Анотація
Етнографічна розвідка у світ містично-загадкових звичаїв, традицій і обрядів Гуцульщини, що супроводжують людину від народження аж до відходу в потойбіччя. Таємничий, неповторний колорит та давня мудрість мешканців гір на сторінках унікального видання «Магія гір: Чарівне у житті гуцулів».
Лілія Мусіхіна
Магія гір. Чарівне в житті гуцулів
Передмова
Висока поетичність світогляду карпатського горянина породила чимало персонажів традиційної гуцульської міфології, а любов до танцю, музики, житейська мудрість та кмітливість дали початок специфічній гуцульській обрядовості. Пильна увага до навколишнього світу, бажання виділити основне започаткували ґрунтовні знання не лише у веденні господарства і народній медицині, а й у такій практично не дослідженій царині, як магія. Гуцульщина — замкнутий важкодоступний гірський етнографічний регіон, де і нині жваво провадять обряди, що побутували раніше не лише на українському, а й на слов’янському, можливо, навіть індоєвропейському просторі, проте з часом перейшли у розряд реліктів.
Глибока любов та повага до гір, до природи, тварин і навіть до самих себе породили шанобливе, трепетне ставлення до усього оточуючого: «гріх плювати у вогонь», «не можна скидати сміття у воду», «не ламай гілляччя без потреби», «шануй людей» — здавалось би, прості, зрозумілі всім істини… Проте на Гуцульщині вони мають владу старовинних священних законів, недотримання яких тягне за собою покарання від Бога, людей та сил природи. Сучасні гуцульські чарівники вчать тих, хто до них звертається, жити за такими високоморальними нормами: «Коли людина заходить до хати, то треба подумки сказати: «це моя мама», чи «це мій тато», «моя сестра» — тільки тоді буде користь і зцілення. Кожну людину треба приймати, як рідну» (Чужак Параска Василівна, 1939 р. н, жін. ст., с. Пістинь Косівського р-ну Івано-Франківської обл., дата інтерв’ю — 26.08.09).
Магічні ритуали і обряди супроводжували все життя давньої людини. Про це ми можемо судити з побуту племен, чий спосіб життя близький до того, що провадили колись наші предки; це відбивається у залишках сучасних вірувань, звичаїв та забобонів. Вивчення культур виокремлених етнографічних регіонів має надзвичайно велике значення, бо там і сьогодні всі соціальні та культурні процеси відбуваються ізольовано. Таким чином обряди, звичаї та вірування зберігаються у, так би мовити, законсервованому вигляді та легко піддаються науковому спостереженню, опису та аналізу. Це, у свою чергу, застерігає дослідника від дофантазовування та ненауковості, оскільки завжди можна провести додаткове опитування представників тих чи інших етнографічних регіонів.
Тож вивчення культури гуцулів має надзвичайно велике значення для науки не лише України, а й усього світу. В той час, коли матеріальну культуру (побут, ремесла, прикладне мистецтво) гуцулів досліджено досить повно, то все, що стосується духовної культури, є мало не terra incognita. Найслабше ж досліджено магію, якою, проте, і нині просякнуте все життя гуцула.
Читати далі