У середу ввечері Парламентська асамблея Ради Європи затвердила резолюцію “Щодо можливого позбавлення повноважень російської делегації”, в якій чітко зазначено, що саме Росія де-факто контролює окуповану частину Донецької та Луганської областей. 

Як повідомляє “Європейська правда”, документ із доволі жорсткою критикою Росії підтримало 128 депутатів, а проти проголосувало 11 осіб.

Ця резолюція підтверджує всі обмеження, що були накладені на представників РФ раніше, включно із позбавленням права голосу (цього разу – до квітня 2015 року). Втім, росіян вирішили не виключати із організації, хоч така можливість і обговорювалася. Зроблено ж це для того, аби “зберегти можливість для діалогу”.

У резолюції зазначено, що у Донбасі перебувають саме війська регулярної російської армії, а зона АТО є “територією, що перебуває під контролем проросійських сепаратистів та російських військ”. Відповідальність за напади на Дебальцеве, Мар’їнку та Маріуполь також покладено на Росію, оскільки, як стверджується в документі, ці атаки було скоєно за підтримки російських регулярних підрозділів. У вимогах резолюції зазначено, що Росія повинна не лише відкликати всі свої війська з території України, але також звільнити полонених, що утримуються на території РФ.

Наступного дня, 25 червня, ПАРЄ прийняла резолюцію, присвячену зниклим безвісти у Криму та на сході України, в якій теж міститься немало різких випадів у бік Росії.

“З 2014 року, від початку російської агресії в Україні, понад 1300 осіб були оголошені зниклими безвісти. Ця цифра враховує лише дані, зібрані українською владою, насправді ж вона є значно вищою. Серед зниклих безвісти є не тільки солдати, але й мирні жителі, включно з волонтерами, які допомагали жертвам конфлікту”, – йдеться у тексті документа, який наводить “Європейська правда”.

У цьому документі ПАРЄ теж закликає владу Росії звільнити усіх ув’язнених, які були незаконно затримані на території України, і відкрити доступ до “окупованого Криму” міжнародним моніторинговим місіям з прав людини.

У цій же резолюції ПАРЄ радить українській владі створити окремий орган для координації зусиль із пошуку зниклих осіб, а також розглянути можливість прийняти окремий закон, у якому б чітко визначили статуси “зниклий” і “жертва війни” – це дозволяло б сім’ям таких осіб отримувати фінансову, соціальну та правову допомогу.