Може, тому що у Швеції я опинився в листопаді, коли рано вечоріє, а може, тому, що в інших країнах, де бував все по-іншому, але там я просто не звертав уваги на вікна. Ні в Америці, ні в Британії, ні в Європі, але тільки не у Швеції. Бо тут не звернути уваги на вікна просто неможливо, особливо, коли надворі темніє. Принаймні, для українця шведські вікна ввечері виглядають дуже дивно. Як правило без штор і тюлі, а якщо такі і є, то відсунуті, до того ж десь одразу за вікном може світитися яскрава настільна лампа, чи свічка, а чи й кілька свічок у підсвічнику. На електриці, як і на свічках, шведи, наскільки я помітив, не економлять. Але дивує не це, а цілковита відкритість, коли будь-хто з перехожих може бачити все, що відбувається в помешканні, де люди спокійно спілкуються, вечеряють, сидять перед телевізором, а чи й займаються хатніми справами, все на виду. Та ніхто особливо й не заглядає. А оскільки всі вулиці також яскраво освітлені, то й з вікна видно, хто йде вулицею. І мимохіть ловиш себе на думці, що, може, у цій відкритості і є запорука шведської сили, стійкості й добробуту? А часом свічка може горіти ще й при вході чи на спеціальній підвісці на дверях. Як кажуть самі шведи – це означає, що вони завжди чекаюь гостей. Відтак, через оцю особливість шведських вікон одразу можна визначити, де мешкають іноземці. Як от на сусідній вуличці, де щось на кшталт притулку, чи гуртожитку і де можна зустріти представників різних рас і кольорів шкіри, там увечері вікна завжди наглухо закриті на жалюзі.