Легенди старого Станиславова. Гроші не пахнуть

Римський імператор Веспасіан запам’ятався сучасникам нестандартними фінансовими оборудками. Імперія постійно потребувала грошей, і щоб поповнити державний бюджет, цезар якось обклав податками усі громадські туалети. Коли звістка про зміни у податковому законодавстві облетіла Рим, до Веспасіана прийшов його син Тит, який відзначався доброчесністю. Спадкоємець почав дорікати татові, що це не найкращій спосіб наповнення казни. У відповідь імператор тицьнув йому під ніс срібну монету з першої виручки та сказав: «Гроші не пахнуть!».

У 1992 році шляхом римського цезаря пішов один франківський добродій, якого газета «Західний Кур’єр» сором’язливо іменувала паном Т. Цей дядечко теж влаштував бізнес на сечі, пише Репортер.

Він працював у міській поліклініці на вулиці Франка і мав доступ до аналізів. Але його мало цікавили вміст солі і цукру – пан Т. здавав баночки від сечі у пункт прийому склотари. Журналісти підрахували, що місячний додатковий прибуток цього «аналізатора» становив близько тисячі купонів. Зовсім непогано, якщо врахувати, що на Коломийській взуттєвій фабриці тоді платили 867 купоно-карбованців.