Кримська Свiтлиця :: Текст статти ""КОЗАК - ДУША ПРАВДИВАЯ""
Пошук по сайту
Теми
З перших уст (2216)
З потоку життя (5349)
Душі криниця (3070)
Українці мої... (1393)
Резонанс (1357)
Урок української (978)
"Білі плями" історії (1572)
Крим - наш дім (525)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (230)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (96)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)
Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв
Iншi статтi цiеї теми
Р╤ДНА МОВА З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.
«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...» В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА
НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В 6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. Анатол╕й КАЧАН В╕дсутн╕сть нав’язливо╖ дидактики, знання психолог╕╖ дитини ╕ висока художн╕сть —...
Розсилки
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 13.08.2004 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi
#33 за 13.08.2004
"КОЗАК - ДУША ПРАВДИВАЯ"
.
Цього козарлюгу ні куля, ні шабля не брали, бо він був заворожений, тобто - безсмертний. І у вогні він не горів, і у воді не тонув, бо виходив із вогню мокрим, а з води - сухим. А ім'я його знане було по всій-усій Україні - Мамай. Саме цього козака на Запорожжі ніколи не було. Але були тисячі до нього подібних. Саме тому Мамай у народних піснях, легендах і переказах згадується набагато частіше, аніж будь-який гетьман, кошовий чи полковник. Бо Мамай - не просто собі Мамай, це - вся козацька Україна. Це - незвичайний характерник (так називали в наших краях добрих чародіїв), помічник і захисник усіх чесних людей. Не випадково на одній із давніх картин невідомого автора, де змальовано Мамая, читаємо такий підпис: "Козак - душа правдивая". Багато таких картин з різними варіантами зображення Мамая зберігається сьогодні в художніх музеях України. А ще більше їх було в нашому краю в давні часи козаччини, та й довго ще після неї. Вони, як ікони, жили чи не в кожній українській хаті. Під ними народжувалися і виростали хлоп'яки, які вже з юних літ мріяли про Січ, героїчні походи і козацьку славу. Часто бувало так, що на кожній новій картині зображено вже ніби й іншу людину. І все ж скрізь Мамай сам на себе схожий. Могло тільки здаватися, що він міняє обличчя, як маски. Тому на деяких ставав трохи подібним до Івана Сірка чи Петра Сагайдачного, чи Богдана Хмельницького, чи ще до когось іншого з народних героїв. Ніякий ворог не міг здужати Мамая, бо він був, як розповідають легенди і перекази, ні для кого не зборимим. Тільки свисне його шаблюка, так і сипонуться навсібіч голови нападників. І тільки не багатьом, на смерть перестраханим, щастило утекти, щоб рознести по своїх краях вістку про нездоланного характерника, який (так найчастіше він змальований на картинах) сидить під крислатим молодим дубом посеред степу широкого, на бандурі грає, люлечку посмоктує і веселі слова примовляє. Побіля козака наготові лежить бойове спорядження: мушкет, порохівниця і кварта, щоб мед-вино пити. Позаду нього стримить увіткнутий у землю гострий спис, а на гілляці висить шабля, що ні втоми не знає і не щербиться ніколи, бо вона - теж заворожена. Поблизу Мамая застиг вірний кінь вороний, зірким поглядом степ окинув, чи не зворухнеться десь там зачаєний ворог... Хто ж малював ці дивовижні картини, які, мов птахи, розліталися по всій Україні, не минаючи жодної світлиці? Їх було тисячі, цих безіменних художників. Вийшли вони і з козацтва, і з городян, і зі спудеїв (так тоді називали студентів знаменитої Києво-Могилянської академії), і з усіх усюд нашого краю. Кожен з них по-своєму уявляв Мамая, але кожен бачив його козаком-характерником, з бандурою в руках і при вірному коневі. Бо ж інакше який то був би козак?! А що ж то за дивне ім'я - Мамай? Щоб пояснити його походження, ще й до сьогодні сперечаються вчені. Кожен пропонує свою версію походження й значення того слова. Але більшість сходяться на тому, що "Мамай" нерозривно споріднене зі словом "мама", яке індійською мовою означає дядько. Але не просто рідний дядько, а чоловік, котрий виховував дитину, навчав її різних мистецтв і ремесел і взагалі науки життя. А в татарській мові "мамай" містить у собі зміст зовсім інший. "Мамай" там - це страшна почвара, що лякає малих дітей. Звичайно ж, козаки - та й не тільки козаки в Україні - добре знали татарське значення слова "мамай", але зовсім не зважали на нього. Вони вклали туди зовсім інший зміст. Мамай - це характерник. І - край! І не брати до уваги того, як там, у чужих землях, про це слово думають. Чи, може, зумисне дали своєму героєві таке ім'я, щоб татари його лякалися. А самі в Україні добре знали, що він - "душа правдивая"...
