Наші поради

Ст. 212 Сімейного кодексу України визначає перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами:
 Не можуть бути усиновлювачами особи, які:
- обмежені у дієздатності;
- визнані недієздатними;
- страждають   на   хвороби,   перелік   яких   затверджений центральним  органом - виконавчої  влади,  що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; - за  станом  здоров'я  потребують постійного   стороннього догляду;

Перш за все, треба ознайомитись з Наказом МОЗ від 20.08.2008 №479, який затверджує Перелік захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем.

В будь-якому разі, всі громадяни України, які вирішили усиновити дитину, серед інших документів повинні отримати висновок про стан здоров'я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3. (22-га стаття Постанови КМУ від 08.10.2008 №905)

Якщо роздивитись додаток 3, то можна побачити окремий пункт «під зірочкою», який заповнюється у разі інвалідності:

 *Група інвалідності ___________________ потребує/не  потребує _______________постійного/непостійного стороннього догляду.                    Остаточний висновок

Ось в цьому висновку комісії і буде остаточна відповідь на запитання. Бажаю, щоб вона була позитивною!

 

На Порталі «Сирітству – Ні!» багато анкет дітей, які посиротіли чи залишились без піклування батьків  не поодинці.

Водночас, більшість кандидатів готові усиновити одну дитину, максимум двох дітей.
Нам часто задають запитання: чому не можна роз`єднати дітей з однієї родини та всиновити їх поодинці.

Річ у тому, що ст. 210 Сімейного Кодексу України встановлена заборона на роз`єднане усиновлення рідних братів та сестер.

Але в ній також зазначено: «За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами«.

В окремих випадках, за умови, якщо вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім'ю, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем перебування дитини на місцевому обліку може надати згоду на роз'єднання братів і сестер при усиновленні в разі: коли один з братів, сестер страждає на тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду за дитиною; усиновлення дитини, яка виховується в дитячому або іншому закладі, в той час, як її брати, сестри проживають в сім'ях громадян України; наявності інших обставин, що унеможливлюють влаштування дітей на виховання в одну сім'ю.

Зауважую, що роз'єднання братів і сестер у зв'язку з відмовою кандидатів в усиновлювачі від усиновлення будь-кого з них не допускається.

У судовій практиці мають місце випадки, коли при здійсненні усиновлення вказується про те, що дитина має братів чи сестер, але з ними не підтримує ніяких стосунків. Зважаючи на це та висновок органів опіки та піклування про "згоду на роз'єднання дитини" із братами, сестрами, суди приймають рішення про усиновлення. В окремих справах суд бере до уваги згоду братів та сестер на усиновлення.

Завданням органів опіки та піклування виступає не надання згоди на таке усиновлення, а надання висновку про відповідність усиновлення інтересам дитини, в тому числі й тих дітей, котрі залишаються такими, що позбавлені батьківського піклування.

Нерідко діти, котрі мають одну маму (або батька), спільно не виховуються у сім'ї, знаходяться у різних дитячих закладах, значаться під різними прізвищами, і про їх родинні відносини знає лише їх мати (батько), що тривалий час не проявляє про них турботи. З урахуванням викладених обставин допускається, як виняток, передача дітей на усиновлення в різні сім'ї. У таких виняткових випадках, за умови наявності «обставин, які мають істотне значення», можливе їх усиновлення різними особами, або усиновлення не всіх братів та сестер, які йому підлягають.

Але дійсно, якщо це не виняток, то брати і сестри роз`єднанню не підлягають.
У будь-якому випадку ви завжди маєте право поцікавитися реальним станом справ щодо дітей, які вас зацікавили, і задати питання фахівцям Служби у справах дітей щодо цього.
Нагадаю також, що усиновлювач має право на відпустку. Згідно Закону України «Про відпустки», отримує на першому ж етапі відпустку у зв`язку з усиновленням дитини.
Стаття 18-1. Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини.

Особі,  яка  усиновила  дитину з числа дітей-сиріт або дітей,  позбавлених   батьківського   піклування,   старше   трьох  років,  надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням  дитини  тривалістю  56 календарних днів (70 календарних днів - при  усиновленні двох  і  більше  дітей)  без  урахування  святкових  і  неробочих   днів   після   набрання  законної  сили  рішенням  про  усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з  них  на їх розсуд)

Крім цього, усиновлювачам надається ще одна додаткова 10-денна щорічна відпустка.
Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітейЖінці,  яка  працює  і  має  двох  або  більше дітей віком до  15  років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій  матері,  батьку,  який виховує дитину без матері (у тому числі й у  разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також  особі,  яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків  надається  щорічно  додаткова  оплачувана  відпустка тривалістю 10  календарних днів без урахування святкових і неробочих днів

Не гарантую, що в цій відпустці ви відпочинете, але бажаю вам цього :)

Так буває, що на пенсії, або у передпенсійному віці жінка або чоловік замислюються про всиновлення.

Чи можна усиновлювати в такому випадку? На дитину якого віку можуть розраховувати такі кандидати?

З 30.11.2011 в кандидатів в усиновлювачі стало трохи менше перешкод на шляху прийняття дитини в сім`ю. Кабінет Міністрів України своєю Постановою №1215 відмінив для них «верхню планку» у вимогах щодо віку.

Якщо раніше різниця у віці  між дитиною, яку бажають усиновити, та заявниками становила не менш п'ятнадцяти років та не більше сорока п'яти, то зараз діє тільки норма щодо мінімальної різниці у віці (15 років).

Тобто, за законом, кандидат «після 40» має право претендувати на дитину будь-якого віку, хоч існує практика (аналогічна законодавчо закріплена для прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу) орієнтування майбутніх приймаючих батьків на дітей такого віку, щоб до моменту виходу батьків на пенсію (за віком) дитина досягала 18 років. наприклад, 55-річному кандидату порадять звернути увагу на дітей 13 років і старше. Хоч суворо заборонити саме так визначитись  – не зможуть.

Звісно, з порадою можна не погодитись (ми часто віримо у власну адекватну самооцінку та безмежні життєві ресурси одночасноJ), та на сторожі здорового глузду стане Сімейний Кодекс і та ж сама 905 Постанова, за якими кандидати повинні бути перевірені відповідальними посадовцями.

І якщо стан здоров`я та інші життєві ресурси (дух, воля, бадьорість) кандидата будуть такими, що дозволять службі у справах дітей та суду обґрунтовано сподіватись на доцільність влаштування більш молодшої дитини, - вперед!
Пам`ятка: Усиновлення в Україні може здійснити як молода особа від  21 року, так і особа більш старшого віку, якщо в неї є сили та бажання піклуватись про дитину.

Задумайтесь про долю сиріт… Може, їх усиновлення це те, що ви встигаєте зробити?

 

1 . Свідоцтво про народження дитини;
2. Свідоцтво про смерть батьків дитини або копію рішення суду про позбавлення їх батьківства прав чи визнання недієздатними;
3. Нотаріально засвідчена згода батьків, опікуна чи піклувальника дитини на її усиновлення;
4. Згоду дитячого закладу, в яклму перебуває дитина, на її усиновлення;
5. Документи, які підтверджують, що батьки понад шість місяців без поважних причин не проживають з дитиною, не виявляють батьківського піклування, не виховують та не утримують її;
6. Висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток розвиток дитини;
7. Довідку керівника дитячого закладу про факт особистого знайомства кандидата в усиновлювачі з дитиною та встановлення контакту між ними.
Кандидат в усиновлювачі має право:
 - ознайомитись з особовою справою дитини, яка може бути усиновлення;
- провести додаткове медичне обстеження дитини, яка може бути усиновлена.

В Україні, на відміну від міжнародної практики, термін «діти з особливими потребами» поширюється лише на дітей, у яких визначаються порушення психофізич­ного розвитку. В Законі «Про ос­нови соціальної захищеності інвалідів України» подано тлу­мачення особливих потреб, що виникають у зв'язку з інвалідністю особи. Детальний перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, читайте в Наказі МОЗ, Мінсоцполітики, Мінфіном України N 454/471/516 від 08.11.2001.

У міжнародних правових документах, державних зако­нодавчо-нормативних актах соціального спрямування у ба­гатьох країнах існує загальновживаний термін - «Children with Special Needs». Це поняття використовується до дітей-інвалідів, дітей з незначними пору­шеннями здоров'я, соціальними проблемами та навіть обдарованих дітей. Як бачимо, визначення цього терміну суттєво відрізняється в Україні й закордоном.

В освітніх Законах та нормативно-правових документах України стосовно дітей з особливими потребами, часто можна зустріти такі визначення: «діти-інваліди та діти з вадами розумового або фізичного розвитку», «діти, які потре­бують корекції фізичного та (або) розумового розвитку», «діти з обмеженими можливостями здоров'я» тощо.

Наведені визначення сприяють формуванню негативної характеристики для дітей. які мають певні особливості здоров’я. По-перше, це шкодить самій дитині, бо значно занижує її самооцінку, по-друге, викликає відчуженість як у однолітків, так і старших людей. Але ми впевнені, що далеко не у всіх. За рік, що минає, з бази порталу Всеукраїнського національного усиновлення ми зняли понад сто анкет дітей із позначкою, «особливі потреби». Це діти, які нині зростають в українських сім’ях. В інтернатній системі у дітей з особливими потребами дуже мало шансів на індивідуальну турботу, особливу увагу до себе і, таким чином, надію на якісне щасливе життя. Батьки, які забирають таких дітей, розуміють: якщо не вони, то хто подбає про цих дітей?

Методика роботи з такими дітьми добре прописана в книзі Ю. Найди й О. Таранченко «Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання».

Слід також зазначити, що, в інтернатних закладах, далеко не завжди інформація про стан здоров’я дитини відповідає дійсності. Це пов’язано з двома основними причинами – відсутністю фахівців і небажанням деяких інтернатів відпускати дітей в сімейні форми влаштування. Це грубе порушення прав дитини на здоров’я і зростання в сім’ї. Але такі випадки непоодинокі, тому кандидати на усиновлення, в опікуни, прийомні батьки і батьки-вихователі, мають про це знати і використовувати своє право на додаткове обстеження дитини.

Додам, що дійсно, є багато дітей, які мають особливі потреби, але основна їх потреба – це любляча родина, мама і тато, які можуть про них піклуватись.

Вікторія Чагалян, спеціаліст з розвитку сімейних форм виховання

Немає норми житлової площі, яка чітко встановлена законодавством. Людям може бути відмовлено в постановці на облік кандидатами в усиновлювачі, якщо житлове приміщення заявників перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані або в ньому неможливо влаштувати місце для занять і окреме спальне місце для дитини. Це може бути і однокімнатна квартира, але в якій ви можете поставити ігровий куточок, окреме ліжко-місце для дитини. Якщо дитина шкільного віку, то має бути стіл і таке інше. Щодо другого запитання, то є наказ МОЗ від 20 серпня 2008 року № 479 «Про затвердження переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем». Цей перелік не дуже великий, там 18 хвороб, зокрема йдеться про психіатричні захворювання.

Джерело: Газета «Урядовий кур’єр»

Справді, ви маєте рацію, усиновлення є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Чому усиновлення стоїть на першому місці? Бо за правовими наслідками усиновлення дитина втрачає статус дитини-сироти і набуває прав біологічної дитини. За дитиною, яка виховується в прийомній сім’ї, зберігається статус і за певних умов вона може бути повернута на виховання біологічним батькам.

Джерело: Газета «Урядовий кур’єр»

З 1 липня 2014 року допомога при народжені дитини складає 41,280 тисяч гривень. Про це йдеться в постанові Кабінету Міністрів № 208. Розмір допомоги є єдиним як при народженні першої дитини, так і всіх наступних.

Виплати здійснюватимуться одноразово у розмірі 10,320 тисяч гривень, решта суми виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами. Крім того, для громадян, які вже отримали допомогу при народженні першої дитини, на наступні 12 місяців призначається допомога у розмірі 130 гривень до досягнення дитиною трирічного віку.

При цьому окрема допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку скасована.За інформацією прес-служби Мінсоцполітики, родини, які тимчасово виїхали з АР Крим, Луганської та Донецької областей, і не мають можливості зареєструвати дитину за місцем прописки, можуть звертатися до працівників соцзахисту свого теперішнього місця перебування.

Управління соцзахисту відтепер будуть не тільки призначати виплати на новонароджену дитину, а й допомагатимуть у реєстрації таких дітей. Для цього потрібно пред’явити паспорт, заяву та надати квитанції про сплату мита або документ про звільнення від його сплати.

Якщо за дитиною закріплено житло на праві власності, вона після завершення перебування в інтернатному закладі, сім’ях громадян повертається до свого житла. Якщо у дитини немає житла, вона має право бути поставлена на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та соціальний квартирний облік позачергово. При цьому в липні 2010 року набрав чинності закон, який дає право зазначеній категорії дітей бути зарахованими на квартирний облік після досягнення 16 років з тим, щоб після досягнення 18 років дитина могла б отримати житло.

Як свідчить статистика, щорічно близько 5 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягають повноліття, або перебувають на квартирному обліку, або потребують постановки на облік.
 

Джерело: Газета «Урядовий кур’єр»
 

Усиновленою може бути дитина, тобто особа у віці від 2 місяців до 18 років. У виняткових випадках суд може винести рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.

Стосовно усиновлювачів, це може бути дієздатна особа, не молодша 21 року, щоправда, за умови, якщо мінімальна різниця між дитиною і усиновлювачем не менше 15 років.

Старшим усиновлювачам бажано підібрати дитину такого віку, щоб її можна було виховати до повноліття, будучі працездатним.

За українським законодавством, усиновити чи взяти під опіку дитину може як сімейна  пара, так і особа, що не перебуває в шлюбі. Але кожну окрему ситуацію розглядає суд індивідуально. Його вердикт залежить від багатьох чинників: віку усиновлювачів, їх матеріального стану, стану здоров’я тощо.

Прийомну сім’ю можна створити, лише маючи власну житлову площу.

1.    Ви є багатодітною сім’єю. Маєте пільги як багатодітна сім’я.
2.    Ваші рідні діти пільг не мають. Пільги мають лише діти-сироти.
 

Ви маєте право подавати документи на усиновлення, але будьте готові до того, що суд може відмовити, бо такий довгостроковий кредит  - зона ризику.

 

 Прийомними батьками може стати як подружжя, так і особа, що не перебуває в шлюбі, працездатного віку.  До 2006 року дозвіл на утворення прийомної сім’ї мали лише подружні пари.

 Середньомісячний сукупний дохід на кожного члена Вашої сім’ї, обчислений за останні шість календарних місяців, не може бути менший ніж рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум), встановленого законодавством.

Особи, які виявили бажання стати прийомними батьками, в обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними (міськими у містах Києві та Севастополі) центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за спеціальною програмою.

Слід враховувати, що коли хоча б один із прийомних батьків не пройшов курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки, визнаний в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатним, позбавлений батьківських прав, чи це колишній опікун, піклувальник, усиновитель, позбавлений відповідних прав за неналежне виконання покладених на нього обов’язків, то Ви не отримаєте дозволу на створення прийомної сім’ї.

Існують також обмеження для кандидатів у прийомні батьки за віком. Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім’ї, тобто повноліття. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків.

Не можуть бути прийомними батьками особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167,169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України або мають
 непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Також на заваді створенню прийомної сім’ї можуть стати вади фізичного чи психічного здоров’я потенційних прийомних батьків (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).

Відповідні вимоги висуваються і до членів родини прийомних батьків. Якщо з Вами на спільній житловій площі мешкають члени сім’ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, то Вам буде відмовлено у створенні прийомної сім’ї.

Фінансове і матеріальне забезпечення прийомних сімей

Починаючи з 1 січня 2006 року фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок державного бюджету. Раніше прийомні батьки не отримували додаткових коштів від держави. Запровадження нового фінансового механізму за принципом «гроші ходять за дитиною», розробленого Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту і Державним департаментом з усиновлення та захисту прав дитини, дозволило всім дітям з відповідним статусом в прийомних сім’ях отримувати соціальну допомогу, а прийомним батькам — грошове забезпечення. Раніше на державному утриманні перебували лише
вихованці державних закладів.

Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.
У разі, коли дитині виплачується пенсія, аліменти, стипендія, інші державні допомоги, розмір допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами та розміром інших виплат.

Одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення за надання послуг у прийомній сім`ї у розмірі 35% від розміру соціальної допомоги на дитину, але не більше півтора прожиткові мінімуми для працездатної особи. У разі затвердження нового рівня прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення прийомних батьків.

Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомній сім’ї, перераховуються на особистий рахунок одного з прийомних батьків, відкритий в установі банку за місцем проживання прийомної сім’ї. Заощаджені протягом року кошти вилученню не підлягають і використовуються прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей у наступному році.

Місцеві відділи у справах сім’ї, дітей та молоді щороку забезпечують безкоштовне оздоровлення прийомних дітей у дитячих оздоровчих закладах. Прийомні діти, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, забезпечуються путівками до спеціалізованих санаторіїв органом, який прийняв рішення про утворення прийомної сім’ї.

Перелік документів на дитину, яку вирішили взяти в прийомну сім’ю
На кожну дитину, яка передається у прийомну сім’ю, місцеві органи опіки та піклування зобов’язані видати такі документи:

- рішення районної державної адміністрації чи районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації або виконавчого комітету міської ради (міст республіканського значення АР Крим і міст обласного значення) — про влаштування дитини у прийомну сім’ю;

- свідоцтво про народження дитини;
- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;
- висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
- довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;
- рішення органу опіки і піклування за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, про встановлення відповідного статусу такої дитини та документи, на підставі яких ухвалено таке рішення (документи про батьків або осіб, що їх замінюють: копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей тощо; опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження);
- довідка про наявність та місцеперебування братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
- пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.

Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про утворення прийомної сім’ї Вам потрібно підготувати і передати в районну, районну у мм. Києві та Севастополі державну адміністрацію чи до виконавчого комітету міської ради (міст республіканського значення АР Крим і міст обласного значення) наступні документи:

- заяву про утворення прийомної сім’ї (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями)
- копії своїх паспортів;
- довідку про склад сім’ї (форма № 3);
- копію свідоцтва про шлюб (для сімейних пар);
довідку про стан Вашого здоров’я та членів сім’ї, які проживають разом з Вами (довідка про відсутність - хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);
- довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;

- довідку про проходження курсу навчання кандидатів у прийомні батьки і рекомендацію Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення Вас у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

- нотаріально засвідчену письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з Вами, на утворення прийомної сім’ї або написану власноруч в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів;

- довідку про наявність чи відсутність судимості;
- висновок служби у справах дітей за місцем проживання про можливість створення Вами прийомної сім’ї.

Нагляд за умовами проживання і виховання усиновлених дітей, які проживають на території України, здійснюють служби у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів до досягнення дітьми 18 років.

Протягом перших трьох років усиновлення дитини служба у справах дітей щороку перевіряє її умови проживання та виховання, а в подальшому — один раз на три роки. За результатами перевірки складають звіт, у якому зазначаються відомості про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини, стосунки в родині.

Нагляд за дотриманням прав дітей, усиновлених іноземними громадянами та українцями, які проживають за межами України, здійснюють консульські установи і дипломатичні представництва України за дорученням МЗС до досягнення дітьми 18 років.

Кандидати в усиновлювачі мають право:

    - ознайомитися з особовою справою та медичною карткою  дитини, отримати  інформацію щодо її батьків ,  братів, сестер та інших родичів;
   -  провести додаткове медичне обстеження дитини виключно у державному або комунальному закладі охорони здоров’я в присутності представника служби у справах дітей та дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває дитина), чи прийомних батьків, батьків-вихователів, опікуна, піклувальника;
    - на таємницю свого перебування на обліку кандидатів в усиновлювачі, на таємницю пошуку дитини для усиновлення.

Кандидати в усиновлювачі зобов’язані:

  -   виконувати вимоги законодавства України з питань усиновлення;
  -   виконувати рекомендації фахівців (психолога, педагога, соціального працівника) під час встановлення контакту з дитиною 

Після ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, кандидатам, в усиновлювачі, видається направлення до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини для організації знайомства з нею. Строк дії направлення становить 10 робочих днів від дати видачі. У разі потреби строк дії направлення може бути продовжений органом, який його видав, але не більше як на 10 робочих днів. Направлення видається особисто кандидатам в усиновлювачі.   

Знайомство з дитиною відбувається у присутності працівників закладу та служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про бажання усиновити її. Заява складається українською мовою. У заяві зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання кандидата в усиновлювачі, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік, місце проживання дитини.

        Керівник дитячого закладу чи особа, в яких проживає дитина, за запитом служби у справах дітей, до якого звернулися кандидати в усиновлювачі із заявою про бажання усиновити конкретну дитину, подає такі документи:
      -  копію свідоцтва про народження дитини;
      -  копію свідоцтва про смерть батьків дитини або копію рішення суду про позбавлення їх батьківських прав чи визнання недієздатними;
       -  копію нотаріально засвідченої згоди батьків, опікуна чи піклувальника дитини на її усиновлення;
      -  повідомлення закладу охорони здоров’я або навчального закладу, в якому перебуває дитина, про згоду на її усиновлення. За наявності засвідченої нотаріусом згоди батьків на усиновлення дитини, згода закладу охорони здоров’я або навчального закладу, в якому проживає дитина, не надається;
       -  копію висновку про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
       -  акт про знайомство кандидатів в усиновлювачі з дитиною.

Копії документів, засвідчуються підписом керівника та скріплюються печаткою закладу.

  Служба у справах дітей за місцем проживання дитини на підставі заяви кандидата в усиновлювачі та вищезазначених документів, протягом10 робочих днів готує громадянам України висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до суду.

Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду. Для прийняття рішення про усиновлення кандидати в усиновлювачі звертаються із заявою про усиновлення до суду за місцем проживання (перебування) дитини.