Події та новини
Окупація Криму — класичний приклад гібридної війни
Огляд головних міжнародних подій тижня в ефірі телеканалу Еспресо від експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Миколи Капітоненка....
Коли настане відповідальність за дії правоохоронців ? Рік потому
За подібну діяльність Нобелівський комітет присуджує премії миру, але в Україні розробка плану мирного врегулювання конфлікту на Донбасі стала офіційною причиною нападу та обшуків з боку кримської прокуратури та СБУ в Міжнародному центрі перспективних досліджень. Навіть у часи Януковича правоохоронці не дозволяли собі вдиратися в приміщення аналітичних центрів, тому події річної давності дійсно шокували. Але з того часу відбулося вже стільки подібних акцій, які прямо чи опосередковано були організовані українською владою, що сумніву не залишилось в тому, що це системна робота по взяттю під контроль або знищенню непідконтрольних центрів впливу. Чого вартують лише напади на антикорупційних активістів, примус до електронного декларування громадських організацій, дискредитаційні кампанії щодо опозиційних політиків... Через рік після обшуку в МЦПД, свідками якого були і журналісти інтернет-видання Апостроф, вже можна без емоцій оцінити – що все таки це було, чи є шанс відновити справедливість і покарати тих, хто рік тому дозволив шоу в масках і без масок. Публікуємо статтю адвоката Д.Довжика, який веде відповідні судові справи щодо обшуків річної давності. “Як практикуючий юрист та адвокат я звик до постійних маски-шоу в бізнес-компаніях. Втручання правоохоронних органів з приводом і без у діяльність суб’єктів підприємництва вже давно стало буденною практикою, яка відлякує від нашої країни і іноземних, і вітчизняних інесторів та бізнесменів. Але проведення півтора десятками “кримських” прокурорів та співробітників СБУ у супроводі двох автобусів озброєних бійців Альфи із закритими обличчями так званого «обшуку» у Чистий четвер 13 квітня 2017 року офісу Громадської організації «Міжнародний центр перспективних досліджень» та ще й під офіційним приводом щодо “пошуку планів мирного врегулювання конфлікту на Донбасі” виходить за рамки здорового глузду. Як по формі слідчих дій, процедурі їх проведення, так і по суті того, що відбулося рік тому у самому центрі столиці, на вулиці Інститутській. Нагадаю лише, що під час так званого «обшуку» працівниками «правоохоронних» органів було порушено фактично усі законодавчі норми, що регламентують порядок проведення даної слідчої дії. П’ять годин декілька десятків аналітиків та журналістів були заблоковані у тісному офісному приміщенні, їх було позбавлено права на присутність адвоката під час слідчих дій і доступу швидкої допомоги, заборонено вести відеозапис обшуку. Безневинних людей не лише принижували і ображали їх людську гідність, а в певний момент з порушенням норм законодавства навіть почали використовувати фізичну силу. Абсурдність і сюрреалістичність дій кримських прокурорів та київських СБУшників довершили конфіскація підручників з міжнародної конфліктології, усіх комп’ютерів, які містили файли з посилання на пошуковий запит “мирне врегулювання конфлікту на Донбасі”, телефонів, особистих документів, робочих записок, роздруківок офіційних документів і так далі. Яку мету мали ці дії ще, окрім як залякати, принизити, продемонструвати всевладдя і безкарність, пояснити не можливо. Зрозуміло, що ніяких свідчень “злочинів” чи “зради Батьківщини”, не знайшли і не могли знайти. Уся діяльність центру і його співробітників публічна, а переслідування опрацювання ідей, тим більше мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, - це занадто навіть для авторитарних режимів. Центр підтримали як правозахисники, донори, партнери і просто друзі, так і іноземні посольства та представництва. Хоча через декілька місяців, коли почалися провокації і напади на антикорупціонерів, закриття і “наїзди” на опозиційні ЗМІ, системні кроки щодо взяття під контроль незалежні організації, а потім і висилка з країни опозиційних політиків, нам чітко стало зрозуміло, що маємо справу не з одиничним випадком, а з політичним рішенням щодо “закручування гайок”, поступове і цілеспрямоване обмеження конституційних прав і свобод громадян під прикриттям євроінтеграційної та патріотичної риторики. Але громадяни України вже не раз давали відсіч антидемократичним натискам. Почали роботу щодо захисту Центру і ми. Дякуючи злагодженій роботі адвокатів нам достатньо швидко вдалося отримати вилучене майно. Водночас ми оформили низку заяв та скарг до правоохоронних органів, в яких було викладено обставини та факти кримінальних правопорушень і протиправних дій, допущених в ході так званого «обшуку». За наслідком судового оскарження бездіяльності правоохоронних органів, Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 травня 2017 року по справі № 752/9984/17 було зобов’язано Прокуратуру Автономної Республіки Крим внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо кримінальних правопорушень допущених під час обшуку в офісі ГО «МЦПД» та розпочати досудове розслідування. За наслідком аналогічного судового оскарження бездіяльності Генеральної прокуратури України, Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 року по справі № 757/27723/17-к було зобов’язано також Генеральну прокуратуру України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо кримінальних правопорушень допущених під час обшуку організації. Варто зазначити, що метою таких дій було виключно відновлення справедливості, покарання усіх винних осіб, а також наївні сподівання, що «оновлені» та «чесні» правоохоронні органи не вдаватимуться до приховування злочинців, навіть якщо ті виявляться працівниками органів досудового слідства, та не сприятимуть тому, щоб «перевертні у погонах» уникнули покарання, а забезпечать повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд з тим, щоб усі винні особи були притягнуті до відповідальності. Про те, що “правоохоронці” перелякалися і почали шукати нові засоби тиску і залякування, свідчило і оформлення окремими у кінці червня, тобто майже через три місяці після обшуку, заяв про їх “побиття” під час обшуку. Новий анекдот: аналітики побили під час обшуку прокурорів, яких захищала Альфа. На деякий час нам здавалося, що ми дійсно досягли рівня правової держави та можемо законно в судовому порядку домогтися відновлення справедливості. Однак 30 серпня 2017 року слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень Прокуратури міста Києва було винесено постанову про закриття кримінальних проваджень, порушених за наслідком вищевказаних судових рішень. Інакше кажучи, слідчими Прокуратури міста Києва, що в ході досудового розслідування не дослідили жодного правопорушення, не призначили жодної експертизи, не допитали жодного свідка тих подій, не дослідили матеріалів лікарів, що надавали швидку медичну допомогу потерпілим, не дослідили наявних висновків судово-медичної експертизи, а також просто проігнорували та замовчали факти не допуску адвокатів та умисного перешкоджання їх діяльності, раптом дійшли висновку про необхідність припинення даного кримінального провадження, не повідомивши про це жодну постраждалу особу. Більше того, в ході так званих «слідчих дій» 1 вересня 2017 року потерпіла по даній справі особа отримала повістку про виклик на 22 серпня 2017 року для участі з метою проведення слідчих дій. Тобто «оновлені» та «чесні» працівники органів досудового слідства раптом вдались до старого прийому маніпулювання датами направлення повісток, що полягає у направленні повістки на дату, що давно минула та швидкого закриття кримінального провадження. Ось таким на сьогоднішній день для нас виявилося справжнє обличчя справедливості по-українськи. Для повноти викладення зазначимо, що за наслідком чергового судового оскарження протиправних дій «оновлених» та «чесних» правоохоронних органів, нами було відновлено слідство за фактами кримінальних правопорушень допущених під час обшуку організації. Так, за наслідком судового оскарження Постанови прокуратури про закриття кримінального провадження, порушеного за фактом правопорушень, здійснених під час обшуку в офісі ГО «МЦПД», Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року по справі № 752/22043/17 суд повністю задовольнив нашу скаргу та скасував Постанову про закриття кримінального провадження, тож наразі слідство тримає. Однак, в нашому випадку ситуація, що склалася у зв’язку з описаними діями «оновлених» та «чесних» правоохоронних органів, є показовим прикладом свавільної «акції залякування» органами державної влади по відношенню до громадян зокрема, а також безвідповідальності правопорушників перед суспільством в цілому. Основною ж причиною такої протиправної діяльності, на наше глибоке переконання, є повне відчуття безкарності окремих посадовців та відсутність з їхнього боку будь-якого натяку на дії, спрямовані на службу державі та забезпечення охорони прав і свобод її громадян. Ні, це ні в якому разі не примусить нас зупинитися або припинити боротьбу за свої права. Ми будемо і надалі оскаржувати усі неправомірні дії до усіх можливих інстанцій, судитись і боротись доти, доки не досягнемо відновлення своїх порушених прав та притягнення усіх осіб, винних у подіях 13 квітня 2017 року, до справедливого покарання, тому що зло завжди і усюди має бути покаране! Однак, підводячи сьогоднішній підсумок нашої боротьби за справедливість по-українськи, можемо сміливо відзначити, що по сьогоднішній день ситуація в державних органах залишається такою, якою вона була і до Революції Гідності та по суті стала першопричиною її початку: окремі посадові особи вдаються до нахабного самоправства і свавілля по відношенню до громадян, а органи прокуратури свідомо ігнорують такі незаконні дії. Більше того, подібні «акції залякування» умисно замовчуються та приховуються органами прокуратури усіх рівнів. За таких обставин триває абсолютно абсурдна ситуація, характерна в українському суспільстві при усіх державних режимах, починаючи з перших днів незалежності, за якої державні службовці, що перебувають на нашому з Вами утриманні як платників податків, здійснюють усе від них можливе задля того, щоб приховати факти порушення ними наших конституційних і громадянських прав. Тому ми закликаємо усіх і кожного, хто постраждав від неправомірних дій правоохоронців, не припиняти боротьби за свої права, оскаржувати усі протиправні дії та порушення Ваших прав будь-якими державними структурами, оскільки лише спільними зусиллями наше суспільство зможе примусити каральну систему поважати наші з Вами громадянські права. Водночас, враховуючи той факт, що раніше правоохоронними органами не було здійснено жодних дій, спрямованих на захист наших порушених прав, враховуючи переконання і віру в те, що питання реальної боротьби з порушенням прав громадян і захисту громадянського суспільства в Україні є для сьогоднішніх керівників держави настільки ж важливим, яким воно було і є для усіх нас, що постраждали від «акції залякування» 13 квітня 2017 року зокрема та усіх учасників Революції Гідності в цілому, наразі ми звертаємося до керівництва правоохоронних органів з метою офіційного оприлюднення фактів протиправних дій по відношенню до Громадської організації «Міжнародний центр перспективних досліджень», що були допущені 13 квітня 2017 року, а також фактів подальшого приховування таких протиправних дій, що тривають по сьогоднішній день.” Дмитро Довжик, адвокат ...
Микола Капітоненко: удар США по Сирії поховає мрії Росії на статус світової держави
Удар США по силах режиму Башара Асада у Сирії може нарешті поховати будь-які претензії Російської Федерації на статус світової держави - про це заявив експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко у ефірі телеканалу "Прямий". "Росія бере на себе явно завищенні зобов'язання, під якими немає ніяких реальних інтересів. Ну навіщо було говорити про те, що збиватимуть кожну американську ракету у Сирії. Невже інтереси росіян так далеко зайшли чи так багато коштують, що варто заради цього так серйозно ризикувати ескалацією, у якій у Росії немає шансів перемогти. Тобто це кульмінація усієї сирійської кампанії Росії, яка відзначається безглуздістю, відсутністю стратегічної мети і якихось зрозумілих інтересів російських. Я далекий від думки про третю світову, але це місце, де реально пройде тестування на глобальний світовий статус. От зараз буде зрозуміло, чи є Росія глобальним гравцем, чи вона ним не є", - зазначив експерт....
Антикорупційна тематика як складова майбутніх виборчих перегонів
Ігор Петренко у студії радіо Hayat про особливості майбутньої виборчої гонки. Відео доступне за посиланням: https://www.facebook.com/haytrdo/videos/238545033389254/...
Політичні підсумки тижня
Експерт Міжнародного центру перспективних досліджень про Закон "Про національну безпеку", справу Надії Савченко та результати розслідування замаху на народного депутата Ігоря Мосійчука. Watch video!var w=window,d=document,e;w._fpes||(w._fpes=[],w.addEventListener("load",function(){var s=d.createElement("script");s.src="//embed.flowplayer.org/6.0.5/embed.min.js",d.body.appendChild(s)})),e=[].slice.call(d.getElementsByTagName("script"),-1)[0].parentNode,w._fpes.push({e:e,l:"",c:{"ratio":0.5625,"rtmp":0,"live":false,"origin":"https://112.ua/video/igor-petrenko-kandidat-politicheskih-nauk-gost-112-ukraina-06042018-266436.html","analytics":"UA-45150170-1","key":"$363676967721728","swf":"//releases.flowplayer.org/6.0.5/commercial/flowplayer.swf","swfHls":"//releases.flowplayer.org/6.0.5/commercial/flowplayerhls.swf","adaptiveRatio":false,"clip":{"subtitles":[],"sources":[{"src":"https://video.112.ua/files/HR/2018/04/06/266436.mp4","suffix":"mp4","type":"video/mp4"}]}}});...
Десятиріччя після Бухарестського саміту: чи стала Україна ближчою до НАТО?
Десять років тому, коли світ був зовсім іншим, НАТО прийняла в Бухаресті Декларацію саміту, де в пункті 23 йшлося про відтермінування надання ПДЧ для України. Всі традиційні протокольні норми були дотримані, а дипломатичні формули – озвучені. В Україні, яка тоді, як втім і зараз, була охоплена передвиборчими пристрастями, новина викликала змішану реакцію. Хтось засмутився, вважаючи вакуум безпеки запрошенням для російського впливу. Хтось вочевидь зрадів – репутація НАТО була тоді в Україні не настільки блискуча як сьогодні. Політики, в свою чергу, думали про те, як розіграти карту НАТО на виборах, які знов обіцяли бути доленосними. Сьогодні Україна знову хоче до НАТО, знову говорить про ПДЧ, й знову готується до виборів. Очевидно, деякі із помилок десятилітньої давності будуть зроблені знов. Однак умови для таких помилок сьогодні набагато більш жорсткі. Чи ближча Україна до НАТО сьогодні, ніж була десять років тому? Скоріше за все, ні. Тому, що біжучи в бік НАТО, ми від неї віддаляємося, є три основні причини: міжнародна, українська та російська. Правильна оцінка питомої ваги кожної з них допоможе уникнути спрощень, розчарувань та помилкових рішень. Міжнародні фактори, що ускладнюють рух України в НАТО, знаходяться поза нашим контролем, мають довгострокову дію і найменше піддаються швидким змінам. У 2008 році життя країни-аспіранта (як це зараз модно називати) було порівняно простим і легким: роби «домашнє завдання» - тобто перетворюй країну на справжню демократію; та переконуй ключові країни-члени НАТО, що від тебе більше користі, ніж неприємностей. Міжнародна безпека, зокрема в Європі, була порівняно міцною: заморожені конфлікти на кшталт Придністровського були чи на найсерйознішими проблемами. Політика Росії була не до кінця зрозумілою, але в цілому передбачуваною. Інститути та механізми безпеки в Європі поки працювали. За кілька місяців по завершенні Бухарестського саміту ситуація змінилась із подіями серпневої російсько-грузинської війни. Є розповсюджена думка про те, що агресія Росії проти Грузії, так само як і пізніше проти України, стала наслідком ненадання ПДЧ обом країнам в Бухаресті. Наскільки вона обґрунтована – питання відкрите. ПДЧ не поширює на країну, якій надається, гарантій безпеки Альянсу, й у випадку агресії вона залишається наодинці. Чи була б агресія з боку Росії прискорена, затримана чи блокована іншим рішенням в Бухаресті – питання спекулятивне. Ми із простими завданнями для аспірантів зразка десятилітньої давності не впорались – і саме в цьому міститься основна причина гальмування на шляху до НАТО як тоді, так і зараз. Сьогодні ми повторюємо помилки минулого, наполегливо вірячи в те, що чим більш гучно та настійливо стукати в двері НАТО, тим швидше вони відчиняться. Десять років тому стукали за допомогою «листа трьох» - підписаної президентом Ющенком, прем’єром Тимошенко та спікером Яценюком заяви, що мала демонструвати єдність зазвичай не схильних до неї українських політиків. Сьогодні стукають за допомогою змін до законодавства, як тих, що вже відбулись, так і можливих конституційних. Як тоді, так і сьогодні багато розмов про референдум. Що цікаво – аргумент з референдумом, мабуть, спрацює тільки для російської аудиторії. Там все ще вірять в те, що НАТО розширювалась проти волі населення нових країн-членів із Східної Європи, для підтвердження чого як раз і посилаються на відсутність референдумів. НАТО переконувати референдумами не треба. Навряд чи там зараз хтось сумнівається в тому, що більшість українців справді хотіли б потрапити під захист Альянсу й розв’язати у такий нехитрий спосіб всі свої проблеми. Але НАТО цікавить не бажання українців, а спільні інтереси. Широке поле цих спільних інтересів з’являється у випадках, коли сусіднім країнам дійсно вдається стати демократичними та ефективними. Демократія для НАТО – операційний код та запорука довіри, а не просто красиві гасла. Для України, на жаль, поки що навпаки. Попередження про те, що без сильної демократії та правової держави вступити до НАТО не вдасться – це не риторика, а прагматичні вимоги. У 2008 році Economist Intelligence Unit поставив Україну в рейтингу демократій світу на 53 місце, в групу демократій із вадами. У 2017 ми знаходились – за версію того ж видання – на 83 місці в групі гібридних режимів. Якщо більше демократії означає наближення до НАТО, то що означає сьогоднішнє місце України в рейтингу демократичних держав? Звичайно, російський фактор грає свою роль, і грає її не на користь перспектив України в НАТО. Агресія Росії підірвала нашу безпеку, зруйнувала безпеку регіональну, підірвавши довіру до інститутів та держав. Ми наполегливо переконуємо європейців в серйозності російської загрози і для них теж, але навряд чи вони бачать розв’язання цієї проблеми через вступ України в НАТО. Для НАТО сьогодні критично важливо зберегти єдність та ефективність, а для цього треба підтримувати надійність Альянсу. Гіпотетичне членство України поставить – у разі подальшої агресії Росії – надто складні дилеми перед кожною державою-членом. Хоча часто вважається, що війна Росії в Україні підштовхує Київ в НАТО, це справедливо поки лише щодо суспільної думки. Наявність відкритого конфлікту та висока ймовірність його ескалації суттєво гальмують наш рух як до НАТО, так і до інших можливих коаліцій, оскільки множать кількість пов’язаних із Україною ризиків. Для тих, однак, хто вірить у вирішальну роль «Кремлівської руки» в блокуванні ПДЧ для України у 2008 році, є і добрі новини: сьогодні лобістські можливості Москви на міжнародній арені значно слабші. Десять років тому на боці прагнень України до ПДЧ грали міжнародна стабільність, сильна підтримка Вашингтона та набагато краща ситуація всередині країни. Сьогодні можна намагатися зіграти хіба що на суспільній думці українців та експлуатації загрози з боку Москви. Пристрасть до простих рішень робить міжнародне становище України все більш складним, і не схоже на те, що перспективи членства в НАТО є виключенням з цієї тенденції. Микола Капітоненко ...