Розвитку аграрного туризму вчилися на Чернігівщині. Базою для навчання стала садиба «Соколиний хутір» села Петрушівка Ічнянского району. Кілька десятків підприємців, аграріїв, громадських активістів представляли не тільки рідний край, а й Сумщину, Харківщину, Черкащину, Вінниччину, Житомирщину… Організаторами заходу виступили представники міністерства агрополітики, громадської спілки «Асоціація індустрії гостинності України»…

Аграрний туризм у теперішній час має величезний потенціал, заявив заступник міністра агрополітики Володимир Лапа. Більш того, це є одним з пріоритетів Стратегії розвитку для сільського господарства до 2020 року. Що означає і нові робочі місця, і облаштування місцевих територій, і можливість для українців пізнати один одного; це і патріотичне виховання. Нині у сфері зайнято близько двох з половиною тисяч селян. Що вкрай мало… У сусідній Польщі їх на кілька порядків більше…

Важливо і те, що під ці програми Євросоюз готовий виділяти кошти, про що зафіксовано у відповідних документах, підписаних з нашою країною.

Місцем проведення семінару недарма було обрано «Соколиний хутір». Існування садиби – яскравий приклад успішного ведення агротуризму. Власник садиби Микола Череп розповів і показав, як його комплексу вдається успішно функціонувати. За словами Миколи, починати було вкрай непросто. За створення бізнесу місцеві чиновники прагнули отримати хабаря, але Череп принципово відмовився. З того часу не чіпляють. Для успіху дуже важливо бути патріотом краю, знати його історію, і це є одним з чинників залучення туристів. Скажімо, Ічнянщина – земля, історично пов’язана з гетьманом Мазепою, тож і для туристів розробляється відповідний продукт – через ті історичні події й традиції. Череп створив козачий Кінний театр, проводить майстер-класи з військової справи, або ковальства, є навіть власний історичний музей. А ось Коропецький район Чернігівшини, що неподалік від Ічнянського, краще позиціонувати, як партизанський, вважає Микола.

Нині серед гостей «Соколиного хутора» 15-25% іноземців, найчастіше – з Польщі, Німеччини, Швеції, з-за океану. Є навіть такі екзотичні туристи, як новозеландці. Гостей приваблює не тільки історична складова, а й високий сервіс. Скажімо, західних туристів намагаються зустріти відразу по приїзд на Чернігівщину, чи навіть по прильоту до Борисполя. Що дуже актуально, виходячи зі стану місцевих доріг (про це вже говориться багато років, але віз і далі там).

Для вдалого бізнесу Микола підтримує стосунки з багатьма місцевими підприємцями й просто селянами. Зокрема, екологічну чисту малину для гостей замовляє у місцевого ентузіаста-садівника, сир і бринзу в іншого колеги з району. Співробітництво взаємовигідне, туристи отримують якісний продукт, селяни – кошти. Звісно, що і їжа для гостей – натуральна, із сільських продуктів, а не привезена з міста. Мед з власної пасіки; в дитинстві Череп чимало місяців провів разом із бджолами, тож досконало знає секрети бджолярства.

Власник садиби постійно відшуковує нові форми роботи з туристами: риболовля, соколине полювання, поїздки на гужовому транспорті і водні прогулянки. А нещодавно придумав об`єднати різні види поїздок, зокрема, пропонує під час весілля їхати молодій на човнах через озеро, а на іншому березі її чекатиме вже старовинна карета, що їхатиме до Качанівського палацу, що знаходиться поруч.

З учасників семінару про свій досвід розповіла Тетяна Єщенко, учасниця громадського об`єднання «Туристичний рух Чигиринщини». За її словами, славний козацький край має вкрай слабку інфраструктуру для туристів; більшість з них, як правило, приїжджають лише на один день. Адже на Чигиринщині майже нема де переночувати, де нормально поїсти, обсяг річного ресторанного обороту району дорівнює 90-хвилинному у Києві. Тож відтепер місцеві ентузіасти об`єдналися в єдиний рух у намаганні створити якісні туристичні послуги, розробили стратегію просування краю, як одного з туристичних осередків часів Козаччини.

Тепер організатори планують провести ще два подібних семінари. Один з них буде розрахований для аграріїв Півдня, інший – для представників Західної України. Наразі вивчаються локації для можливих тренінгів.

Сергій Бахін

Фотогалерея

11 липня 2015 року з нагоди 100-ліття від дня народження видатного державного і громадського діяча, Героя України, академіка Петра Тронька (1915-2011) в селі Веприк на Чернігівщині відбулося відкриття музею.

Перший розділ музею має назву «Журнал “Пам’ятки України” – національний проект академіка Петра Тронька». Вперше в нашій країні музейна експозиція присвячена окремому національному періодичному виданню.

Другий розділ – історико-краєзнавчий, присвячений минувшині Чернігівщини. Вона знайомить із доробком українського архітектора, художника, майстра художньої кераміки, одного із засновників стилю український модерн Олександра Ягна. Унікальні фотознімки для цієї експозиції надав краєзнавець із Прилук А.І. Сакун-Щурівський.

На відкриття музею завітали головний редактор журналу “Пам’ятки України” Леся Богослов, члени НСКУ Євген Букет і Юрій Пероганич, Народний колектив аутентичного співу «Великодимерські баламути» на чолі з Галиною ГРИШКО, Дмитром ДІАКІВСЬКИМ та Людмилою КОРНІЄНКО (село Велика Димерка Броварського району Київської області) та ін.

Завантажити файл

Козаки вірили, що Свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Враховуючи історичне значення і заслуги українського козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, Указом Президента України встановлено 14 жовтня, день Покрови Пресвятої Богородиці, Днем українського козацтва.

Саме на Покрову в осередку відродження Ічнянського козацтва, «Соколиному хуторі», відбувся захід з нагоди релігійного свята та Дня українського козацтва. Того дня хутір відкрив свої двері для всіх, хто забажав поринути в часи минувшини, відчути козацький дух та долучитися до духовності.

Захід пройшов у дусі Кубанського козацтва та відповідав часовому періоду Першої світової війни. Антураж свята був обраний невипадково, адже власник Соколиного хутора Микола Череп захоплюється двома історичними епохами козацтва – Запорозьким (часи Гната Галагана, Прилуцького полковника) та Кубанським (часи Павла Скоропадського, останнього гетьмана України). А як відомо, запорожці подалися на Кубань після руйнування Катериною ІІ Січі.

Для гостей свята козаки продемонстрували вправну верхову їзду на конях, а також свою майстерність у роботі зі справжньою холодною зброєю – козацькими шашками. Гостей свята, яких завітало чималенько із довколишніх сіл, розважав тематичною концертною програмою народний фольклорний колектив «Джерела» Монастирищенського сільського будинку культури під керівництвом Віктора Ковальовського та Олени Ковальовської, скрипалька, дипломант міжнародного класу  Олена Кривобок, а також гості з Києва – козаки 6-го Кубанського пластунського батальйону історично-реконструкційної групи.

Не обійшлося на Покровському святі і без благословення та слова Божого. Для цього організаторами дійства був запрошений військовий козацький капелан (священик) протоієрей о. Андрій з Черкащини, батьківщини козацьких старшин Залізняка та Гонти. Він і освятив урочисту подію.

Фіналом святкування Покрови Пресвятої Богородиці став куліш, яким козацькі кашовари пригощали на святі всіх охочих. Того дня козацької каші скуштували близько 200 чоловік.

За словами організатора свята Миколи Черепа, вшанування Покрови у такому форматі відбулося вперше не тільки для козацького хутора та й для всієї Ічнянщини. Також він відмітив, що проведенню заходу сприяли голова Ічнянської РДА Сергій Рубашка, голова Ічнянської міської ради Григорій Герасименко та секретар Петрушівської сільради Віра Ковальовська.

Наказний отаман Микола Череп