З А К О Н У К Р А Ї Н И
( Закон втратив чинність на підставі Закону N 580-VIII від 02.07.2015, ВВР, 2015, N 40-41, ст.379 )
Про міліцію
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 4, ст. 20 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 583-XII від 25.12.90, ВВР, 1991, N 4, ст. 21 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2484-XII від 19.06.92, ВВР, 1992, N 36, ст.526 N 2932-XII від 26.01.93, ВВР, 1993, N 11, ст. 83 ) ( Про поширення дії додатково див. Постанову ВР N 3135-XII від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.234 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 62/94-ВР від 28.06.94, ВВР, 1994, N 26, ст.216 N 101/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 15, ст.102 N 312-XIV від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 35 ) ( Про поширення дії додатково див. Закон N 834-XIV від 06.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.298 ) ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішеннях Конституційного Суду N 5-рп/99 від 03.06.99 N 8-рп/99 від 06.07.99 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79 N 1642-III від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213 N 2181-III від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 N 2537-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст.193 N 2922-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117 N 3033-III від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 26, ст.176 N 743-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233 N 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 1181-IV від 18.09.2003, ВВР, 2004, N 10, ст. 95 N 1577-IV від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.323 N 1745-IV від 03.06.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.434 N 1961-IV від 01.07.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.1 N 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 N 2322-IV від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.187 N 2459-IV від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.263 N 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 N 3537-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.292 N 328-V від 03.11.2006, ВВР, 2006, N 51, ст.519 N 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 609-V від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194 N 1014-V від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442 N 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року ) ( Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 309-VI від 03.06.2008, ВВР, 2008, N 27-28, ст.253 N 540-VI від 18.09.2008, ВВР, 2009, N 6, ст.23 N 586-VI від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 10-11, ст.137 N 1142-VI від 18.03.2009, ВВР, 2009, N 31, ст.455 N 1188-VI від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 32-33, ст.487 N 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511 N 1825-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 10, ст.107 N 2164-VI від 11.05.2010, ВВР, 2010, N 31, ст.414 ) ( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 17-рп/2010 від 29.06.2010 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2389-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.497 N 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63 N 2852-VI від 22.12.2010, ВВР, 2011, N 28, ст.253 N 3334-VI від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.485 N 3383-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.492 N 3455-VI від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.550 N 3460-VI від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 51, ст.577 N 3565-VI від 05.07.2011, ВВР, 2012, N 5, ст.34 ) ( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2011 від 11.10.2011 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2011 від 11.10.2011 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3999-VI від 03.11.2011, ВВР, 2012, N 23, ст.240 N 4025-VI від 15.11.2011, ВВР, 2012, N 25, ст.263 N 4447-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 49, ст.557 N 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208 N 4711-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 14, ст.89 N 4778-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 15, ст.102 N 5081-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 30, ст.340 N 5178-VI від 06.07.2012, ВВР, 2013, N 39, ст.517 N 5459-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, N 48, ст.682 N 5477-VI від 06.11.2012, ВВР, 2013, N 50, ст.693 N 224-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, N 11, ст.132 N 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, N 12, ст.178 N 721-VII від 16.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.801 - втратив чинність на підставі Закону N 732-VII від 28.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.811 ) ( Зміни до Закону див. в Законі N 723-VII від 16.01.2014 (набирає чинності 21.07.2014 - див. розділ II цього Закону) - втратив чинність на підставі Закону N 732-VII від 28.01.2014 )( Щодо втрати чинності Закону N 2592-VI від 07.10.2010 додатково див. Закон N 763-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, N 12, ст.189 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 767-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, N 17, ст.593 N 877-VII від 13.03.2014, ВВР, 2014, N 15, ст.326 N 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, N 20-21, ст.745 N 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.816 N 1242-VII від 06.05.2014, ВВР, 2014, N 27, ст.908 N 1633-VII від 12.08.2014, ВВР, 2014, N 36, ст.1199 N 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, N 2-3, ст.12 N 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 6, ст.40 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення" N 193-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, N 21, ст.134 N 208-VIII від 13.02.2015, ВВР, 2015, N 16, ст.114 N 222-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, N 23, ст.158 N 324-VIII від 09.04.2015, ВВР, 2015, N 25, ст.196 ) ( У тексті Закону найменування "Українська РСР" і "Рада Міністрів" замінено відповідно найменуваннями "Україна" і "Кабінет Міністрів" згідно із Законом N 2484-12 від 19.06.92 ) ( У тексті Закону слова "Республіці Крим" та "Криму" замінено словами "Автономній Республіці Крим" згідно із Законом N 1577-IV від 04.03.2004 - дію Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV від 23.12.2004, N 2505-IV від 25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V від 19.12.2006 ) ( У тексті Закону слова "Ради народних депутатів" у всіх відмінках замінено словом "ради" у відповідному відмінку згідно із Законом N 2459-IV від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.263 )
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Міліція в Україні
Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Стаття 2. Основні завдання міліції
Основними завданнями міліції є:
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
запобігання правопорушенням та їх припинення;
охорона і забезпечення громадського порядку;
виявлення кримінальних правопорушень;
( Абзац п'ятий статті 2 в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012 )
участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;
( Статтю 2 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 )
забезпечення безпеки дорожнього руху;
захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань;
( Абзац восьмий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 )
виконання адміністративних стягнень;
( Абзац статті 2 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 )
участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Стаття 3. Принципи діяльності міліції
Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. Міліція оприлюднює інформацію та надає інформацію на запити відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". При органах міліції може проводитися акредитація представників засобів масової інформації, журналістів відповідно до закону. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять інформацію з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом.
( Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII від 27.03.2014 )
У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.
( Частина третя статті 3 в редакції Закону N 2484-12 від19.06.92; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI від 16.10.2012 )
Стаття 4. Правова основа діяльності міліції
Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
( Стаття 4 в редакції Закону N 2484-12 від 19.06.92 )
Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян
Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.
Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.
Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.
Міліція:
забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб;
( Абзац другий частини п'ятої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5477-VI від 06.11.2012 - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги - див. розділ II Закону N 5477-VI від 06.11.2012 )
інформує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання, арешту чи взяття під варту особи, крім випадків, коли така особа захищає себе особисто чи запросила захисника;
( Частину п'яту статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 3460-VI від 02.06.2011 )
негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання;
забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;
у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам.
( Частина п'ята статті 5 в редакції Закону N 2322-IVвід 12.01.2005 )
У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.
( Статтю 5 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005 )
Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи.
( Статтю 5 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005 )
Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції:
повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у суді;
надаються усно роз'яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді - роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;
забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
( Абзац четвертий частини восьмої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5477-VI від 06.11.2012 - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги - див. розділ II Закону N 5477-VI від 06.11.2012 )( Статтю 5 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005 )
У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита.
( Статтю 5 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005 )
Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:
1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим;
3) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;
4) моральна шкода.
( Статтю 5 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005 )
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
( Статтю 5 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005 )
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
( Статтю 5 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005 )
Працівники органів міліції несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю в межах, встановлених законом.
( Статтю 5 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005 )
У приміщеннях і на виділених територіях, де знаходяться органи і підрозділи міліції, забороняється організація діяльності суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду господарської діяльності, за винятком діяльності з надання послуг харчування працівників органів та підрозділів внутрішніх справ та послуг з ремонту засобів зв'язку і телекомунікацій.
( Статтю 5 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом N 586-VI від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4778-VI від 17.05.2012 )
Стаття 6. Сприяння державних органів, громадських організацій, трудових колективів і громадян у виконанні завдань міліції
( Назва статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI від 16.10.2012 )
Державні органи, громадські організації, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.
( Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI від 16.10.2012 )
Міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється.
Стаття 7. Організація міліції та її підпорядкованість
Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів:
( Абзац перший частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 245-VII від 16.05.2013 )
кримінальної міліції;
міліції громадської безпеки;
( Абзац частини першої статті 7 втратив чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI від 03.06.2008 )
( Абзац п'ятий частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 193-VIII від 12.02.2015 )
державної автомобільної інспекції;
міліції охорони;
судової міліції;
( Частину першу статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 - щодо набуття чинності див. "Прикінцеві положення" Закону )
спеціальної міліції;
внутрішньої безпеки;
( Частину першу статті 7 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 3334-VI від 12.05.2011 )
особливого призначення.
( Частину першу статті 7 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 193-VIII від 12.02.2015 )
Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції.
( Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI від 16.10.2012 )
На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України.
( Частина третя статті 7 в редакції Закону N 2484-12 від 19.06.92 )( Частину третю статті 7 виключено на підставі Закону N 1577-IV від 04.03.2004 - дію змін зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV від 23.12.2004, N 2505-IV від 25.03.2005; дію змін зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V від 19.12.2006; Закон втратив чинність на підставі Законів N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008, N 309-VI від 03.06.2008 )
Загальну структуру та чисельність Міністерства внутрішніх справ України затверджує Верховна Рада України. Структуру міліції затверджує Міністр внутрішніх справ України.
( Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1577-IV від 04.03.2004; в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 )
Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
( Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94 )
Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України.
( Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94 )
В Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах міліцією керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальники районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
( Частина восьма статті 7 в редакції Законів N 62/94-ВР від 28.06.94, N 5459-VI від 16.10.2012 )
Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим призначається на посаду Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а звільняється з посади - Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим.
( Статтю 7 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94; в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 )
Заступники начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальники районних, міських управлінь (відділів) внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
( Статтю 7 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94; в редакції Законів N 2592-VI від 07.10.2010, N 5459-VI від 16.10.2012 )
Начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України без погодження з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади та їх посадовими особами.
( Статтю 7 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1577-IV від 04.03.2004; в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 )
Начальники районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України без погодження з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади та їх посадовими особами.
( Статтю 7 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94; в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 )
Заступники начальників районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі призначаються на посаду і звільняються з посади начальниками відповідних головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
( Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом N 5459-VI від 16.10.2012 )
Начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальники районних і міських управлінь (відділів) на відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники засобів масової інформації, не менш як двічі на рік інформують населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про стан боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території.
( Статтю 7 доповнено частиною згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94; в редакції Закону N 2389-VI від 01.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI від 16.10.2012 )( Текст статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 193-VIII від 12.02.2015 )
( Стаття 7-1 втратила чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI від 03.06.2008 )
Стаття 8. Співробітництво у сфері діяльності міліції між Міністерством внутрішніх справ України та відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями поліції
Співробітництво у сфері діяльності міліції між Міністерством внутрішніх справ України та відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями поліції здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних організацій поліції, членом яких є Україна.
( Стаття 8 в редакції Законів N 2484-12 від 19.06.92, N 2164-VI від 11.05.2010 )
Стаття 9. Залучення до виконання завдань міліції інших працівників органів внутрішніх справ
До виконання завдань по охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці Національної гвардії України. На них, а також на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами N 312-XIV від 11.12.98, N 1181-IV від18.09.2003, N 1254-VI від 14.04.2009, N 877-VII від 13.03.2014 )
Ці ж права, обов'язки, відповідальність та гарантії правового і соціального захисту поширюються також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання по охороні громадського порядку, громадської безпеки або до службових обов'язків яких входить виконання зазначених завдань.
Р о з д і л II
ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА МІЛІЦІЇ
Стаття 10. Основні обов'язки міліції
Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:
1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;
2) виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;
( Пункт 2 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 4652-VI від 13.04.2012 )
3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;
( Пункт 3 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 4652-VI від 13.04.2012 )
4) брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;
( Пункт 4 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2484-12 від 19.06.92; в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012 )
5) виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;
( Пункт 5 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 )
5-1) приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом;
( Частину першу статті 10 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом N 5459-VI від 16.10.2012 )
6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;
7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення кримінальних правопорушень, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;
( Пункт 7 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 4652-VI від 13.04.2012 )
8) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;
9) розшукувати осіб у випадках, передбачених законодавством та міжнародними договорами України;
( Пункт 9 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 )( Зміни до пункту 9 частини першої статті 10 див. в Законі N 4652-VI від 13.04.2012 )
10) проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;
11) виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду;
( Пункт 11 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 )( Зміни до пункту 11 частини першої статті 10 див. в Законі N 4652-VI від 13.04.2012 )( Пункт 11 частини першої статті 10 в редакції Закону N 245-VII від 16.05.2013 )
12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів;
( Пункт 12 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідноіз Законами N 1642-III від 06.04.2000, N 586-VI від 24.09.2008, N 3565-VI від 05.07.2011 )
13) видавати відповідно до законодавства у тридцятиденний строк дозволи на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також на відкриття та функціонування об'єктів, де вони зберігаються чи використовуються, діяльність стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення та мисливських стендів, підприємств і майстерень з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, магазинів, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, правил поводження з ними та їх застосування; повідомляти у тридцятиденний строк про відмову у видачі зазначених дозволів; контролювати додержання правил, порядку та функціонування об’єктів, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ;
( Пункт 13 частини першої статті 10 в редакції Закону N 4447-VI від 23.02.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N 721-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону N 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами N 767-VII від 23.02.2014, N 222-VIII від 02.03.2015 )
( Пункт 14 частини першої статті 10 виключено на підставі Закону N 5459-VI від 16.10.2012 )
15) повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;
16) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;
17) сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
( Пункт 17 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3033-III від 07.02.2002 )
18) охороняти на договірних засадах власність та фізичних осіб;
( Пункт 18 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 )
19) забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;
20) конвоювати, охороняти та у випадках, передбачених законом, утримувати осіб: затриманих у зв’язку із вчиненням злочину, взятих під варту, а також обвинувачених і засуджених на вимогу судових органів;
( Пункт 20 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012; із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 245-VII від 16.05.2013; в редакції Закону N 877-VII від 13.03.2014 )
21) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров'я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування;
( Пункт 21 статті 10 в редакції Закону N 2484-12 від 19.06.92 )
21-1) здійснювати за рішенням суду привід осіб, хворих на заразні форми туберкульозу, до протитуберкульозного закладу;
( Частину першу статті 10 доповнено пунктом 21-1 згідно із Законом N 3537-IV від 15.03.2006 )
22) здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу;
23) подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;
24) надавати у межах наявних можливостей особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків або перебувають у безпорадному чи небезпечному для життя і здоров’я стані, у тому числі неповнолітнім, які залишилися без опікування, домедичну допомогу та іншу допомогу, а також у разі необхідності вживати передбачених Законом України "Про екстрену медичну допомогу" заходів для забезпечення надання зазначеним особам екстреної медичної допомоги;
( Пункт 24 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5081-VI від 05.07.2012 )
25) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров'ю, житлу чи майну;
( Пункт 25 статті 10 в редакції Закону N 1381-XIV від 13.01.2000 )
26) забезпечувати в межах своїх повноважень додержання вимог закону, виконання та контроль за рішеннями сільських, селищних, міських рад з питань охорони громадського порядку, торгівлі, утримання тварин у домашніх умовах, додержання тиші в громадських місцях тощо, а також контролювати утримання в належній чистоті вулиць, прибудинкових територій і дворів у містах та інших населених пунктах;
( Пункт 26 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000; в редакції Законів N 1745-IV від 03.06.2004, N 1825-VI від 21.01.2010 )
27) забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять;
28) забезпечувати згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функції щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу;
( Частину першу статті 10 доповнено пунктом 28 згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 )
29) забезпечувати затриманим або заарештованим (взятим під варту) особам право на юридичний захист у порядку, передбаченому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
( Частину першу статті 10 доповнено пунктом 29 згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005 )
30) надавати допомогу державному виконавцю при проведенні виконавчих дій у випадках, передбачених законом;
( Частину першу статті 10 доповнено пунктом 30 згідно із Законом N 540-VI від 18.09.2008 )
31) виконувати в межах своєї компетенції запити правоохоронних органів інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних організацій поліції, членом яких є Україна;
( Частину першу статті 10 доповнено пунктом 31 згідно із Законом N 2164-VI від 11.05.2010 )
32) забезпечувати в межах своїх повноважень виконання вимог закону про заборону грального бізнесу в Україні;
( Частину першу статті 10 доповнено пунктом 32 згідно із Законом N 2852-VI від 22.12.2010 )
33) звертатися до суду з позовом про застосування фінансових санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.
( Частину першу статті 10 доповнено пунктом 33 згідно із Законом N 3383-VI від 19.05.2011 )
Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
