За храм на Тернопіллі сваряться до крові (ВІДЕО)

  П’ятий місяць “лихоманить” громаду Мусорівців Збаразького району.

  Свята внесли у життя двох релігійних громад корективи. Нині у селі — затишшя. Однак спокій може бути порушений будь-якої миті.

  До речі, громада вірян у єдності з Московським патріархатом (МП) подала до суду на Збаразьке бюро техінвентаризації. Воно відмовило їй у видачі свідоцтва на право власності на храм. Слухання призначили на 27 січня у Тернопільському госпсуді.

“БИЛИ БРУСАМИ...”

  Найгостріший інцидент стався в селі 3 січня 2010 р. Тоді кілька чоловік зверталися до лікарів по допомогу. Про це архієпископ Тернопільський і Кременецький Сергій поінформував митрополита Київського і всієї України Володимира.

  “Відбувся... напад релігійної громади КП на наш Свято-Покровський храм під керівництвом їхнього священика Святослава Швеця, за участю невідомих молодих людей (за свідченням жителів  села — членів націоналістичних організацій “Свобода” та їй подібних), — пише архієпископ (стилістику звернення ми зберегли, — прим. ред.). — Вони, в кількості приблизно 100 чоловік, розпочали бити молотом i зубилом центральні церковні двері... Розбивши засув i замок, але не змігши ввійти всередину, штурм продовжили через бокові двері. Розбили їх сокирою, потім великою 5-метровою дерев’яною колодою та ломами вщент порубали їх. Цією ж колодою, лавкою, дерев’яними брусами били священиків i прихожан, які стримували нападників”...

  Прес-служба організації ВО “Свобода” оприлюднила власну версію конфлікту.

  “Жителі Мусорівців, доведені до відчаю.., вкотре штурмували вхід до храму, — йдеться в їхній заяві. — За словами очевидців, після богослужіння представники Московського патріархату зачинилися у церкві... та відмовилися впускати громаду УПЦ КП, яка становить три чверті від загалу жителів села і має законне право на почергові відправи. Свого часу храм Покрови Пресвятої Богородиці зводили усім селом. Однак освячувати його приїхали представники МП і оголосили церкву своєю”...

“ВИПАРУВАЛИСЯ” ІКОНИ

  Наш кореспондент прибув у село 17 січня, аби з’ясувати причину конфлікту.

  — Чоловік будував храм, наша родина не раз складала офіри, а коли Степан помер, староста від Московського патріархату Василь Васильчук сказав, що відчинить церкву для поховання тільки тоді, коли я погоджуся на відправу за їхніми канонами, — бідкається Євгенія Ковальчук (70 р.), в якої 6 грудня помер чоловік. — Перед смертю Степан казав, що не хоче, аби його руський піп ховав. У лютому буде річниця за сином і не знаю, де доведеться це робити — у нашій церкві чи Шимковецькій... Що ж діється? У власну церкву не маю права ступити…

  Степана Ковальчука відспівали у храмі XVIII ст., що поруч із новою церквою. Під час тієї відправи, здійсненої священиком УПЦ КП, вдова зауважила, що на стінах немає старовинних ікон.

  — Ікони повирізали, залишилися самі рами, — скаржиться пані Ковальчук. — Немає і найбільшого образу Почаївської Богородиці. Він був, як велике вікно… Один почаївський батюшка сказав, що її взяли на реставрацію. А дозволу в кого питали? Це ж власність села!

  Старосту УПЦ КП Василя Розмайрана громада КП обрала як альтернативу Василеві Васильчуку. Пан Розмайран запевняє, що не знає, хто штурмував храм 3 січня.

  — Може, це провокація була? — припускає чоловік.

  Біля нової церкви він звертає нашу увагу на трубу, припасовану до стіни. З неї в’ється густий сизий дим —у приміщенні палять дрова.

  — Хтось кілька тижнів сидить у церкві, — повідомляє староста. — Виходять вони надвір лише по нужді…

“ПЕРІОД СКЛАДНИЙ...”

  Поки стоїмо на порозі церкви, надходить інший староста. Запитуємо у нього, чи можна зайти у старий храм?

  — Ні. У мене є начальство, з яким треба узгодити це, — чуємо у відповідь.

  Не дозволив Василь Васильчук зайти і в новий храм.

  — Ми переживаємо зараз такий період... складний, — пояснює Василь Васильчук. — Боїмося, що у храм підкинуть наркотики чи ще щось.

  Про старі ікони, пропажу яких зауважили селяни КП, пан Васильчук каже: “Їх усі, шість штук, перенесли у нову церкву”. 

  До речі, відсутність у старій церкві образів зацікавила й правоохоронців. Але, як кажуть селяни, коли міліціонери приїхали, щоб перевірити цю інформацію, пан Васильчук не пустив їх до храму.

  До речі, 18 січня у редакцію прийшли віряни УПЦ МП. Поскаржилися, що їхню позицію неправильно висвітлюють ЗМІ.

— Вони нехай ідуть до церкви, але нам не потрібні такі священики, як Святослав Швець. Вони кажуть, що вибили старі двері, а це — нові. Також заперечують, що під час нападу 3 січня принесли бензин під храм, але це є на відео, — каже Галина Васильчук. — Щодо розмов про те, що усі будували храм, то ми порахували: вони дали 9, а ми — 40 тис. грн. Тепер нас залякують...

 Церкву сторожать монахи?

  Присутність невідомих, які вже кілька тижнів вартують у храмі, дратує прихильників КП.

  — Це сторожі, — пояснює Василь Васильчук. — На дверях замків немає, тому потрібна охорона. Палять у церкві котлом. На нього є документи, все законно і безпечно. Їжу їм готує і приносить моя дружина…

  Раптом рипнули церковні двері. На поріг вийшов молодий чоловік у чорній рясі. Відводячи погляд, пройшов за ріг церкви.

  — Ви звідки? — запитуємо, коли він повернувся.

  — Мєстниє, — коротко буркає “монах”.

  Прихильники КП переконані, що сторожать церкву монахи з Почаєва. Староста Васильчук каже, що це люди з Тернопільської єпархії. Їх наймає громада УПЦ МП.

  — Будуть вони тут, поки не нормалізується ситуація, — додає чоловік.

  Події 3 січня староста кваліфікує як розбій. Показує понівечені пономарські двері. Чоловік впевнений, що винних покарають.

  — З’єднаймося! Я повсякчас закликаю до цього людей, — емоційно продовжує Василь Васильчук. — Дехто хоче Київський патріархат. А жінки мовлять: “Нам по 70, 80 років, нашу церкву ніхто не перехрещував, і ми хочемо померти у своїй вірі”. Стару церкву ми не реєстрували на Московський патріархат, бо вона триста років належить йому. І під нову заклали капсулу від канонічної УПЦ. То які претензії до нас?..

  Він радить опонентам не запрошувати свого священика, а молитися разом.

— Ми не раз пропонували “московській” громаді встановити почергові богослужіння у новій церкві, але вони не погоджуються, — обстоює натомість позицію “киян” Євгенія Ковальчук. — Хочуть вони, щоб їм служили відправи старослов’янською мовою, то нехай. А ми хочемо, щоб службу правили українською...

Наталія ТАРНАВСЬКА

Читайте також:http://te.20minut.ua/news/166495