Так, поки ви за кермом, вам не слід писати SMS, говорити по телефону, лаятися на свою собаку або заплющувати очі. Це ідіотизм, який часто призводить до смерті (водія чи пасажирів). Думаю, що за роботою вам теж не слід писати SMS, використовувати соціальні мережі і, ймовірно, їсти хрусткі чіпси.
Нещодавно прочитав на блозі "Медицина як життя" ще одну статтю на тему "лікарі проти Інтернету: хто переможе?". Бачу, що довгі щупальці Інтернету усе більше підбираються до нашої країни - тема стає доволі популярною і у нас.
"Жінки прагнуть любові. Чоловіки прагнуть поваги". Не пам'ятаю, де я це чув, але добре про це пам’ятаю.Я не підтримую ідею того, що жінки не прагнуть поваги. Це питання пріоритетів. Жінки прагнуть насамперед, любові, а вже потім - поваги. Чоловіки прагнуть поваги, а потім - любові.
Недавно прочитал книгу Малкольма Гладвела Outliers (в русском переводе "Гении и аутсайдеры").
Сприйняття ризику спотворюється, коли можливі негативні наслідки представлені як яскраві, особисті та безпосередні. Якщо постає вибір між роботою над чимось важливим і роботою над чимось терміновим, термінове майже завжди перемагає.
Чи не замислювалися Ви над тим, що Ваш бізнес може зникнути не через банкрутство, а через те, що стане просто нікому не потрібним? "Випаде" з ланцюжка створення доданої цінності...
Пропоную переглянути короткий епізод фільму Office Space ("Офісний простір") - співбесіду з консультантами, де Пітер пояснює, чому він вважає свою роботу і весь менеджмент компанії "Initech" абсурдними. Консультанти розглядають його прямоту як ознаку відсутності мотивації.
Мысли в продолжение причин успехов и неудач. Кто же добивается успеха? Или лучше так: какие навыки для людей и команд являются ключевыми для достижения результата?
Чек у вашому гаманці не приносить вам особливої користі. Він, звичайно, є символом можливостей, а не дій. Більшість з нас носять із собою "чеки" - можливості на щось вплинути, зробити певну роботу чи створити те, що може принести зміни.
Важко не помітити, що світ стає меншим.
В кінці грудня зустрічався з Савелієм Лібкіним - одним з найвідоміших українських рестораторів (одеські ресторани "Компот", "Стейкхаус", "Дача"). З ним вийшло найживіше і найяскравіше інтерв'ю 2010 року, яке я дуже раджу перечитати.
Я вважаю, що кожен професіонал, а особливо такий серйозний професіонал, як управлінець в сфері охорони здоров’я, має прагнути постійно навчатися і бути в курсі найновіших досягнень у своїй професійній діяльності. Переконаний, що більшість читачів цього блогу таке прагнення мають.
Щоб розповісти історію про новий продукт, ви, швидше за все, скористаєтеся асоціаціями, які вже колись виникали. Це хороший спосіб, аби розповісти про щось нове. Та не все так просто...
Правильний діагноз не завжди є запорукою отримання точного рецепту. Ви можете пройти правильну діагностику, але у результаті отримаєте хибне рішення стосовно лікування своєї хвороби. Про аналогію між медициною і менеджментом читайте далі.
Напередодні Різдва Христового хочеться поділитися власним відчуттям свята, яке, очевидно, пов’язане з власними пошуками тієї метафори, яку закладено в основу послання до нас - простих людей.
Ми приймаємо статус-кво, яким би складним воно не було, але від нових речей вимагаємо простоти.Ось бізнес-план для виробника підручників 1955 року:
Нещодавно я переглядав програму про грецьку міфологію на суспільному телебаченні. "Зачекайте хвилину!, - сказав я собі, - цей опис Зевса виявився мені дуже знайомим".
Навчитися керувати собою набагато складніше, ніж іншими. Найгірший начальник у світі - це ви самі.
Нещодавно я шукав паралелі у роботі консультанта з питань управління бізнесом і лікарською практикою. Наведу деякі попередні висновки.
Практично завжди клініка є частиною більшої системи, в якій вона підпорядковується іншим організаціям. У цій системі є ті організації, які використовують продукти нашої роботи для своєї подальшої діяльності, а також ті, чиї продукти використовуємо ми.