Осінь завжди була у нас «недолюблена», такий собі пасинок серед пір року. Це має кілька причин. По-перше, поява осені означає закінчення загального улюбленця літа. Любов до останнього прививається на рівні умовних рефлексів із самого дитинства наявністю канікул, а пізніше, через значно коротшу (і від того ще більш бажану) відпустку.
По-друге, що більш важливо, осінню практично відсутні свята, що значно збільшує кількість робочого часу у порівнянні із іншими частинами року. Зимою маємо практично цілий місяць безпробудних свят, додамо до цього очікування свята та «відходняк» від нього. Весною, транзитом через перше «весняне сонечко», 8 березня, Великдень та загул першої декади травня, гублячи чверть робочих днів, ми дістаємось до літа. Ну а літом, сам бог велів відпочивати. Тож на цьому фоні осінь звісно програє, а тут ще й погода псується і світловий день стає все коротшим.
Але з іншої сторони, саме осінню ніщо не відволікає і ми можемо трохи побудувати ту саму омріяну країну, про яку так багато люблять всі говорити. Тож, як казав класик, вистачить «скигліть» про змарноване літо та погану погоду. Гайда піднімати ВВП!
Ви не авторизовані