З настанням зими багато птахів відлітають до теплих країв. Проте деякі залишаються в Україні. Приміром, синички, снігурі, горобчики, дятли, сойки. Вони не пристосовані до далеких перельотів, тому змушені заздалегідь готуватися до холодів, запасатися харчами. Та, на щастя, є й добрі люди, які охоче допомагають пташкам-зимувальникам, майструючи для них годівнички і наповнюючи їх зерном, насінням, хлібними крихтами та іншим. Чи займаються цим переяславці, розпитували журналісти «Вісника».

Галина Андріяш, 46 років, с. Єрківці:

– Біля нашої школи є дві годівнички для птахів. Одна висить під вікнами, де знаходиться дитсадок, а другу розмістили там, де навчаються молодші школярі. До речі, одна годівничка зроблена у вигляді будиночка, її виготовили два роки тому старшокласники. Діти приносять для пташок несолоне соняшникове насіння, крихти хліба. Прилітають синички, сойки, а найчастіше горобці. У шкільному саду живуть два дятли. Вони самі дають собі раду.

Олег Пилипенко, 12 років, місто:

– Живемо на другому поверсі будинку на Леваді, і прямо біля наших вікон росте здоровенна абрикоса – дотягнутися можна. Але ніколи раніше годівничок не вішали. А цієї зими тато зробив її з п’ятилітрової пластикової пляшки, бо моя п’ятирічна сестричка Аня попросила. Тато купив на базарі мішечок проса і сам насипає. Прилітають в основному нахабні горобці. Але й синички бувають. А це нещодавно прилетів якийсь крупніший горобець із чубчиком. Тато сказав, що то посмітюха. Я подивився в Інтернеті, і мені сподобалася інша назва цієї пташки – «чубатий жайворонок». Але там пишуть, що хоч він і жайворонок, але співати не вміє.

Михайло Філоненко, 57 років, місто:

– У мене в дворі дві годівнички. Одна – будиночок з дерева. Її ще мій прадід виготовив, а я її трохи підлатав. Інша зроблена з поліетиленової пляшки, щоб ворони не могли залетіти. Зерно сиплю, хліб кладу, а в пляшку – сало або здір. Не шкодую продуктів, бо пташки – це ж наші друзі. Підгодовую їх щороку. Прилітають переважно горобці й синички. Снігурів не бачив.

Катерина Богуш, 43 роки, с. Гайшин:

– Невеличку годівничку донька зробила із п’ятилітрової пластикової пляшки. Спочатку під’їдались лише горобці, але згодом до годівниці стали навідуватись і синиці. Можливо, іще якісь птахи прилітали, та я не бачила. На годівницю звертаю увагу лише тоді, коли насиплю насіння або коли біля неї зчиняється ґвалт, бо поруч з’являється сусідський кіт. Він до годівниці дістатися не може, та все ж пташкам, мабуть, лячно.

Віталій Дідичук, 47 років, директор школи с. Циблі:

– Спостереження за пташками, розвішування годівничок на шкільному подвір’ї найбільш цікаве дітям молодших, 1-4 класів. Тому щороку ближче до  зими серед них навіть проводиться конкурс на виготовлення годівничок. Потім розвішують їх на деревах біля вікон своїх класів і підгодовують пташок. А найчастіше прилітають зараз взимку синички, мабуть, і горобці. Інші види, можливо, й трапляються, але прилітають рідше.

Олександр Дяченко, 50 років, місто:

– Я живу на вулиці Коцюбинського в мікрорайоні Солонці. У своєму садку почепив годівничку для птахів, яку змайстрував із п’ятилітрової пластикової пляшки. Кожного дня кладемо туди по одній голівці декоративного соняха. Їх чимало насадила моя дружина Люда саме для того, аби було чим годувати взимку пернатих. Стабільні відвідувачі пташиної їдальні – синички, рідше горобці. Пташок ми підгодовуємо ще й пшоном та несолоним салом. Іноді біля свого помешкання бачу ще й сойок. Але наші харчі вони не їдять, а шукають собі горіхів. Це дерево росте у сусіда.

399 total views, 1 views today