This version of the page http://gazeta.dt.ua/CULTURE/tse_mi,_gospodi.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2017-04-18. The original page over time could change.
Це ми, господи - Культура - останні новини театру, кіно, музики і мистецтва - gazeta.dt.ua

Це ми, господи

Олег Смаль 28 січня 2005, 00:00

Читайте також

  • (У)мовний вопріс «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Чарівник міського трафіка «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Мелодії зі старовинного альбому «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Річард — горбате серце «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Скарб Бориса Лятошинського «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Білоруська таємниця «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Заспиртовані апельсини «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Коли говорить бізнес, музи мовчать «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Концерт переможців «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Народження нового фестивалю «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Від Станіславського до Казана «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Це ми, господи «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • «Вибух» у Львівській філармонії «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Налаштовуючись заново. Нова влада — нове кіно? «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Видушити з себе вівцю «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Нормальне літературознавство «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Пересмішницьке євангеліє «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005
  • Труднощі перекладу «Дзеркало тижня. Україна» №3, 28 січня 2005

Недавно в Москві я зустрівся з двома талановитими молодими художниками з Києва. Вони жили й працювали в радянській Арктиці, так само як і я, вони люблять Крайню Північ та її мешканців.

Рокуелл Кент. Із передмови
до книги «Саламіна» (1960 р.)

В радянській енциклопедії, виданій ще в 20-ті роки минулого століття, в описі острова Нова Земля, окрім географічних та кліматичних характеристик, наведено і число постійних жителів цих суворих територій — всього близько ста, сконцентрованих у трьох самоїдських селищах. Через півстоліття все ще радянський довідник жодним словом не згадує про аборигенів. Можливо, я ніколи не звернув би уваги на цей факт, якби не почув розповідь київських митців Ади Рибачук та Володимира Мельниченка про сумну долю ненців, котрих виселили з Нової Землі, бо їхня присутність заважала функціонуванню полігону, де випробувались атомні заряди. Депортацію було проведено на «південь» на острів Колгуєв, розташований за кількасот кілометрів від Нової Землі. І нещасні жертви політики великої держави збиралися на узбережжі Колгуєва, годинами, днями, місяцями очікуючи, коли над обрієм з’явиться викликаний оптичними властивостями атмосфери міраж, примара їхньої батьківщини, до якої вони ніколи більше не повернуться...

У Посольстві Федеративної Республіки Німеччина відкрилася виставка «Бронзові образи», присвячена острову та остров’янам. Ця експозиція — плід не короткої туристично-етнографічної праці, а глибокого розуміння душі північного народу та їхньої землі. Сім років Ада Рибачук та Володимир Мельниченко прожили разом із ненцями, ділячи з ними миті щастя і часи випробувань. Графічні аркуші, фільми, літературні враження, скульптура — неймовірно великий обсяг творів створили митці, пройнявшись долею народу, що живе на маленькому острові серед безмежно великого льодового океану. Чим пояснити те, що таку значну частину свого життя творці присвятили землі і людям, таким далеким, здавалося б, від України? Гадаю, Ада Рибачук і Володимир Мельниченко віднайшли там споріднені душі і настрої єднання людини і природи. Я ніколи не бував за Полярним колом, але завдяки творчості українських митців я, мабуть, як і більшість поціновувачів їх творчості, майже фізично відчув красу і духовність цього віддаленого від нас світу. Я знаю тепер, що, окрім північного сяйва, там буває і неймовірно яскрава різнобарвна веселка, що короткого щасливого літа на острові збираються тисячі птахів, я знаю, як спостерігає за вічним плином часу Тико Вилко — Маленький Олень — президент острова Нова Земля.

Але чому виставка має назву «Бронзові образи», адже представлені скульптури виконані з обпаленої глини? Давньою мрією Ади Рибачук та Володимира Мельниченка є встановлення цих об’єктів у просторі острова, а це вимагає тривкішого матеріалу. Ох, скільки листів написали і представники ненецького народу, і самі митці, і скільки захоплених відповідей отримали від різних установ та організацій. А північний цикл робіт і досі залишається в майстерні, лише зрідка з’являючись для загального огляду. І цього, можливо, не було б, якби не традиційна вже підтримка посла ФРН в Україні Дітмара Штюдеманна та посла РФ в Україні Віктора Черномирдіна, котрі вже не вперше сприяють у виданні каталогів, наданні виставкових площ. Можливо, знаменною віхою на творчому шляху митців є запевнення Віктора Черномирдіна на відкритті експозиції, що незабаром твори Ади Рибачук та Володимира Мельниченка стануть бронзовими і таки подолають тисячокілометровий шлях і опиняться там, де їм належить бути — серед людей і природи Півночі. Ще в ХVІ столітті англійський мореплавець Уїллоубі, пропливаючи цими морями, бачив на берегах сотні скульптур, установлених жителями островів. Ці витвори час не вберіг. І самі митці та поціновувачі їх творчості щиро сподіваються, що жорсткий вандалізм, який з патологічною ненавистю руйнує все створене Адою та Володимиром (знищено ще в радянські часи Стіну Пам’яті на Байковому кладовищі, доруйновуються мозаїки фонтанів перед Палацом юнацтва), таки омине бронзові образи острова Колгуєва.

Великий американець Рокуелл Кент, полум’яний поборник та пропагандист прав малих народів Півночі, писав Аді Рибачук та Володимиру Мельниченку: «Я відчуваю — ви повернетеся на Північ, адже кажуть — і я вважаю, що це правда — ті, хто жив на Півночі, будуть все життя сумувати за нею».

У Рокуелла Кента є книга «Це я, господи». Ада Рибачук та Володимир Мельниченко теж можуть щиро сказати, дивлячись у безмежний простір землі і неба, «Це ми, господи».

Теги: Людина Культура
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
  • Росіяни найчастіше стають фігурантами справ про шпигунство в Німеччині – ЗМІ 18 апреля 10:09 Матч за Суперкубок України може пройти в Одесі 18 апреля 09:58 Територію Балаклії та дев'яти прилеглих населених пунктів очистили від снарядів - ДСНС 18 апреля 09:38 США працюватимуть з союзниками для мирного вирішення конфлікту з КНДР – Пенс 18 апреля 09:29 НБУ підвищив офіційний курс гривні до 26,81 грн/долар 18 апреля 09:06 Ердоган закликав міжнародних спостерігачів "знати своє місце" 18 апреля 09:04
  • У штабі повідомили про загострення ситуації в зоні АТО 18 апреля 08:39 Трамп привітав Ердогана з перемогою на референдумі - ЗМІ 18 апреля 05:35 Лідери "нормандської четвірки" обговорили обмін полоненими 18 апреля 05:05 Під Вашингтоном розбився військовий вертоліт 18 апреля 04:00 В Туреччині можуть продовжити режим НС на три місяці - ЗМІ 18 апреля 03:22 Індія може інвестувати в альтернативну енергетику в Україні 18 апреля 02:48
USD 26.81
EUR 28.50
НОВОСТИ ДРУГИХ РЕСУРСОВ
  • Вчені вперше дослідили хробака-гіганта, який харчується сірководнем (відео)
  • Заступник голови патрульної поліції Дніпра потрапив у ДТП (фото)
  • У Туреччині противники реформи виходять на вулиці своїх міст
  • Постпред КНДР при ООН: Ядерна війна може початися у будь-який момент
  • Меланія Трамп врятувала президента від конфузу під час виконання гімну США (відео)
Мета-Новости
Мета-Новости
Мета-Новости
Мета-Новости