Назва «бурштин» (англ. amber) відбулося від позднелатинского слова ambar, яке у свою чергу відбулося від арабського anbar. Існувала більша плутанина між англійським amber (бурштин) і зовсім іншою речовиною, яка утворюється в кишечнику кашалота й користуєтьсядуже більшим попитом як необхідний інгредієнт найпрекрасніших парфумів. Назва «підроблений бурштин» (bastard amber) дане непрозорому матеріалу. Жовта смола використовувалася греками як лак; вона була романтично названа ними (iepvtjcr) по імені златовласой королеви Береники. Ім'я прийшло в латинську мову як bemix, пізніше перетворилося в vemix і зрештою дійшло до нас як varnish (лак).

У Плиния ми читаємо, що бурштин був добре відомий і цінуємо в прадавні часи:.

«Наступним один по одному ( тобто посл« кришталю й, можливо, агату або флюориту) серед предметів розкоші ми бачимо бурштин, вироби з якого, однак, поки користуються попитом тільки в жінок».

У ході багатослівного опису властивостей бурштину він згадує

про його здатності при терті притягати шматки матеріалу:.

«Якщо передати живе тепло бурштину, потерши його між пальцями, він буде притягати солому, сухі листи й кору так само, як магніт притягає залізо».

Ця здатність бурштину притягати предмети була також знайома грекам, і від їхньої назви бурштину vjexrpou відбувається слово «електрика». Можна відзначити, що цим же словом вони називали золото, що містить від 20 до 30% срібла, що й має тому більш світлий жовтий колір, чому чисте золото

Як розуміли походження бурштину в часи Плиния, ясно з наступної цитати:.

«Бурштин утворюється з кісткового мозку, виділюваного деревами, що ставляться до сосен, подібно тому як виділяються смолисті речовини з вишні й смола зі звичайної сосни. Спочатку вона рідка й випливає в більших кількостях, але поступово затвердевает під дією тепла, або холоди, або ж морський води, коли приплив несе в море уламки з берегів. У всякому разі, він «викидав» на узбережжя у вигляді легких струмливих потоків, які на обмілинах мали вигляд драпірувань, підвішених у воді. Наші предки теж дотримувалися думки, що це сік дерева й тому дали йому ім'я «сукцинум» ( від слова succus — «сік»); серйозним доказом того, що бурштин є похідним дерев з роду сосен, служить той факт, що при горінні він пахне як соснове дерево».

Оскільки дерева, зі смоли яких утворювався бурштин, виростали в олігоценову епоху й вимерли задовго до часу життя Плиния, у цитируемом описі є очевидна плутанина між копаловою камеддю нині зростаючих дерев і бурштином

Що знав Плиний про включення в бурштині і як оцінював їхнє значення, показує наступний уривок з його роботи:.

«Головним свідченням того, яким повинен був бути бурштин у вихідному рідкому стані, є його прозорість — усередині твердих шматків видні мурахи, комарі, ящірки. Вони, без сумніву, повинні були спочатку прилипнути до смоли, поки вона була рідкої, і потім, у міру затвердіння, залишалися усередині».

Колір бурштину жовтий, інтенсивність фарбування варіює від світлих відтінків до коричневого; останній різновид характеризується виразною блакитною флюоресценцією. Його можна штучно офарбити в інші кольори: чорний і зелений. Бурштин набагато м'якше, чим дорогоцінні камені; його твердість близько 2Vjj по шкалі Мооса; він дряпається ножем, хоча твердість самого ножа не постійна, а міняється в кожного окремо взятого леза. Бурштин не тендітний і, отже, являє собою матеріал, який дуже підходить для різьблення. Подібно всім смолам, він аморфний, оптично одноосьовий, показник переломлення коливається від 1,539 до 1,545; завжди дає високі кольори інтерференції в поляризованому світлі. Щільність варіює від 1,05 до 1,10, отже, бурштин повинен тонути в чистій воді, але в досить щільному розсолі буде плавати. Будучи дуже поганим провідником тепла, бурштин теплий на дотик. При терті в ньому утворюється негативний електричний заряд і він починає притягати шматочки матеріалів; подібно всім смолам, він є гарним ізолятором. Часто бурштин буває мутним через присутніх у ньому пухирців повітря й, як відзначав Плиний, нерідко у вигляді включень містить як органічні, так і неорганічні предмети. Комахи й інші дрібні тварини, які були захоплені під час виділення смоли й у такий спосіб збереглися, являють собою матеріал найбільшої важливості для вистави про життя в ту давню епоху

Нагрітий до температури 250—300°С, бурштин кипить після повного плавлення, утворюючи в якості дистиляту червонясто-коричневе масло (бурштинове масло), тверда кристалічна речовина (сукцинитовую кислоту) і водянисту рідину, залишаючи після згоряння чорний залишок (бурштинову каніфоль або бурштинову червону смолу). Зміст присутньому сукцинитовой кислоти міняється від 2,5 до 8%. Хімічна формула кислоти — З

Н

(СООН)

. Уперше вона була отримана при сублімації бурштину в середині XVI в., і майже той же метод застосовується й зараз. Присутністю сукцинитовой кислоти пояснюється сублімація ароматичних пар, виділюваних палаючим бурштином

Строго говорячи, називати бурштином варто було б одну тільки різновид — сукцинит, який містить сукцинитовую кислоту. Є інші викопні смоли, що не містять кислоти, зокрема геданит (назва походить від Gedamim, латинської назви Гданьска). Ця різниця м'якше, твердість її міняється від lv

до 2 по шкалі Мооса, а щільність — від 1,01 до 1,03; бирмит — бурштин з району Мииткиина в Бірмі, він трохи твердіше й щільніше, чим бурштин з інших місць

Невеликі шматочки бурштину, нагріті без доступу повітря під гідравлічним пресом, перетворюються в однорідну масу; цей матеріал відомий як пресований бурштин. З нього виготовляють бруски (прути), одержувані при продавливании через круглі дірки потрібного діаметра в металевій пластинці. Пресований бурштин по зовнішньому вигляду й фізичним властивостям дуже схожий на природний, але його легко відрізнити за зміненою формою включених пухирців, загальному характеру структури плину й квітам інтерференції, які вже не рівномірно розподіляються по всьому полю, а як би складені з контрастних шматків ( як клаптева ковдра).

Бурштин в основному застосовується для виготовлення мундштуків курильних трубок, намист і меншою мірою ручок парасолів і деяких художніх виробів. Завдяки таким його властивостям, як м'якість і в'язкість, бурштин легко обробляється не розколюючись, легко піддається поліруванню й досить добре сохранйет її. Виробництво бурштину концентрується головним чином у Калінінграді, СРСР. До появи пресованого бурштину дрібні шматочки використовувалися як матеріал для лакировки.

Бурштин легко імітується деякими синтетичними смолами, такими, як бакеліт, казеїнові продукти єриноид і галаліт, целулоїд (нітрат целюлози); але при перевірці в якому-небудь непримітному місці, наприклад близько дірочки в бусині, виробу із пластмас відколюються, тоді як бурштин не кришиться. Крім того, щільність бурштину нижче, чим у пластмас, а пари, що утворюються при нагріванні його уламків на лезі ножа, видають дуже характерний запах

У Калінінградській області в СРСР бурштин розповсюджений у нижнеолигоценових морських глауконітових пісках, називаних блакитний землею третинних відкладань, що утворювалися за рахунок більш ранніх: бурштин — викопна смола Pinus succi-nifer; він розповсюджений також у льодовикових відкладаннях. Бурштин намивається морем на узбережжя Східної Англії, Нідерландів, Данії, Швеції, Фінляндії й островів Балтійського моря. Помітно флюоресцирующий червоно-коричневим кольором бурштин, який одержав назву «симетит», зустрічається на узбережжя Сицилії. Добувається бурштин у Румунії й Бірмі ДО