Від радянського Станіслава до українського Івано-Франківська. 1944-2013

Радянське минуле Івано-Франківська ще до сьогодні дуже яскраво проявляється у багатьох сферах життя. Як не як – майже пів століття ідеологічної роботи. Тому ми розпочинаємо на нашому сайті рубрику, у якій писатимемо про деякі події з життя радянського Станіслава, а пізніше – Івано-Франківська. Дивовижно, але в багатьох речах минуле не так вже й разюче відрізняється від сьогодення. Та й загалом цікаво згадати – як же воно було. Бо, незважаючи на всі ідеологічні та трагічні моменти в історії, місто жило своїм життям, результат якого ми спостерігаємо дотепер.

1944 рік

Війна…
У листопаді 1944 року вийшла обов’язкова постанова про забезпечення громадського порядку в Станіславській області, яка забороняла приймати у себе вдома осіб чи родини з іншої місцевості без дозволу рад або міліції. При виявленні таких осіб необхідно було повідомляти. Крім того, на нічну охорону призначались громадяни. Всі, проте за незначними винятками. Від варти звільнялися вагітні жінки та жінки, що мали дітей до двох років. А також вчителі і лікарі та чоловіки і жінки, що працювали на розробках. Решта – чоловіки від 16 до 55 років та жінки від 17 до 50 років мали нести варту…

А пізніше Управління міліції Станіславської області запропонувало всім громадянам, які мали вогнепальну нарізну зброю, але не мали дозволу на неї, здати її. Ті, хто мали дозвіл, все одно повинні були з’явитись для перереєстрації.

Комуналка – вона завжди комуналка
Напевно у ЄРЦ би заплакали, якби побачили, як готувались у Станіславі до відзначення річниці Листопадової революції. З такої нагоди вулиці і навіть стіни будинків очищались від бруду.
Щоб отримати електроенергію на підприємства, попередньо подавались заявки. А от з паливом була біда. Якщо зараз опалювальний сезон частенько опиняється під загрозою зриву через заборгованість за газ, то в 1944 році катастрофічно не вистачало заготовлених на зиму дров.

Коням в’їзд заборонено
У листопаді 1944 року в Станіславі заборонили проїзд гужового та вантажного транспорту центральними вулицями міста. Чомусь не виникає сумнівів, що тоді така постанова виконувалась.
А ще упроваджувався обов’язковий техогляд. Прайс-лист на його проходження був наступний:
Автомашина – 15 крб.
Мотоцикл – 10 крб.
Трактор – 10 крб.
Прицеп – 10 крб.
Блага цивілізації
У листопаді 1944 року обласний радіокомітет відновив місцеве радіомовлення у Станіславі. Громадсько-політичні, літературні і передачі останніх вістей відбувалися щоденно з 18 до 19 години.
Приблизно у той же час у Перегінську засвітилась перша електрична лампочка, а Станіславський обласний комунальний банк відновив свою роботу.

З інфраструктурою не дуже…
На той час у Станіславі функціонував готель «Київ». Але, як дізнаємось зі статті у «Прикарпатській правді», особливого комфорту там не спостерігалось. У готелі не було ковдр, опалення. Були тільки солом’яні матраци з блохами, а вода з’являлась рідко. Коштувало таке задоволення 7-10 карбованців за добу за користування ліжком.
Не кращою ситуація була і зі Станіславською лазнею. Відвідувачі скаржились, що лазня здебільшого була зачинена. А в рідкісні робочі моменти все ж можна було помитись. А тільки після втручання «банщиці» з’являлась вода. Та й то, подейкували, траплялось таке щастя, лише якщо замовити у «банщиці» масаж за додаткову плату.

Пиво і печатка
У вересні 1944 року на Станіславській броварні було виготовлено 12 600 л пива. У подальшому планувалось виготовляти ситро, лимонад та газовану воду.
А у грудні загубилась кругла печатка Станіславського лікеро-горілчаного заводу. Украй небезпечно було б, якби хтось знайшов таку важливу річ. Тож печатку одразу визнали недійсною.