Увесь тиждень в районі «Кривої хати» велися розмови про Романтику. Цей комплекс, побудований у кінці 80-х якраз добре видно з владних кабінетів. Щоправда, обговорювати процес реконструкції з громадськістю в мерії почали лише після того, як об’єкт огородили парканом. Ну, як у нас. «Ми посовєтовалісь і я рєшил». І ще (може тільки мені) здалося, що замовник (УКБ) і підрядник так хвалили один одного, що я згадав власне антикорупційне правило: «Якщо замовник і підрядник усміхнено розповідають про майбутнє щастя після їх трудового подвигу – єдине, що потрібно уточнити – це суму відкату». Але потім мені стало соромно. Як можна! Це ж не при Чмирю, щоб раз – і відкат.
Мрію, що колись, у молодіжному центрі, який все ж буде у нашому місті, зроблять таки КРУГЛИЙ стіл, де можна було би переговірникам дивитися очі-в-очі. А що ми бачили на «круглому столі» з обговорення перспектив «Романтики»? Президію з представників влади, які говорили: «усе буде як у 89-му році: буде дискотека, радуйтеся, щастя привалило, усі до нас не могли а ми зможемо, ми такі». Я плакав, згадуючи дитинство. А молодь, яка сиділа за спинами операторів (!) і не бачила виступаючих, навіть не уявляє, яка може бути дискотека, як у 90-х? А де клубнячок? А текіла? А мохіто? Як, сумочки в центр і тупо танцюємо? Та ну!? Усі кивали дорослим і пересміювались.
А якщо чесно? Романтику колись побудували наскоро з технічною помилкою і фундамент поплив, стіни почали тріскатись. Якщо це архітектурний пам’ятник, то я китайський льотчик. Як кажуть мудрі – сільський клуб, тільки великий. Колись його, уже закритий, при Омельченку віддали в залог за автобуси. Проект накрився мідним тазом і Романтику при Мінаєві довго забирали назад у власність. Потім довго хотіли продати, але інвестори то не йшли, то хотіли халяву. Ремонтувати у Мінаєва просто не було грошей, не те, що зараз.
Але я точно пам’ятаю, як на комісіях років десять тому кричали, що об’єкт аяй і бобо і завтра впаде. Технарі і з розумним виглядом. Зараз кажуть – все можна, і технології дозволяють. Окей. А хтось розгядав альтернативу? Чи головне – освоїть об’єкт?
Присутнім довго розповідали про кількість свай, які заб’ють в грунт, щоб вирівняти об’єкт. Уявляєте, як цікаво це було студенткам? Зате будівельники не в курсі про елементарне. Молодіжні центри за євро стандартом мають мати не так дискотеку, як хостел на 50 місць, конференц-залу, кілька тренінгових центрів, відкриті аудиторії (місце для творчої туси). І кімнати для молодіжних громадських організацій. І обговорювати треба було не якість цементу, а те, що ми собі там уявляємо. Ну, наприклад, в оренду приміщення там можна буде взяти лише тим, хто робить кніксен меру? Чи кніксену недостатньо?
А розглядалися інші альтернативи? Якщо потрібен молодіжний центр, а не освоїти гроші – давайте зробимо його у 4-й школі на Петропавлівській. Ті хто туди ходив до школи — уже на пенсії, так довго вона стоїть пусткою. Або – у ДК Фрунзе, який 1 червня закриють, якщо ми не домовимось з Григоришиним. А ще є садиба Харитоненка на Троїцькій. Чим не центр? Тим більше Єпіфанов обіцяв його там студентам у 2012 році. Потім його не вибрали - і він забув про те, що меценат і друг студентів.
А ще є варіант, який прагматики пропонують ще з часів Мінаєва. Романтику розвалить. Землю віддать забудовнику під розважально-офісний центр. За це забудовник два перших поверхи віддає місту, а вверх будує вище готелю «Суми». Хоч хмарочос. А за бюджетні кошти ремонтуємо щось інше.
А хтось рахував собівартість ремонту/будівництва? У наявності 3000 квадратів. Відремонтувати його коштує 28 мільйонів (фактично буде більше). А розвалити і побудувати заново? 9 тисяч за квадрат уже пропонують готове житло у нових забудовах. А собівартість – десь 7,5 тисяч, якщо з відкатами. Без них – тисяч сім за квадрат. Множимо. Отримуємо 3000 х 7000 = 21 мільйон. А не 28, 38 чи скільки там вийде.
Можна дешевше побудувати самим. Але краще віддати під будівництво комусь і отримати приміщення. Це як альтернатива.
Тобто, я за молодіжний центр обома руками і при різних альтернативах. Але по уму.