Facebook - Блог Олександр Вільчинський на te.20minut.ua

Facebook

Orig:https://te.20minut.ua/img/cache/author_thb/author/0001/01/cb152df06624decc19267051487488397900500b.jpeg?hash=2014-04-04-11-17-45 Олександр Вільчинський

Автор: Олександр Вільчинський

Український прозаїк, журналіст, науковець, асистент кафедри журналістики ТНПУ. Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова 2002», володар гран-прі і першої премії «Коронація слова 2003»

З цим боротися неможливо, і сам грішний, і все ж... Останнім часом ловлю себе на думці, що, не заглянувши до facebook, відчуваю наче б чогось бракує. Натомість вже через три дні такого незаглядання, відчуття змінюються. Наповнює якась наче б радість, співмірна хіба із тим вже призабутим відчуттям, коли ще кидав палити, і радів трьом дням без цигарки... Що ж, мабуть і тут треба зав’язувати остаточно. Бо хоч шкідливість заглядання у мережу не співмірна із ковтанням просякнутого смолами й нікотином диму, але вплив, либонь, не менш згубний. У сенсі струювання часу. Бо ще нічого, якщо півгодини перед сном, чи там зранку, чи серед дня пробігтися по знайомих фейсах. Але, помітив, що часто оте “пробігтися” переростає у довге безцільне сидіння. Мабуть, Цукерберг і справді геній, коли придумав таку рухливу забавку для дорослих, комунікацію й розважальчик водночас, а насправді підміну життя реального життям віртуальним. Хоча для декого, бачу, життя в мережі стає навіть між реальним, ніж поза нею... Що ж, колись побороти звичку вдихання нікотину мені допомогла, окрім сли волі, ще й чарівна жуйка “Нікоретте”. Однієї пластинки вистачало десь на півгодини, аби не думати про цигарку. Та у випадку із фейсбуком все і простіше, і складніше. Простіше, бо обійтися без нього можна і кілька днів, і тиждень, і два, але потім, коли уже засядеш, то і день, і ніч спливають непомітно. Так, ніби того часу і не було. Часом ловиш себе на думці, що й півжиття, з того, що ще залишилосья, можна просидіти у мережі, а не хотілося б.

Наші школи

Якщо про тернопільські школи, то спочатку у моєму переліку, звісно, двадцять дев’ята. Бо її закінчував син. Даруйте...

Григорович...

Коли ми познайомилися, влітку 82-го, він їздив на мотоциклі з коляскою. Тоді він був заввідділом сільського господарства...

Наш Макдональдс

Невже цього разу не з’являться? Запитував я себе, коли почув про будівництво на Загребеллі “Макдональдса”...

Березень і поети

У березні зачитуюсь поезією Іздрика... Вживаюся у неї вже кілька дів і відчуваю, що це мені домогає зараз, як ніщо інше......