Дорога додому - Блог Олександр Вільчинський на te.20minut.ua

Дорога додому

Orig:https://te.20minut.ua/img/cache/author_thb/author/0001/01/cb152df06624decc19267051487488397900500b.jpeg?hash=2014-04-04-11-17-45 Олександр Вільчинський

Автор: Олександр Вільчинський

Український прозаїк, журналіст, науковець, асистент кафедри журналістики ТНПУ. Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова 2002», володар гран-прі і першої премії «Коронація слова 2003»

Цього разу — це два перельоти, з острова Готланд спершу на Скандинавський півострів — у Гетеборг, а потім уже на материк — у Варшаву. Ще під час посадки у Гетеборзі чоловік, що стоїть поряд в черзі і тримає в руці разом із посадковим талоном паспорт із рідною синьою обкладинкою, звертається до мене ламаною польською. Відповідаю йому українською й показую таку ж обкладинку. Розговорилися, він із Шацька, у Швеції клав бруківку, заготовляв дрова, здивувався, що я не заробітчанин. Пізніше, вже на виході з літака, чую українську ще від двох хлопців. Пропоную їм взяти таксі на трьох до автовокзалу, звідки через сорок п’ять хвилин має відходити автобус на Чернівці через Львів і Тернопіль. Хлопці вагаються, кажуть, що на цей автобус вже, мабуть, не встигнемо, отож довелося таксі брати самому. Відтак вогні вечірньої Варшави, жодних “корків”, розраховуюся із таксистом, як і скрізь закордоном із звичайної приватбанківської зарплатної картки, і на автобув встигаю навіть із запасом. А коли вже рушаємо і водій підходить брати плату, про квиток і не йдеться, то залишається мені винен двадцятку. Каже, що не має “дрібних”, й так і не віддає. Що ж, потрохи звикаю до українських реалій. Дорога до Любліна суцільний ремон і реконструкція, кордон цього разу швидко, але перший же двоповерховий будинок в Раві-Руській, той, що першим потрапляє ввічі кожному — як удар нижче пояса. Якась безпросвітна занедбаність. І хоча далі Львів, і новобудови Тернополя дещо піднімають настрій, але той дім-привид ще й досі перед очима.

Березень і поети

У березні зачитуюсь поезією Іздрика... Вживаюся у неї вже кілька дів і відчуваю, що це мені домогає зараз, як ніщо інше......

Війна навесні

З настанням весни, а особливо, коли на деревах і кущах з’явиться листя, чекай загострення і на фронті. Бо ж за “зеленкою”...

Кіно про війну

I хлопець знову заспівував, тихо, але гарно. Щось про молодече завзяття, Україну в серці, дівчину і калину, кров і любов......

Борщівка

У Борщівці також є своє Загребелля, але там його називають коротше — “Загребля”, бо й воно менше, всього...