипедист знову запригує на тротуар, проїжджає там метрів 100 і перед поворотом на Грушевського знову спускається на дорогу аби стати на світлофорі для руху у бік Подолу. Буквально за кілька секунд за ним так само стала на світлофорі і я, яка зупинялась разом з автомобілями і спокійно неспішно рухалась у загальному потоці. Часу інший велосипедист виграв у кілька секунд, а от водіїв, певно, подратував. Такий стиль їзди схожий на водіїв, які постійно змінюють смугу руху аби пошвидше проїхати, чим дратують інших і створюють небезпеку, а часу виграють до хвилини, яку втратять, очікуючи на наступному світлофорі.
Я дуже вдячна усім водіям, які, як би вони не поспішали, з повагою ставляться до мене як до велосипедистки на дорозі і дають дорогу, якщо я їду по головній, або не роблять небезпечних обгонів. Тож запрошую усіх велосипедистів також подивитись на свою манеру їзди зі сторони і спробувати оцінити наскільки ми передбачувані для інших учасників руху. Бо саме наша поведінка і взаємодія з іншими учасниками руху є запорукою безпеки.
Думки, висловлені в блозі членами АВК є суб’єктивними та можуть не збігатися з офіційною позицією Асоціації.