“Вісник Переяславщини”
Вересень зовсім неочікувано приніс на Переяславщину тривалі дощі та похолодання. Погана погода зруйнувала чимало планів наших земляків. Англійські вчені при опитуванні власного населення у такий же період встановили, що погані погодні умови збільшили тривалість телефонних дзвінків. А що робили переяславці у ці непогожі дні, з’ясували журналісти “Вісника”.
Олег Мазур, 18 років, місто:
– Особливо на дощ не звертав уваги, дощ то й дощ – на те вона і осінь. Я в цьому році вступив тільки з другої спроби до авіаційного університету на бюджет, моя мрія збувається – буду льотчиком. Місяць пролетів, що навіть не помітив: практика, поселення та ремонт в кімнаті гуртожитку. Навчатися цікаво, на лекціях нудьгувати не доводиться, викладачі говорять, що люди втручаються в природу, тому вона «дякує» такою погодою.
Раїса Скрягіна, 60 років, с. Вінинці:
– Пасла корову. Вона у нас тільна, а до череди в сусідніх Лецьках треба гнати чотири кілометри. Я не гнала, а підпасала за городами. Загалом, хоч вересень був і дощовим, ні мені, ні чоловікові погода не заважала працювати вдома. У нього велика пасіка, біля якої завжди повно роботи, у мене – і хатня робота, і на городі, і по господарству. Так що телевізор ніколи було дивитися. Вмикали його ото десь о сьомій вечора. Та й не любителі його дивитися. Влітку взагалі, буває, не включаємо, хіба що взимку.
Тетяна Павленко, 41 рік, місто:
– Я продаю на базарі овочі зі свого городу, то коли зранку йшов дощ, на торги не виїжджала. За час дощів я зв’язала чоловіку жилетку, доньці – шапку і шарф, а також закінчила вишивати картину, яка більше року лежала в шафі. А ще я кілька разів у мряку їздила по гриби. А загалом мені подобається сидіти в хаті і слухати, як по даху дріботить дощ, але щоб негода не затягувалася на такий довгий період, як оце цьогоріч.
Дмитро Святенко, 16 років, с. Пологи-Вергуни:
– Дощова погода посприяла гарному урожаю грибів. З батьками та родичами їздив у ліс біля Хоцьок. Кожного разу знаходив не менше двох відер грибів. Я люблю читати, переважно фантастику. Книги беру або в бібліотеці, або знаходжу в Інтернеті. За цей час прочитав «Машину часу» Герберта Веллса. З друзями спілкувався переважно «Вконтакте». А якби не було дощу, могли б у футбол пограти чи на рибалку сходити. У селі є канал, де щука ловиться, та два ставки. Можна й на Дніпро поїхати порибалити.
Олександр Колдоб, 60 років, місто:
– Погода останнім часом і справді дивує нас постійними дощами та похолоданнями. Проте негода-негодою, а працювати треба. Я жив у старій хаті, а нещодавно збудував нову, тут же. От ми під час дощів потихеньку стару розбирали. Хотілось би до настання зими все закінчити. Ну, а щодо відпочинку, то звичайно ж, їздили збирати гриби. Цього року їх вродило стільки, що на «тихому полюванні», мабуть, кожен був.
Софія Сорокова, 76 років, с. Циблі:
– Я ж не курка, щоб по дощу ходити. Господарства в мене немає, тому виходити надвір не треба. В хаті маю багато занять: читаю газети, переглядаю телепередачі, пишу статті до «Вісника». А ще – вишиваю. Зараз я працюю над іконою «Віра, Надія, Любов і мати їхня Софія». Схема була вміщена в останньому номері журналу «Жінка», її розробив відомий майстер із Гадяча Григорій Кисіль. Треба вишити понад п’ятдесят тисяч хрестиків. Свого часу за схемою Григорія Кисіля я вишила ікону святого пророка Іллі для нашої сільської церкви. Там було 163,5 тисячі хрестиків. Вишивання – моє улюблене заняття. Я можу в хаті не замести, а десяток хрестиків нашию.
132 total views, 1 views today