У палаці Потоцьких (філії Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького) до 20 квітня триватиме виставка однієї картини – оригіналу полотна Тараса Шевченка “Катерина”, яку зберігають у Національному музеї імені Тараса Шевченка в Києві. Акцію присвятили 203-ій річниці з дня народження Кобзаря та 175-річчю з дня створення картини і написання поеми “Катерина”. 

“Катерина” Шевченка є іконою для всіх українців – образом України, який ми бачимо ледь не з дитинства, починаючи з поеми і закінчуючи картиною. Цей шедевр повинен бути присутній по всій Україні. А вона є тільки в Києві… Мені здається, що це не зовсім правильно. Вона повинна бути і в Одесі, і в Харкові, а може, колись у Сімферополі, – каже директор Львівської націо­нальної галереї мистецтв Тарас Возняк.

А львівський мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України, професор, лауреат Націо­нальної премії України імені Т. Шевченка за монографію “Мистецька спадщина Тараса Шевченка у контексті європейської художньої культури” Володимир Овсійчук, який відійшов у вічність влітку минулого року, казав про “Катерину” так: “Це епохальний твір українського мистецтва ХІХ століття. В цій картині переплелись історія і побутова сцена, політичний памфлет і народна трагедія, сарказм і сатира, та передусім висока поетичність, ідеал і реальність”.

Про створення цієї картини Тарас Шевченко повідомляє в листі від 25 січня 1843 року до Григорія Тарновського: “…Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче.., а москаль дере собі, тільки курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина”.