До 4 квітня справжні поціновувачі мистецтва мають змогу оглянути експозицію робіт подружжя українських художників Рути та Інокентія Коршунових, які зараз працюють і мешкають у Словенії. Мистецька пара навіть придумала назву для своєї спільної творчості – рутінн.  Результатом їхньої роботи  може стати спонтанна серія домашніх портретів, пейзаж із самотнього словенського селища або ж довгостроковий сюрреалістичний проект, у якому переплітаються сучасність та міфологія давніх народів. Проте в будь-якій роботі незмінно пізнавані художній стиль і колористика, хоча в той же час вони залишають простір для індивідуальних особливостей кожного автора.

Серія із 19 картин “Діатонічний сад”, яку подружжя представило львів’янам  і гостям міста, – це спроба розкрити історію дещо по-іншому і, можливо, зрозуміти. Довкола нас значно більше, аніж категорично чорна рутина і сліпучо-біле вигадане життя, і вже тим паче не лише спектральні кольори, адже їх так небагато. Нас оточують півтони. Так буде, так є, і так було – от чому в долях навіть відомих з дитинства персонажів, оповитих таємницею, не може бути очевидного й однозначного. Незважаючи на вироки часу та обставини, яких направду ніхто ніколи не дізнається, більшість історичних і міфічних постатей завжди вкрай суперечливі. То чому б не дати волю фантазії та не припустити геть інший стан справ?

До прикладу, одна з робіт авторів має назву “Медуза”. Її героїня – охоронниця, повелителька, стражниця. Її зображення, не дивлячись на негативне тлумачення образу, досі популярні, і люди часто їх використовують у позитивному захисному значенні.

“А що сама Медуза? Якими були її почуття? Про що вона думала, чого прагнула? Чи була рада своєму небезпечному дару? Про це мовчать усі варіанти міфів про цю жінку, – розмірковують Рута та Інокентій Коршунови. –  Але вже те, що вона була жінкою, наводить нас на думку про її душевну тендітність і, як це не парадоксально, беззахисність. Вона кохала і була коханою. А вже потім якісь герої на догоду якимсь царям… Вона стала матір’ю крилатого Пегаса, про що точно мають пам’ятати поети і письменники. Звичайно ж, Медуза породила й небезпечних створінь, але чого ж ви хотіли від розгніваної жінки? Причину вона мала”.

Чи, до прикладу, полотно “Баторі”, на якому зображена легендарна графиня.  Це неймовірно складний персонаж, якого сучасники та історія звели до рангу кривавих чудовиськ і вампірів. Сьогодні ж дослідники сходяться на думці: головною провиною графині Баторі були лише кальвіністська віра і гострий розум.

“Та освічена, сильна і багата жінка, що не мала права бути по смерті чоловіка повноправною господинею свого спадку, багатьом заважала. Таку фігуру просто необхідно було усунути з шахової дошки, –  вважають автори виставки. – Найімовірніше, ця героїня не заслужила місця в паноптикумі серійних маніяків та інших мучителів. За силою інтриг, бруду, болю, війни, зрад, жадоби, політики та невігластва оточення ховалася трагічна доля жінки, яка не змогла себе захистити в жорсткому патріархальному суспільстві”.

Нескінченний ряд “Діатонічного саду” породжує щораз нові запитання. Тож завітайте у “Зелену канапу” і пошукайте між картинами Рути та Інокентія Коршунових відповідей на свої!