А мені вона подобається – гарненька така. Маю на увазі соціальну картку тернополянина, бо зручно, до того ж дешевше проїзд, якщо мова про громадський транспорт. Лише з поповненням виник ексцес, коли підвечір завітав під кіоск “Торгпреси” на Київській, що був у переліку, де можна це зробити. Але у тому кіоску, видно, ще ніколи не бачили стільки готівки і дві працівниці, молодша і старша, з вигляду внучка і бабуся, просто сиділи і, стікаючи потами, перераховували. Я став у чергу, але черга не рухалася, а “внучка” з “бабусею”, як я уже називав їх подумки, все рахували й рахували, навіть шкода їх було. Нарешті люди переді мною почали цікавитися, чи довго ще чекати, а я, пригадавши іншу адресу із опублікованого списку пунктів поповнення — магазин “Ксеня” на вулиці генерала Тарнавського, направився туди. Там і поповнив, без черги. А поповнення двох карток: собі й дружині, зайняло менше хвилини... Тепер от водїї маршруток страйкують, бо готівка повз кишеню пішла, а я собі думаю, що, може, було б краще одразу розпочати наступний етап, аби можна було за проїзд розраховуватися ще й банківськими картками, як у тій же Польщі? Переїжджаючи нічним автобусом у Варшаві з центру в аеропорт імені Шопена, я зіткнувся з тим, що ні водій, ні пристрій готівки взагалі не приймали. Розрахунок лише карткою, і моя звичайна зарплатна картка одного з українських банків із функцією “Master Card” цілком підійшла. Те саме було й у таксі, коли вертався назад і квапився встигнути цього разу вже з аеропорту на автовокзал.