Може, у нашої міської влади колись дійде черга і до парків. Аби зробити їх ще кращими і щоб справді за європейськими й світовими стандартами. То окрім регулярного косіння трави, хоча тут, мабуть, точніше сказати — вибривання, з чим у нас традиційно проблеми, варто подбати і про огорожу. Це одразу додасть і місту,...

Ця цементована стежка, що веде від хвіртки до сходів, здається, була з тріщиною із самого початку. Ще коли придбали її разом з будинком, тепличкою, металевою перлогою під виноград, садом, грядками на шістьох з гаком сотках, бо кутова. Тоді я її, здається, й не помітив ту тріщинку, тим більше, що попередній власник був чи...

Вже от майже десять років, як написав її, комедію з елементами фарсу “На всі гроші”. Написав радше для читання, ніж для втілення у виставі, хоча світлої пам’яті Михайло Форгель колись і обіцяв поставити. Але я й тоді не надто цим переймався, а зараз думаю, добре, що й не поставили. Непоставленою вона має...

Ми не бачилися рівно півроку і ось раптом зустрілися на вокзалі. Він, здається, навіть підріс, що й не дивно у його вісімнадцять і, звичайно, був із косичкою, як і там під Авдіївкою, коли під час нічних чергувань на базі у нас був один автомат на двох. Через свою косичку його так і прозвали, хоча позивний мав інший. На...

Вже й не пам’ятаю, де прочитав це вперше. Це був вірш, і він починався словами “Мій юний солодкий Адоніс, що тебе відчуваю, як шкіру, як кожну клітину...” — і підпис: Мар’яна Судова. І не має значення, знайомий з авторкою, чи ні, і не має значення навіть, чи це вірш, чи просто слова у певному...

Наприкінці 70-х бокс також був популярним, хоча ми й не мали таких можливостей, як тепер. Але я все ж вмовив маму купити мені боксерські рукавиці, у Ланівцях, в “Спорттоварах”. Здається, вони були там одні такі. На нашій вулиці вони також були одні, до того ж на всіх. Тобто спочатку лише для нас двох із Грицем,...

З цим боротися неможливо, і сам грішний, і все ж... Останнім часом ловлю себе на думці, що, не заглянувши до facebook, відчуваю наче б чогось бракує. Натомість вже через три дні такого незаглядання, відчуття змінюються. Наповнює якась наче б радість, співмірна хіба із тим вже призабутим відчуттям, коли ще кидав палити,...

Везу із Смиківців, з дачі, сусіда і бджолу. Сусід з нашої вулички, але з дальніх, бджола випадкова і на відміну від сусіда залетіла без дозволу. Вона б’ється головою об скло, шукаючи виходу, й не знаходить, і з відчаю кидається то на мене, то на сусіда. На нього навіть чомусь більше, але не жалить, а лиш лякає дзижчанням,...

Мию картоплю під краном на кухні з якого дзюркотить вода і перебиває гуркіт грози, що наближається. Вода зблизька, а гуркотіння крізь відкрите вікно здалеку, і це наче прелюдія чи репетиція майбутньої зливи. А ще ж і вітер торкає тюль й обтрушує на підвіконня бузковий цвіт із вже привялого букета у скляній вазі під колір...

Так, йдеться саме про геніального Патріка Зюскінда, автора знаменитих “Контрабаса” і “Парфумів” та звичайні круасани, що продаються у вокзальній крамниці в Тернополі. Кілька днів тому, вийшовши з вечірнього поїзда, що прямував на Одесу і зупиняється у нас лише на десять хвилин, гер Патрік купив круасани...