Сільський бокс

Сільський бокс

Orig:https://img.20minut.ua/uploads/author/0001/01/thumb_194_author_thb.jpeg?hash=2014-04-04-11-17-45 Олександр Вільчинський

Автор: Олександр Вільчинський

Український прозаїк, журналіст, науковець, асистент кафедри журналістики ТНПУ. Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова 2002», володар гран-прі і першої премії «Коронація слова 2003»

Наприкінці 70-х бокс також був популярним, хоча ми й не мали таких можливостей, як тепер. Але я все ж вмовив маму купити мені боксерські рукавиці, у Ланівцях, в “Спорттоварах”. Здається, вони були там одні такі. На нашій вулиці вони також були одні, до того ж на всіх. Тобто спочатку лише для нас двох із Грицем, моїм сусідом і однокласником. Бо Гриць все ж краще, ніж двері літньої кухні, чи стовбур старої груші перед літньою кухнею, що заміняла боксерську. Я брав ліву, він праву, або навпаки, і так боксували. Бити дозволялося, звісно, лише рукавицею. Та хоч і нею, але якщо в ніс, то все одно аж зірки перед очима… І все ж, літніми вечорами ми ось так тренувалися майже щодня. І все б нічого, якби до нас не почали напрошуватися інші хлопці, старші на три роки. Тоді, у 1977-му нам було по чотирнадцять, а їм по сімнадцять. У такому віці це відчутна перевага і в силі, і у вазі. А все через мою сусідку через пліт Люду, яка до десятого класу стала першою красунею і щовечора перед її, а отже і моїм плотом, гуртувалися хлопці з її класу. Але на них Люда мало звертала уваги, то вони переключилися на наш бокс. Звичайно, можна було й відмовитися, але тоді б мене вважали боягузом. Отож, вони щовечора і гамселили мене по черзі, замість боксерської груші, а часом ще й Грицька, і правою, і лівою. Але ми трималися, а часом, то навіть гідно відповідали. Принаймні, щоб хоч раз мене чи його збили з ніг, то такого не пам’ятаю. Так тривало майже все літо, а коли настала осінь, я повісив свої рукавиці у найдальшому кутку горища і більше їх не діставав. А ще через кілька років, коли вже став студентом, а один із тих хлопців, що з нами тоді билися, вернувся із армії, із свого стройбату, то я і подарував їх йому, на згадку так би мовити... Ось так я і не став боксером, хоча стійкість до ударів, і не лише боксерських, либонь, пригодилася, і не раз.

шведські вікна

Може, тому що у Швеції я опинився в листопаді, коли рано вечоріє, а може, тому, що в інших країнах, де бував все по-іншому,...

Людський вулик

Він з’явився тут років зо три тому, ще не у всіх квартирах вечорами світло, але вже здається, що він тут стояв завжди....

Осінь для польотів

Осінь, щоб літати, чомусь навіть більше, ніж весна. І восени, я літаю майже стільки ж, як влітку сиджу на веслах. Хочете...

Поезія жовтня

Мені щастило на поетів, принаймні, і досі люблю поезію. Завдяки тітці Мотрі, вчительці української мови й літератури, я ще,...

Світлана ГРИВАС

Ігор Дуда

Олександр Вільчинський

Ігор Дуда

1200 грн вимагають платити за "іногородніх" дітей у садках. Мами виходять на революцію

Чи вирішує проблеми округу ваш депутат? (опитування)

На місці танка хочуть збудувати кафе типу McDonalds

Рейд по тернопільських їдальнях: чим годують у школі №5

Ресторан Автопорт: а Ви вже були тут? (новини компаній)

“Опілля” потрапило до ТОП-100 найдорожчих брендів України (новини компаній)

Новий ліміт швидкості руху у населених пунктах України «50» з першого січня 2018р.

Така любов буває раз в ніколи

КОПИ ОРДО вчинили облаву на нічні заклади: майже 400 осіб затримано за порушення комендантської години

Служба зайнятості співпрацюватиме з Лігою підприємців «Українська справа»

Правила користування засобами пожежогасіння освоїли безробітні збаражчани

У Тернопільському клубі бізнес-подій: 1000 і один спосіб для реалізації себе

Четверо кременчан працюватимуть на виробництві з виготовлення прикас із муранського скла

Клуб "Шахтар" заборонив дітям учасників АТО вийти

Обласна рада підтримала звернення щодо недопущення реалізації ніким не обговорюваної Стратегії розвитку лісового господарства, схваленої Кабміном

Ланівчан запрошували на службу в «Азов»