Смак дитинства    Дем'янова Ірина. Слон, слониха, слоненя... Рахункові загадки.
   Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2014. - 24 с.
   Художник Ірина Крамар.
   У дитинстві можна полічити улюблені іграшки, цукерки і навіть смаки та запахи. Пригадуєте, чим пахла манна каша після десятої ложки? Колір п'ятірки був червоний, а двійки — фіолетовий, навіть якщо писано її у щоденнику червоною ручкою. Дитинство пахне, міниться барвами і в час чорно-білого лихоліття, бо душа дитини відкрита до світу, спрагло вбирає його розмаїття. Ось дві ворони бідкаються, скільки ж капців їм замовляти, щоб не ходити босими, а два горобчики ділять зернятка. Чому б не допомогти?
   Чудові ілюстрації Ірини Крамар такі ж промовисто-світлі, як і вірші Ірини Дем'янової. Рахункові загадки прості та забавні. Тому й відповіді до них — це веселоусміх, добродія, світлоцікавість — усе, що можна побачити в очах дитини.

Ой, горішків на ліщині —
в жменю не вміщаються!
Сім учора з'їла Ніна,
шість іще хитаються.
Тож не важко здогадаться,
що усіх було... (тринадцять).
А як з Грицем розділиться,
скільки буде їх у Гриця?

   Слово за словом, без натуги письменниця вчить, та не повчає, пояснює, але не нав'язує, трансформує тему в гру і настрій. Деякі рахункові загадки звучать, як скоромовки.

По чотири лапки в жабки,
а на кожній пальців — п'ять.
Скільки тапок в пари жабок?
Поможи порахувать.

   Так, дитина відкриває довколишній світ, водночас дорослим заново являються прості речі як непроминущі цінності, найдорожчий скарб кожної миті життя. Який же він багатий подарований Богом світ! Ось по лінії дії: «білченята для утіхи клали порівну горіхи», «гава бавить ґавенятко», «вся сімейка їсти просить, Яся ласощі розносить». А в образній каруселі є і гриби, і горіхи, і городина; люди і звірі, птахи і комахи, улюблені дитячі іграшки та музичні інструменти.
   Коли прочитаєш гарну книжку — ніби побуваєш в гостях у доброї людини. Знайомство з творами письменниці — чи то вірші для дітей, чи лірика мандолінової оркестри або щемливі бувальщини-оповідки — неодмінно дарує такі відчуття.
   Джерело творчості Ірини Дем'янової не міліє, бо сама авторка з її світосприйняттям є невичерпною у доброті, любові і працьовитості. Тому й твори з-під її пера виходять такі оригінальні, свіжі, мов ранок, що дарує надію.