Події та новини
"Україна - це лише відображення російсько-американських відносин" - Євген Ярошенко
6-7 березня відбувся робочий візит Міністра закордонних справ Павла Клімкіна у Вашингтон. Програма візиту включала зустрічі з Державним секретарем США Рексом Тіллерсоном, представниками Адміністрації та Конгресу США. Підсумки в ефірі радіостанції Голос Столиці підбив старший аналітик МЦПД Євген Ярошенко. З позиції Держдепу США, де в черговий раз заявили про те, що в принципі всі сторони не виконують Мінські угоди, і цим стурбовані в США. Це позитивний факт для України? - Це, дивлячись як підійти до цього питання. З одного боку, є негатив, тому що тривають бойові дії вздовж лінії розмежування, також не відведена техніка, але зі зрозумілих причин Україна це теж не робить, тому є підстави Київ звинувачувати в цьому. Але тут також є позитив, тому що це дозволяє Україні на даний момент не виконувати ті положення мінських угод, які можуть викликати громадське обурення. Як прийняття Закону про вибори або надання особливого статусу ОРДЛО. Мене здивувало те, що і заяви прес-служби нашого МЗС і заяви на сайті Держдепу, були досить позитивні. Але я б сказав, що цей позитив пов'язаний з тим, що в адміністрації Трампа поки ще не визначилися з політикою щодо РФ і України, і тому цей позитив є багато в чому відображенням спадщини Барака Обами. Але ми не знаємо, як довго буде залишатися ця політика, тому що реалії змінюються, змінюються пріоритети США, і тому Україна може перестати бути в фокусі уваги США, тому тут потрібно якось змінювати українській стороні свій підхід. Клімкін в Сенаті закликав США якимось чином стати причетними до переговорів по Донбасу і Криму. Чи підуть на це США? - Це мрія української дипломатії ще з 2014 року, щоб США підключилися до переговорів (США і Британія - як країни-підписанти Будапештського меморандуму). Але США зі зрозумілих причин не хочуть цього робити. Це ще при Обамі було помітно, що вони хочуть перекласти відповідальність за європейську безпеку на своїх союзників, а саме Францію і Німеччину. І зараз за Трампа ще менша ймовірність того, що США долучаться до переговорів, оскільки адміністрація Трампа, яка сповідує бізнес-підхід, за принципом "угода за угоду", "послуга за послугу", вони не хочуть витрачати більше ресурсів, ніж їх союзники можуть на той чи інший сегмент безпеки. Тому вони будуть ще більш наполегливо вимагати, щоб та ж Німеччина взяла відповідальність за європейську безпеку, а США навпаки можуть ще більше зменшити присутність в Європі, я не здивуюся, якщо так це і буде зроблено. Аргументи американської сторони дуже вагомі. Якщо подивитися на країни-члени НАТО, лише п'ять країн-членів НАТО виділяють бажані 2% від ВВП на потреби оборони. Тому вимога США щоб європейці взяли відповідальність за свою регіональну безпеку. Україна не головний вектор на сьогодні в американській політиці, і якщо Тіллерсон раніше зустрівся з тим же Лавровим, чи означає це, що Україну розглядають тільки в контексті відносин між Вашингтоном і Москвою? - На жаль, так. Ми є відображенням російсько-американських відносин, і українського напрямку як окремого вектора у зовнішній політиці США не існує. І якщо ми бачимо якусь реакцію або дії по відношенню до України, це, скоріше, є результатом, що в російсько-американських відносинах щось складаєтьсяв той чи інший спосіб. Чому не відбулася зустріч Трампа з Порошенком: тут, я думаю, головним є певні кадрові питання. Адже в середині лютого подав у відставку Майкл Флінн, який був радником з національної безпеки. І ця посадова особа, яка була лояльною до нормалізації відносин з РФ, з огляду на часті контакти з російськими дипломатами. І, ймовірно, ця обставина могла заплутати плани адміністрації Трампа, і тому зустріч з Порошенком довелося відкласти, щоб якось зрозуміти, хто буде на місці Фліна і якою буде далі політика щодо Росії. Деталі: http://gs.fm/texts/20170308/3382421.html...
Через чверть століття: чи є придністровський сценарій рішенням для Донбасу
2 березня 2017 року виповнилося 25 років з моменту початку збройного конфлікту у Придністров’ї. Хоча бойові дії між військами Молдови і збройними формуваннями самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) завершилися після підписання перемир’я у липні 1992 року, конфлікт досі не вирішений. З тих пір Молдова втратила контроль над цим регіоном, однак ПМР не була визнана жодною державою світу. Конфлікт вже чверть століття перебуває у "замороженому" стані через невирішеність статусу регіону. Під "замороженим" конфліктом розуміється така ситуація, за якої відсутні активні бойові дії між ворогуючими сторонами без політичного вирішення конфлікту. Крім придністровського конфлікту, прикладами "заморожених" конфліктів можуть бути нинішня ситуація в Абхазії, Південній Осетії, Нагірному Карабаху, Криму, Косово та на Кіпрі. Після підписання Мінських угод, які сприяли деескалації конфлікту на Донбасі, чимало українських політиків і експертів почали розглядати "замороження" конфлікту за "придністровським сценарієм" як кращу альтернативу, порівняно з відновленням повномасштабних бойових дій чи вирішенням проблеми шляхом наданням особливого статусу окремих районам Донецької та Луганської областей (ОРДЛО). У зв’язку з цим виникає потреба передусім проаналізувати можливості та ризики, які випливають внаслідок замороження конфлікту. Безумовно, головним плюсом "замороження" конфлікту є уникнення найгірших наслідків, пов’язаних із продовженням бойових дій: втрати серед військовослужбовців, цивільного населення, вимушено переміщені особи, матеріальні збитки і руйнування. Крім того, заморожений конфлікт дозволяє державі, на території якої відбувається цей конфлікт, у найближчій перспективі заощадити ресурси, витрачені на утримання неконтрольованих районів. Зрештою, такий стан речей дасть змогу зосередитися на вирішенні внутрішніх проблем, побудові конкурентоспроможної економіки, боєздатної армії, підготовці власного плану мирного врегулювання тощо. Так, фактична втрата контролю над сепаратистськими районами не завадила Грузії (більш успішно) і Молдові (менш успішно) провести важливі реформи на шляху європейської інтеграції. Водночас "замороження" конфлікту не позбавляє цю державу від низки об’єктивних викликів. По-перше, "заморожені" конфлікти є ефективним інструментом тиску з боку зовнішніх гравців. Для прикладу, конфлікти в Абхазії, Південній Осетії та Придністров’ї залишаються найдієвішим важелем впливу Росії на Грузію та Молдову, який періодично проявляється у формі військових провокацій чи політичного шантажу. По-друге, неврегульованість конфлікту віддаляє неконтрольовані території та робить дедалі важчою їх реінтеграцію. За 25 останніх років в Абхазії, Південній Осетії, Придністров’ї та Нагірному Карабаху виросло ціле покоління, ідентичність якого переважно не асоціюється з Грузією, Молдовою чи Азербайджаном. По-третє, "заморожені" конфлікти служать сприятливим осередком для контрабанди товарів, зброї, наркотрафіку та інших загроз. Ці явища стають вигідним бізнесом для обох сторін конфлікту, якщо лінія фронту залишається незмінною продовж тривалого часу. Так, контрабанда на Донбасі не потребує додаткового пояснення після початку блокади з боку громадських активістів. По-четверте, невирішені конфлікти можуть провокувати гострі суспільні і політичні протиріччя навколо шляхів врегулювання – від силового сценарію до відокремлення сепаратистських утворень. Подібна ситуація є до болю знайомою кожному громадянину України, якому не байдужий мир і майбутнє нашої держави. Інше питання – наскільки можливе "замороження" конфлікту на Донбасі? Унікальність війни на Донбасі робить менш реалістичним повторення "придністровського" сценарію на Сході України. На відміну від придністровського конфлікту, ситуація на Донбасі є більш інтернаціоналізованим конфліктом. Санкції США та ЄС проти Росії пов’язані саме з конфліктом на Сході. Як наслідок, "замороження" поки не відповідає інтересам Росії, зберігаються санкції Заходу. У свою чергу, невирішеність української кризи заважає багатьом міжнародним гравцям розвивати співробітництво з Росією. Крім того, якщо в інших "заморожених" конфліктах лінія розмежування відповідає географічним, адміністративним чи етнічним кордонам, то на Донбасі ця лінія сформувалася в результаті бойових дій, які "по-живому" розірвали цей регіон. Відповідно, заморозити цей конфлікт буде непросто у практичній площині, оскільки безліч родин мають родичів, які опинилися по різні сторони лінії розмежування. Крім того, на Донбасі досі діє єдиний виробничий ланцюг. Таким чином, Україні буде непросто заморозити конфлікт на Донбас на певний час. У цьому зв’язку Україні необхідно розробити свій комплексний план врегулювання з урахуванням унікальності конфлікту на Донбасі....
Конференція «Прозорість, фінансове здоров’я та конкурентоспроможність муніципалітетів: презентація он-лайн платформ»
В рамках проекту "Прозорі, фінансово здорові і конкурентоспроможні муніципалітети в Україні", який реалізується Інститутом економічних і соціальних реформ в Словаччині (ІNЕКО), в партнерстві з Міжнародним центром політичних досліджень (МЦПД) та за фінансової підтримки Офіційної допомоги з метою розвитку Словацької Республіки – SlovakAid відбулася презентація он-лайн платформ: "Прозорість 50 найбільших міст України" (http://transparency.icps.com.ua), метою є підвищення прозорості муніципалітетів шляхом розробки та впровадження відповідних рекомендацій та моніторингу поточного рівня прозорості міських рад 50 найбільших міст України. Рейтинг прозорості 50 найбільших муніципалітетів в Україні ґрунтується на даних, отриманих із наступних джерел: Відповіді на опитувальник, направлений МЦПД до 50 міських рад. Кожен опитувальник містив 23 питання. Відповіді на запити на інформацію, направлені МЦПД неофіційно – через третю особу («запит таємного клієнта»). Кожен запит містив три питання і був спрямований на виявлення реакції міських рад на запити від пересічних громадян. Інформація у відкритому доступі на офіційних сайтах міських рад. "Прозорість бюджетів регіонів та їхніх регіональних центрів в Україні" (http://budgets.icps.com.ua), ціль порталу - сприяння покращенню фінансового здоров'я регіонів, міст і населених пунктів. Оскільки прозорість, фінансова стійкість і формування регіональних конкурентних переваг є базовими принципами для ефективного функціонування місцевих органів влади в довгостроковій перспективі. Сайт містить дані стосовно бюджетів муніципалітетів всіх 24 регіонів України і їх адміністративних центрів. Згідно зі словацьким досвідом, дані розділені на наступні типи: географічні дані, короткий опис галузей, показники фінансової стабільності і фінансового здоров'я. "Конкурентоспроможність регіонів та регіональна оцінка ділового клімату в Україні" (http://competitiveness.icps.com.ua/). Аналіз конкурентоспроможності регіонів повинен забезпечити зацікавлених осіб інформацією про поточний стан ділового середовища в регіонах, а також про конкретні проблеми економічного розвитку в регіонах. Проект надасть представникам місцевої влади корисний інструмент для розвитку регіонів, а також для усунення локальних бар'єрів ділового середовища. Модель оцінки конкуреноспроможності регіонів України охоплює 24 регіони України (всі області за виключенням Криму). Регіональний індекс ділового середовища (РІДС) розраховується на основі 103 незалежних показників, що розраховані на основі двох джерел інформації: статистичних даних за 2014-2015 роки та опитування компаній на предмет оцінки умов ведення бізнесу в регіонах. Партнери проекту Роберт Кічина (Business Alliance of Slovakia), Петер Голяш (Директор Інституту економічних та соціальних реформ) та Міхал Пішко (Координатор проектів Transparency International Slovakia) презентували досвід реалізації проекту у Словаччині. Народний депутат Оксана Продан як представник Голови Асоціації міст України у Верховній Раді від імені місцевих громад зазначила про фактор прозорості муципалітетів як важливу передумову формування сприятливого бізнес-середовища та інвестиційного клімату загалом. Радник міського голови міста Дніпро, Яніка Мерило у своєму виступі акцентувала увагу на небхідності запровадження он-лайн сервісів, що дозволять кожному громадянину слідкувати за своїм містом, починаючи від закупівель і до карти інфраструктурних об'єктів. ...
Круглий стіл: "Міжнародна перехідна адміністрація як модель врегулювання конфлікту на Донбасі"
Міжнародний центр перспективних досліджень за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" провів круглий стіл «Міжнародна перехідна адміністрація як модель врегулювання конфлікту на Донбасі». Захід є продовженням серії напрацювань МЦПД, присвячених врегулюванню конфлікту. Зокрема, у листопаді 2016 р. експерти представили дослідження «Моделі і ціна врегулювання конфлікту на Донбасі: міжнародний досвід та українські реалії». Варто зазначити, що оскільки Мінські угоди зайшли у глухий кут, вирішення конфлікту вимагає пошуку нових ідей і пропозицій. У цьому зв’язку встановлення міжнародної перехідної адміністрації в ОРДЛО може розблокувати Мінський процес, сприяти мирному врегулюванню і реінтеграції непідконтрольної частини до складу України. В рамках проекту «Моделювання імплементації Мінських угод» експерти МЦПД представили дослідження, в якому проаналізовано можливості і перешкоди на шляху встановлення міжнародної перехідної адміністрації в ОРДЛО. Голова Правління МЦПД Василь Філіпчук як модератор заходу наголосив на важливості аналізу саме практичного аспекту як можливо відновити суверенітет. Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука зазначив, що Україна має робити все для того, аби повернути тимчасово окуповані території Донбасу під свій контроль і не відмовлятися від цього регіону. Старший аналітик МЦПД Євген Ярошенко під час презентації, наголосив, що механізм перехідної адміністрації - це міжнародна практика, яка дозволяє встановити на перехідний період легітимне урядування на певній території, яка була охоплена конфліктом або стала жертвою агресії іншої держави. Введення адміністрації передбачає вирішення проблем військової та цивільної сфер. Зокрема, завданням військової сфери є підтримка миру за допомогою розгортання місії «блакитних шоломів", що має зменшити випадки насильства з обох сторін. В свою чергу, цивільна сфера стосується налагодження громадського порядку, створення поліцейських сил та підготовки і проведення місцевих виборів. У світі існують багато прикладів того, як тимчасові або перехідні адміністрації сприяли поверненню територій до складу держав. Подібні адміністрації діяли в Косово, Східній Славонії (регіон Хорватії) і Східному Тиморі. «З точки зору інтересів України, найбільш показовим є приклад є мирної реінтеграції Східної Славонії за Хорватським прикладом. У нас в інформаційному просторі зазвичай під хорватським сценарієм розуміється силовий шлях повернення території. Якщо уточнити, то більшість території сербської окраїни, яка на початку 90-х років контролювалася хорватськими урядовими військами, вона була повернена силовим шляхом. Однак Східна Славонія була реінтегрована в конституційний простір Хорватії саме завдяки важливому міжнародному механізму, як перехідна адміністрація», - підкреслив Євген Ярошенко. Публікація: "Міжнародна перехідна адміністрація як модель врегулювання конфлікту на Донбасі"...
МЦПД провів дипломатичний брифінг "Inside Ukraine"
Міжнародний центр перспективних досліджень за підтримки Посольства Швейцарії провів дипломатичний брифінг присвячений 64 випуску Inside Ukraine. Традиційно експерти представили внутрішньополітичний огляд актуальних подій. Голова Правління Василь Філіпчук, у частині "Державні рішення", наголосив, що для врегулювання питання блокади та недопущення подібних акцій у майбутньому потрібен діалог між владою та суспільством, а також припинення рентних та корупційних практик в економіці. Старший аналітик з питань зовнішньої політики Євген Ярошенко прокоментував чергову заяву Петра Порошенка про референдум щодо НАТО, зазначивши, що бажання українського керівництва використати питання НАТО у внутрішньополітичній боротьбі та досягненні тактичних зовнішньополітичних цілей. За допомогою референдуму Петро Порошенко прагне сконсолідувати прозахідний електорат та обмежити поле для маневрів Дональда Трампа у відносинах з Росією. Більшість українського населення підтримує вступ до НАТО, однак позитивне рішення на референдумі жодним чином не вплине на перспективи членства України в Альянсі й лише посилить нереалістичні очікування громадян щодо допомоги Заходу у протидії російській агресії. Василь Поворозник у частині "Економічний аналіз", презентував основні виклики та загрози малого та середнього підприємництва у 2017 році. Малий та середній бізнес є одним основних драйверів економічного зростання та забезпечення робочими місцями населення. Малий та середній бізнес є одним основних драйверів економічного зростання та забезпечення робочими місцями населення. Відповідно до презентованої стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року останні наявні статистичні дані показують, що у 2015 році в Україні налічувалось лише 423 великих підприємства (або 0,02 % загальної кількості суб’єктів господарювання). Кінець 2016 року показав, що у цьому році малий та середній бізнес стикнеться з рядом викликів та проблем: 1) У зв’язку з прийняттям Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України» мінімальна заробітна плата збільшилась до 3200 грн., що призвело до різкого (в два рази) збільшення податкового навантаження на підприємців; 2) Через вимогу платити податки, навіть коли підприємство не працює, вже закрилися понад 200 тисяч ФОПів. Таке рішення фактично підштовхнуло фізособи, які планували займатися підприємницькою діяльність в майбутньому, але через певні причини цього не робили поки що, відмовитися від цієї ідеї; 3) Штрафи - за фактичний допуск працівни- ка до роботи без оформлення - 96 тис. грн, недопуск до проведення перевірки з питань виявлення порушення щодо допуску праців- ника без оформлення - 320 тис. грн. У свою чергу Анатолій Октисюк зазначив про перспективи створення коаліції ліберальних сил. Оскільки можливість проведення дострокових парламентських виборів в 2017 році є одним із найбільш обговорюваних питань в українських політичних колах. Геополітична невизначеність щодо України, наявність гострих соціально-політичних протиріч навколо конфлікту на Донбасі, корупція та погана економічна ситуація лише підігрівають суспільні настрої щодо необхідності перезавантаження парламенту. ...
Українське питання на Мюнхенській конференції з безпеки
17-19 лютого 2017 р. відбулася 53-я Мюнхенська конференція з безпеки. На цьогорічному безпековому форумі були присутні понад два десятки глав держав та урядів (зокрема, канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Польщі Анджей Дуда, прем’єр-міністр Туреччини Біналі Йилдирим, президент України Петро Порошенко), віце-президент США Майк Пенс, Генеральний секретар ООH Антоніу Гутерріш, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, міністри закордонних справ десятків країн (Франції, Німеччини, Великої Британії, Китаю, Росії, України, Польщі, Швеції, Нідерландів, Туреччини, Саудівської Аравії), міністри оборони, а також відомі політики, дипломати та експерти. Учасники обговорювали проблеми Європейського Союзу, НАТО, трансатлантичних зв’язків, демократію, тероризм, сирійську кризу, ситуацію в Східній Азії та інші виклики міжнародній безпеці. Модератором конференції був відомий німецький дипломат Вольфганг Ішінгер. У перший день Конференції виступив президент України Петро Порошенко. У промові Петра Порошенка можна виділити наступні меседжі: Утримуватися від умиротворення Росії і не повторювати досвід Мюнхенської угоди 1938 р. щодо нацистської Німеччини; Зміцнити трансатлантичну єдність; «Підтримка України є найдешевшою інвестицією в безпеку Вільного Світу»; Не вирішувати майбутнє України за спиною; Продовжувати санкції до виведення російських військ з Донбасу та Криму; Поглиблювати зближення між ЄС та Україною як «найбільш єврооптимістичною країною». Промова Порошенка містить чимало закликів до Заходу щодо підтримки України та протидії російській агресії. Однак крім продовження санкцій, президент України не висунув жодних нових пропозицій щодо стримування Росії. Також Порошенко нічого не сказав про внесок, який готова зробити Україна в європейську та євроатлантичну безпеку. Ключових партнерів цікавлять передусім можливості України у подоланні спільних викликів, а не лише вирішення проблеми Криму і Донбасі. У другий день Конференції відбулася зустріч міністрів закордонних справ Нормандської четвірки (України, Німеччини, Франції, Росії). Дипломати домовились, що режим припинення вогню та відведення важкого озброєння буде передумовою для початку політичного процесу. Крім того, сторони погодилися надати доступ Червоному хресту до території ОРДЛО. Водночас було наголошено, що переговори у Нормандському форматі не будуть розширені за рахунок Державного секретаря США Рекса Тіллерсона. Чергова зустріч у Нормандському форматі не продемонструвала жодного прориву. Натомість було вкотре наголошено, що виконанню політичних положень Мінських домовленостей має передувати створення належного безпекового середовища. Головна новація полягає в тому, що це була перша зустріч Нормандської четвірки за участю нового міністра закордонних справ Німеччини Зігмара Габріеля. Загалом, на цьогорічній Мюнхенській конференції з безпеки українське питання не виносилась на окрему панель. Конфлікт на Донбасі та анексія Криму лише опосередковано згадувалися під час обговорення інших проблем міжнародної безпеки. Водночас світові лідери чекали від України конкретних пропозицій щодо вирішення спільних безпекових викликів, а не повторення застарілих меседжів. ...