З тих пір, коли людині прийшла в голову думка нехтувати життям і здоров’ям собі подібного, він старанно почав шукати будь-яку причину, щоб реалізувати її, поступово забуваючи про цінності життя як такого. Застосовуючи насильство, а іншим способом цього досягти не можливо, людина використовувала всю свою силу, залякування або владу, сіючи навколо себе біль і страждання, смерть і всілякі каліцтва. Уродуя життя навколо себе, його власне життя перетворилося на досить жалюгідне видовище - що людина сіє, те й пожинає.
Ситуація впізнавана. Ситуація знайома всім. Тупикова і згубна, безглузда і божевільна. Але є альтернатива. Альтернатива, яка в корені міняє все. Її демонстрували. І демонстрували не раз. За неї страждали і вмирали, але смерть ця завжди була не марна. Вона дарувала надію. Дарувала життя і свободу. Це був справжній дар, так як іноді ті, кому він діставався, зовсім не заслуговували на це. Більш того інший раз ті, кому він діставався, самі ставали ініціаторами насильства до цих людей.
Мотиви насильства настільки різноманітні й цинічні, що інший раз дивують навіть експертів. Так, багатьох з нас воно вже здавалося б і не дивує. Кругом рясніють всілякі повідомлення. На вулицях ми самі іноді стаємо свідками подібних явищ. Іноді беремо участь у них з різних сторін ... Може вистачить?
Це питання, за даними проекту DilovaMova.com, було піднято на одній із сесій Генеральної Асамблеї ООН. Результатом деяких дебатів з’явилася резолюція № A/RES/61/271. 27-го червня 2007-го року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй встановила один своєрідний всесвітній святковий день - Міжнародний день ненасильства (Міжнародний день боротьби проти насилля), який було вирішено відзначати в дату дня народження людини, яка була колись убита руками «класичних» насильників. За життя він був один із тих, хто пропонував альтернативу цьому самому насильству. Ім’я цієї людини відомо багатьом - Мохандас Карамчанд Ганді або в простолюдді - Махатма Ганді, який народився 2-го жовтня 1869-го в індійському місті Порбандар, що знаходитися в західному штаті Індії - Гуджарат.
Все його життя, починаючи з 24-ти років і до його насильницької смерті у віці 78-ми років було присвячене боротьбі з насильством в будь-яких його формах. Йому багато вдалося, але й багато чого залишилося не під силу. Рецепт, який він використовував у цій боротьбі не новий, але єдино по справжньому ефективний і дієвий - ненасильство.
Міжнародний день ненасильства - це офіційне всесвітнє свято. Давайте відзначимо його ненасильством! Може бути хоча б у цей день відмовимося від безвиході і впертості, адже це все одно ні до чого хорошого в кінцевому підсумку не приведе. В цей день давайте забудемо про насильство як про страшний сон! Нехай хоча б сьогодні його не буде!
Зі святом ненасильства Вас! Удачі, життя і любові!