День Валентина, хоча і не традиційне українське свято, добре прижилося в нашій країні. Цього дня прийнято дарувати коханим квіти, м’які іграшки, солодощі, листівки у вигляді сердець. Закохані зізнаються один одному в почуттях, а чоловіки використовують найромантичніший день, аби зробити пропозицію обраниці. Цікаво, чи полюбилося свято кохання переяславцям?

Лілія Дубошей, 26 років, місто:

– 14 лютого я не сприймаю як день закоханих. Для мене це – родинне свято. Скільки себе пам’ятаю, ми в цей день вітаємо мою маму, яку звати Валентина. Даруємо їй багато троянд, кульки-серця, торт. Вона завжди готує до столу щось смачненьке. Мама це свято любить більше, ніж день народження.

Іван Товкун, 51 рік, директор Ташанської школи:

– Школярі дуже люблять це свято. Вже тиждень у класах стоять скриньки, у які діти вкидають листівки-«валентинки». У День святого Валентина ці скриньки відкривають старшокласники і кожному учневі віддають листівки, які йому адресовані. «Валентинки» нам передають навіть із сусідніх сіл. Вчителі теж отримують листівки з усілякими приємними побажаннями. Цього разу 14 лютого припадає на суботу, проте ми навчаємось, отже, свято буде. Як правило, в цей день діти влаштовують концерт, настрій в усіх піднесений.

Олександр Левченко, 18 років, місто:

– Цього року День святого Валентина я хочу відзначити по-особливому. Прокинуся якомога раніше і відразу піду до квіткового магазину. Там придбаю красивий букет і, можливо, якусь м’яку іграшку. Оскільки коханої людини я зараз не маю, подарую все це першій дівчині, яка зустрінеться на шляху.

Це – такий день, коли всі мають бути щасливими, не дивлячись на те, чи мають «другу половинку». Сподіваюся, для тієї дівчини мій подарунок буде приємним сюрпризом. А від цього, звичайно, і я буду в чудовому настрої.

Тамара Гунченко, 63 роки, с. Гланишів:

– За моєї юності 14 лютого було звичайним днем. Адже День святого Валентина – покровителя усіх закоханих, почали відзначати більше двадцяти років тому. На мою думку, День закоханих – це свято молоді, коли є прекрасна нагода освідчитися один одному в коханні. Хоча дуже приємно, коли онуки цього дня дарують мені «валентинки» та сувенірники, зроблені своїми руками. Ось і завтра від Іри, Алли, Тані та Андрійка чекатиму на паперові сердечка з написами, як вони люблять свою бабусю, тобто мене.

Галина Богуш, 45 років, місто:

– Взагалі то я вважала, що це – свято молодих, і ми з чоловіком не особливо звертали на нього увагу. Років десять тому нас запросили до РБК на святкування Дня закоханих. Ми побували на тій вечірці і нам сподобалось. Із того часу квіти від чоловіка отримую не лише на 8 березня, день народження та на свято всіх закоханих, а іноді і просто в будень. Валентинками на це свято ми не обмінюємось, а обмінюємось міцними поцілунками…

Марія Гурська, 75 років, с. Помоклі:

– Так, звичайно, чула про це свято, і добре до нього ставлюся. Аякже інакше, воно ж для закоханих. Але сама, звісно, ніяк його не відзначаю. Вже вік такий. От у неділю буде Стрітення, воно для мене ближче. А мої діти святкують і День Валентина. Коли, буває, приїжджають в село, вітають і мене з ним, а як ні, то телефонують. Також вітають. Це завжди приємно, коли тебе вітають, особливо діти.

278 total views, 2 views today