С. М.: Великий платник податків, щодо якого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, прийнято рішення про переведення на облік у контролюючий орган, що супроводжує великих платників податків, чи інший контролюючий орган, після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов’язаний сплачувати податки за місцем попереднього обліку в контролюючих органах, а подавати податкову звітність і виконувати інші обов’язки, передбачені ПКУ, — за новим місцем обліку (п. 64.7 ПКУ). 

Крім того порядок сплати (перерахування) ПФДО до бюджету передбачено ст. 168 ПКУ, відповідно до якої податок, утриманий із доходів платників податків, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України (далі — БКУ).

Податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом — юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента — юридичної особи, зараховується до місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) 

в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі (ст. 64 БКУ).

На підставі пп. 1.4 п. 16(1) підрозділу 10 розділу XX ПКУ збір до бюджету нараховується, утримується та сплачується (перераховується) у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ для ПДФО.

Отже ПДФО та ВЗ перераховуються юридичною особою до бюджету за своїм місцезнаходженням, тобто до районної податкової. Також, податковий розрахунок за ф. № 1ДФ має подаватись до контролюючого органу, що супроводжує великих платників податків.

 

 

С. М.: Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначені ст. 43 ПКУ.

Податковий агент має право на підставі поданої заяви повернути або врахувати в рахунок сплати подальших платежів тільки ту суму надміру сплаченого ВЗ, яка була перерахована до бюджету понад суму грошових зобов’язань, граничний строк сплати якої настав на таку дату.

За наявності переплати податковий агент має право не сплачувати ВЗ у межах такої переплати.

 

 

С. М.: Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прий­мання ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав установлено ст. 174 ПКУ.

Розмір ставки податку, який застосовується до об’єкта спадщини, залежить від родинних стосунків спадкоємця зі спадкодавцем та від резидентського статусу спадкоємця чи спадкодавця.

Статус резидента в Україні визначається положеннями пп. 14.1.213 ПКУ: фізична особа — резидент — це фізична особа, яка проживає в Україні.

Якщо фізична особа проживає також в іншій державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні, має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або фізична особа не має місця постійного проживання у жодній із держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року. 

Достатньою (але не винятковою) умовою визначення центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо фізична особа є особою без громадянства та на неї не поширюються положення абзаців першого-четвертого цього підпункту, то її статус визначається нормами міжнародного права. 

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Також слід зазначити, що відповідно до пп. 170.10.4 ПКУ за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи. 

 

 

С. М.: Порядок оподаткування операцій із продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна регламентується ст. 172 ПКУ.

Однією з умов оподаткування або звільнення від оподаткування операцій із продажу фізичними особами — резидентами об’єктів нерухомого майна, зокрема квартири є термін перебування такого майна у власності платника податку.

Так, згідно з п. 172.1 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше разу протягом звітного податкового року, зокрема квартири або її частини за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. 

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного об’єкта нерухомості, перелік яких зазначений у п. 172.1 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 % (п. 172.2 ПКУ).

Об’єктом оподаткування ВЗ є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з ПКУ включається частина доходів від операцій із майном у розмірах, що оподатковуються за розділом ІV ПКУ. Ставка збору — 1,5 % об’єкта оподаткування (п. 16(1) підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Отже, в разі отримання права власності на нерухоме майно у 2015 р. (не пов’язане зі спадковим правом) і продажу такого майна в цьому ж році отриманий фізичною особою — резидентом дохід підлягає оподаткуванню на загальних підставах за ставками ПДФО — 5 % і ВЗ — 1,5 %.

 

 

С. М.: Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 р., оподаткування ВЗ подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (п. 16(1) підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Відповідно до пп. 1.1 п. 16(¹) підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ПКУ, а саме фізичні особи — резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні й іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування ВЗ є доходи, визначені ст. 163 ПКУ. Для резидента це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Слід зазначити, що доходи, отримані з джерел за межами України, у 2014 р. не підлягали оподаткуванню ВЗ.