Сторінка 3
Гострим залишається питання стосовно впливу непрямих податків на інвестиційну активність. У нинішніх умовах за відсутності конкуренції та достатньої кількості на ринку товарів вітчизняного виробництва, при розбалансованому фінансовому господарстві непрямі податки ведуть до загального підвищення цін і є суттєвим чинником інфляції, бо переважно включаються в ціну товару як надбавка до неї (ПДВ, акцизи) або відносяться до витрат виробництва. Те, що в Україні непрямі податки переважають над прямими, можна пояснити такими причинами. По-перше, низьким рівнем податкової культури, що призводить до приховування прибутків, існування тіньової економіки. По-друге, тим, що низький рівень доходів переважної більшості населення не дає можливості перемістити центр ваги на прибуткове оподаткування громадян, бо існує закономірність між рівнем доходів громадян та співвідношенням прямих і непрямих податків. Чим вищі доходи населення, тим більше поширені прямі податки, а отже, менше поширені непрямі, і навпаки.
У розвинених країнах ПДВ запроваджувався поступово і суб'єкти господарювання пристосувалися до нього, а в Україні цей податок було запроваджено одномоментно, що в умовах економічного спаду призвело до різкого підвищення цін та згортання інвестиційної діяльності. У країнах, де діє ПДВ, він нараховується лише на додану вартість товарів, робіт, послуг, а в Україні базою оподаткування є повна вартість товару з урахуванням усіх податків та зборів.
У країнах з ринковою економікою застосовують стандартну, підвищену, занижену та нульову ставки ПДВ. Для підвищення стимулюючої ролі ПДВ в Україні необхідно запровадити його з диференціацією ставок для чіткого отримання пріоритетів розвитку, а також для більш раціонального розподілу товарів за соціальними групами населення. Зниженню цін на товари і послуги, підвищенню інвестиційної активності може сприяти поступова трансформація вартості товарів у бік підвищення частки оплати праці та у бік скорочення частки внесків на обов'язкове соціальне страхування і до Пенсійного фонду з подальшою переорієнтацією цих платежів з категорії непрямих у категорію прямих. У перспективі це дасть змогу перенести тягар окремих складових соціального забезпечення з бюджету на самих громадян.
На рівень інвестиційної активності прямо впливає комплекс податкових пільг для інвесторів. На результати прийняття рішень про інвестування суттєво впливає обсяг продукту, який передбачається одержати. Обсяг продукту безпосередньо залежить від ставки прибуткового податку, а тому найбільш поширені пільги застосовувались саме до оподаткування прибутку корпорацій. До основних пільг стосовно корпоративного податку належать: прискорена амортизація, інвестиційний податковий кредит, податковий кредит на дослідження, пільги на новостворені акціонерні товариства, пільги для стимулювання експорту, виключення з оподаткованого прибутку акціонерних товариств частки, яка розподіляється серед акціонерів (дивіденди), звільнення від оподаткування частки прибутку, що виділяється на фінансування наукових, резервних, благочинних фондів.
Інвестиційний податковий кредит, який широко використовують у західних країнах, є ефективним засобом стимулювання оновлення основних фондів. За своєю суттю інвестиційний податковий кредит є фінансуванням приватного бізнесу, а за змістом — це податкова знижка. Інвестиційний податковий кредит розраховується в процентах від вартості обладнання і віднімається від суми податку або доходу, що оподатковується.
У розвинених країнах світу з метою заохочення підприємців до фінансування власних наукових програм застосовується податковий кредит на дослідження, який дає змогу віднімати від податку на прибуток певну частину суми приросту власних витрат на НДДКР порівняно з аналогічними витратами у попередньому періоді.
В Україні законодавством не передбачено застосування ні інвестиційного податкового кредиту, ні податкового кредиту на дослідження. Було запроваджено пільги стосовно прибутку, який оподатковується у розмірі 50 % від діючої ставки податку протягом перших трьох років, від реалізації інноваційної продукції, якщо вона такою визнана відповідними установами.
Можливість отримання податкових пільг повинна визначатися окремим законодавчим актом для всіх господарюючих суб'єктів. Кількість податкових пільг потрібно істотно скоротити. Податкові пільги можуть надаватися лише з метою стимулювання виробничої та інвестиційної діяльності на початку становлення підприємств або в разі реалізації ними інвестиційних проектів.
Таким чином, можна констатувати, що реформування податкової політики в Україні треба спрямувати на створення конкурентоспроможного податкового режиму, який забезпечить збереження власного капіталу в межах держави, активізацію використання вільних коштів юридичних і фізичних осіб, а також взаємовигідні умови для залучення іноземного капіталу. Рекомендації щодо підвищення якісного рівня податкового режиму інвестиційної діяльності охоплюють два основних напрямки. Перший напрямок передбачає створення нормальних умов для функціонування господарюючих суб'єктів, а саме:
• забезпечення стабільності податкового законодавства;
• ліквідацію неоднозначності трактування окремих ситуацій різними нормативними актами;
• спрощення структури податків як у частині формування бази, так і в частині самого порядку нарахувань;
• спрощення порядку створення суб'єктів підприємницької діяльності і ліквідацію бюрократичних перешкод;
• обґрунтування надання податкових пільг (податкові канікули, ефективні податкові ставки);
• забезпечення регулювання сфери використання капіталу залежно від насиченості ринку певними товарами;
• залежно від економічної ситуації, яка склалася в Україні, регулювання співвідношення умов оподаткування вітчизняних і закордонних інвесторів;
• удосконалення регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
• створення інфраструктури для ефективної інвестиційної діяльності;
• створення стимулюючих умов у сфері кредитно-фінансового регулювання інвестиційної діяльності;
• удосконалення земельного законодавства (визначення приватної власності на землю, купівля-продаж, оренда і плата за землю).
Другий напрямок, який стосується безпосереднього регулювання механізму обчислення податків, передбачає:
• приведення у відповідність вартості основних фондів, що використовуються, до діючого рівня цін (індексація, урахування інфляції);
• вдосконалення амортизаційної політики;
• вдосконалення методики дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей і незавершеного виробництва; вдосконалення регулювання орендних відносин;
• удосконалення обліку і звітності;
• перехід на універсальну з точки зору міжнародних стандартів систему.
Реалізація зазначених напрямків податкової реформи дасть змогу створити сприятливі умови для здійснення інвестиційної діяльності і виробничих процесів загалом.
Список використаної літератури
1. Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий Світ, 2002.
2. Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.
3. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.
4. Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. — К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.
5. Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.
6. Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.
7. Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. — К: Знання, 1998.
8. Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.
9. Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика, 1993.—96 с.
10. Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений. —К.:МЗУУП, 1994.
1 2 [3] 4
завантажити реферат