04.02.2014 10:57 Володимир СИЗИХ

Силове протистояння в країні триває. І відчутних кроків назустріч один одному поки що нема. Кожна зі сторін конфлікту прагне вийти з ситуації переможцем, демонструючи гру м’язів.

 Влада намагається знайти міфічний слід західних спецслужб  (очевидно східні їй мало цікаві). Майдан же нарощує т.зв. «сили самооборони». От така собі не дитяча гра.

У всякому випадку радикали з обох таборів проявляють  готовність воювати «до останнього українця ».

Чи подобається вам така перспектива? Питання риторичне. Проте сьогодні цілком реальне.

Очевидно, демократичний світ краще за наших доморощених «яструбів» усвідомлює наслідки такої твердолобості. І не лише для самого народу України.

Ніхто не хоче мати нову Югославію в центрі Європи.

Тож, щоб остудити деякі не в міру гарячі голови, уряди США та Німеччини заявили про готовність введення персональних санкцій як проти  низки високопосадовців, так і представників опозиції у випадку, якщо силове протистояння повториться і не буде прогресу в переговорному процесі.

Зокрема, агенція Рейтерс повідомляє,  що, крім  оголошених  раніше представників  влади,  санкції  можуть  бути  оголошені  до  лідера  Правого сектору і провідника  організації  «Тризуб»  ім.Степана  Бандери  Дмитра Яроша,  головного  командира  «Тризубу»  Андрія  Стемпіцького,  заступника  голови  УНА-УНСО  Миколи Карпюка  та   координатора Громадського  руху  «Спільна справа»  Олександра  Данилюка.

Відомо  також , що  американськими  спецслужбами  було  встановлено,  що  координування  та  фінансування  насильницьких  масових заворушень  у  центрі  української  столиці  здійснювалося  Олександром Турчиновим .  Були  ідентифіковані  телефонні  номери,  IP-адреси  та  MAC-адреси  комп’ютерів,  за  допомогою  яких  організовувалися  масові заворушення.  Крім того,  українське  МВС  надіслало  до  США  дані  з вилучених  раніше  серверів " Батьківщини".

Володимир Сизих, «Фонд сприяння демократичним виборам»

Коментарі [ 1 ]

20.01.2014 12:29 Володимир СИЗИХ

Столиця мало не в хаосі. Пристрасті виплеснулися на вулиці та майдани. Причина відома – закони т.зв. «чорного четверга», що вносять суттєві зміни у законодавче поле України.

Опозиція категорично відхрещується  від їх прийняття та участі в розробці законопроектів.

Проте  як  повідомляє сайт «Закон і бізнес» від 18 січня ц.р. з посиланням на керівника секретаріату комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя С. Остапця, на засіданні комітету 15 січня за участі депутатів від опозиції ( УДАРу та «Батьківщини») був розглянутий  проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян».

Більше того, члени комітету – депутати від опозиції мали текст законопроекту та голосували  у двох читаннях.

За результатами розгляду документ підтримали 7 учасників засідання з 9.

Вже після засідання його протокол підписав і відсутній на самому засіданні секретар комітету П.Петренко («Батьківщина»).

Володимир Сизих, «Фонд сприяння демократичним виборам»

Коментарі [ 3 ]

16.12.2013 23:41 Володимир СИЗИХ

Серед гострих суспільно-політичних проблем сьогодення ця - однозначно – визначальна. Звісно ж, мається на увазі завтрашній візит В.Януковича до Росії та його можливі наслідки. І не лише для України.

Дійсно, коливання «українського маятника» кого хочеш зіб’ють з пантелику: то ми вже майже «прийшли», то, виявляється, ніхто нікуди не йде…При цьому, начебто, стратегічний курс до Європи – при усіх перипетіях – залишається незмінним.

І хочеться вірити, хоча віра –– не аргумент,  що врешті-решт Україна стане реальною частиною європейського простору. Надто багато переваг має ця перспектива для нашої країни.

Хоча, з іншого боку, ми живемо в досить специфічній державі, яка з моменту здобуття незалежності і до останнього часу не зробила, на противагу своїм західним сусідам, рішучих кроків по наближенню до європейських стандартів та цінностей.

 Можливо, саме це і відлякує певну частину суспільства, особливо на сході та півдні, від євроінтеграції. Тим більше, що у свідомості багатьох це обов’язково пов’язується з погіршенням стосунків з нашим ревним північно-східним сусідом.

 Який, на жаль, має досить своєрідні уявлення про партнерські стосунки. Свідками чого ми з вами були протягом останнього часу. Не випадково саме економічна складова наших взаємин зазнала найбільш руйнівних наслідків для України.

Тому цілком зрозумілі побоювання опозиційних політиків, що завтрашнє рандеву у верхах в силу начебто ситуації безвиході для України завершиться її капітуляцією та входженням до Митного союзу.

Та якщо відкинути певну політичну істерію, сьогодні ми маємо унікальну можливість у якійсь мірі «перезавантажити»  наше співробітництво з Росією. Вочевидь, вона й сама потребує цього. У першу чергу, як висловився в своєму інтерв’ю на «Інтері» М. Азаров, це питання щодо взаємної торгівлі, стосунків у газовій сфері, відновлення переговорів щодо тристороннього консорціуму за участі європейців по українській ГТС. На думку прем’єра, завтра має бути й  остаточне рішення щодо дуже болючого для України питання ціни на газ. Власне, тематика перемовин цим переліком не обмежується.

Що ж до Митного союзу, то не дивлячись на позицію декого з російських політиків, М.Азаров категоричний: ніяких несподіванок з цього приводу не буде. Як і ніяких таємних угод. А курс на євроінтеграцію залишається незмінним. Це не приховується і від російської сторони.

Тож завтрашній день може істотно вплинути на увесь перебіг подій в Україні. І не тільки. Сподіватимемося, він не принесе розчарувань.

В.Сизих, «Фонд сприяння демократичним виборам»

Коментарі [ 3 ]

05.12.2013 23:57 Володимир СИЗИХ

Дуже неоднозначні думки і почуття виникають сьогодні при спробі розібратися у сповнених драматизму подіях на вулицях і майданах нашої столиці.

 Звісно, час усе розставить на свої місця і назве речі своїми іменами. Хоча й сьогодні, по гарячих слідах, картини вимальовуються – одна яскравіша за іншу! Усе залежить від того, з яких позицій – влади, опозиції, громади – вони «малюються». Звідси й акценти – до діаметрально протилежних.

Безумовно, можна лише пишатися тим, що вкотре спростована теза про  інертних українців, у яких хата завжди скраю. Велелюдні мітинги, у першу чергу в столиці, за участі значної кількості молоді, свідчать про величезний потенціал нації, спроможної заявити на весь голос про свою позицію та своє бачення власних перспектив.

 І абсолютно справедливо, що світова громадськість настільки активно виявила підтримку та солідарність з Майданом.

 А от для влади значною мірою це була загалом неприємна несподіванка: ніхто не очікував, що «несанкціоноване згори» може виявитися настільки потужним і настільки непередбачуваним. Лише цим можна пояснити недолугу спробу залякування, що спричинила зворотний ефект: посилення конфронтації та протистояння.

Тому для невеликої категорії «вічних революціонерів»  настав справді «зоряний» час. Вони готові  до боротьби з «режимом» до останнього українця!

Проте в сьогоднішніх умовах фактичного підтвердження легітимності уряду М.Азарова подальше використання «томагавків» спроможне лише заганяти проблеми країни вглиб. Тим більше, що уряд готовий до діалогу з суспільством з усього спектру питань. І як би не було, а поганий мир кращий за добру бійку.

 Хочеться вірити, що такою дорогою ціною зароблений досвід протистоянь змусить усі протиборчі сторони до пошуку компромісу. І не доводити ситуацію до точки кипіння.

Тим більше, що доведено вже давно: коли ідеї виплескуються на вулиці, ніхто не питає, хто правий, а хто винуватий…

 І можна лише вітати пропозицію митрополита Володимира про необхідність широкого національного діалогу за участі усіх зацікавлених сторін:  адже обличчям до обличчя – обличчя не побачити.

Володимир Сизих, «Фонд сприяння демократичним виборам».

Коментарі [ 0 ]

14.11.2013 09:07 Володимир СИЗИХ

                             Тяжкий шлях до Європи

   Події останнього часу навколо т. зв. «цивілізаційного вибору» України змушують і фахівців, і просто небайдужих громадян  відповісти хоча б на таке запитання: а що чекає на нас усіх завтра? Якщо і не на всіх, то принаймні на переважну більшість співвітчизників? Звичайно, умовно «завтра», після вірогідного підписання у Вільнюсі угоди про асоціацію з ЄС?<[Break]>

   І мова не йде про європейські цінності, базові цінності тамтешніх демократичних суспільств. Мова про речі банальні. Про хліб насущний сьогодні і завтра.

   Чомусь пригадується подібна ситуація напередодні та на початку 90 –х. Суспільство перебувало у стані ейфорії, очікуванні дива: лише розірвемо пута і все піде, як по маслу. Пішло. Проте масло – не для всіх!

   Що маємо сьогодні.  Економіка архаїчна, затратна, сировинна. Приватизована.  Міцно зав’язана на країни  пост -радянського простору,  у першу чергу на Росію.

   Добре це чи погано – питання в іншому. Це є сьогодні і що з ним робити завтра?  Вже на сьогодні маємо падіння товарообігу з РФ на чверть і проблеми підприємств-експортерів до цієї країни.  Далі  буде  гірше, про що відкрито говорять нині  їх високопосадовці.  Це, буцімто, спроба  захисту  їх інтересів при зближенні України з ЄС.

   Негативні наслідки очікуються  для підприємств авіаційної, машинобудівної,  вугільної, металургійної, хімічної галузей. Тож не випадковим було нещодавне звернення низки керівників підприємств до В.Януковича з проханням відтермінувати хоча б на рік  укладання угоди про асоціацію з ЄС.

   Загалом експерти стверджують, що за найоптимістичнішими оцінками у перші роки дії угоди щорічні втрати України становитимуть близько 3 – 5 млрд.євро.  При тому, що сама угода є більше політичним ніж економічним документом.  І не містить механізму компенсації втрат російського ринку.

   До речі, щодо фінансової допомоги. Європейські фінансові інституції надто неповороткі та забюрократизовані, тому з моменту прийняття рішень про фінансування конкретних проектів до надання перших траншів проходить тривалий період.

   Тому для мільйонів українців пережити  перший період адаптації до нових умов може стати справою  досить ризикованою. «Розумна кума, як торба пшона!» А як нема її, тої торби?

   У такій ситуації, видається, оптимальним варіантом може бути перенесення  на деякий час процедури ратифікації угоди нашої країни з ЄС. При  збереженні статус-кво та зосередженні зусиль та ресурсів держави на всебічній підготовці до асоційованого членства з об’єднаною Європою.

                 Володимир Сизих, керівник ГО «Фонд сприяння демократичним                                                                         виборам»

Коментарі [ 14 ]