У Борщівці також є своє Загребелля, але там його називають коротше — “Загребля”, бо й воно менше, всього кілька хат за млином. На цьому схожіть із Тернополем і закінчується. Щоправда, є ще величезний став, майже такий, як тернопільський, проте до Борщівки він лише своїм тильним очеретяним боком. А ще Борщівку часом плутають із райцентром Борщів, сприяють цьому й Ланівці — у Борщівському районі село, а за десять кілометрів від Борщівки інші Ланівці — місто і райцентр. А ще Борщівка належить до тих небагатьох населених пунктів, включно з Тернополем, Львовом і Києвом, де я щодня дивлюся погоду. Це ще з тих часів, коли з весни і до осені їздив допомагати мамі на городі. Тепер мама вже живе у Тернополі, але погоду я все одно дивлюсь... А крім ставу в Борщівці ще є ліс із галявиною Позіхайло, якраз за нашим городом, а також інші не менш легендарні місця, як от: Попова Гора, Братерщина, Рублики, Замок — місце, де він і справді колись стояв, Рудка, Городище, Ставки і відпочинковий табір “Лісова казка”, дві церкви — нова і стара, і стара каплиця, і два мости — Дерев’яний і Золотий, і ще кілька новіших, а також свій Чорний Ліс і Татаринська гора, звісно, зі сходу, звідки й нападали татари. Все це свідчить про давність поселення. А ще цікаві назви вулиць, чи то пак сільських кутків — Гірка, Садиби, Глинки — звідки все село брало глину, Зозулева вулиця та інші. Може, настав час новоствореній ОТГ повернути вулицям села давні історичні назви? А ще, звичайно, у Борщівці дуже смачний борщ, де у кожної господині, як і належить, свій рецепт.