Зовсім недавно ми розповідали читачам казочку про життя-буття киян («ДТ», №3, 2009 г., «Нові тарифи для фавориток мера»). Сьогодні продовжимо цю традицію і перелицюємо на сучасний лад уже не казочку, а давньогрецький міф, героєм якого був Мідас. Фрігійський володар, як відомо, «вирізнявся веселою вдачею, але великим розумом похвалитися не міг. Над усе він полюбляв свята, музику й співи». Та зовсім не завдяки цьому він залишився в історії. Коли бог Діоніс пообіцяв Мідасу, що вволить будь-яку його забаганку, той, не довго думаючи, попрохав: «Хай усе, до чого я торкнуся, відразу стає золотом». Бог виконав свою обіцянку.
Багато води (та й золота також) спливло відтоді. Аж зовсім недавно виявилося, що не лише фрігійський цар мав таку дивовижну здатність. Ось і київський мер Леонід Черновецький привселюдно зізнався: «Все, за що я брався, перетворювалося на золото». Звісно, це йому дуже подобається і тішить, однак засмучує те, що невдячні клерки із секретаріату президента насмілюються його критикувати і навіть погрожують звільненням з посади глави міської держадміністрації.
Безумовно, киянам багато чого відомо про таланти столичного мера, але про те, що він має хист царя Мідаса, ми почули вперше. Недооцінили. Навіть фанатки цей факт проморгали! А він же щиру правду сказав! Щоб у цьому переконатися, не потрібно навіть детектор брехні підключати — досить ознайомитися з ініціативами мера щодо поповнення міського бюджету. Що не день — то нова ідея, а інколи навіть дві. І справді — все, на що (а точніше — на кого) накине оком мер, може приносити чималі кошти, а з часом перетворитися на золото. І швидко б перетворилося, якби не наша традиційна бюрократична тяганина, яка заважає впровадити ініціативу тут і зараз. За цей час прокуратура Києва встигає заявити черговий протест, який, схоже, читають усі, крім чиновників КМДА.
Мер і його молода команда просто-таки фонтанують ідеями, вкотре підтверджуючи істину про те, що гроші лежать буквально під ногами, просто не всім дано їх помітити. І підняти. На теренах мегаполіса, ясна річ, можна накосити шалені кошти, особливо якщо не обминати увагою жодну категорію киян, навіть найменших.
З миру по нитці, а з батьків — по півтисячі
Гірку пілюлю про підвищення тарифів київська влада зазвичай підсолоджує тим, що обіцяє пенсіонерам субсидії, безплатний проїзд і, головне, — щиру любов мера. Одначе цей прийом не спрацював, коли люди дізналися про намір підвищити плату за гуртки, в яких школярі проводять своє дозвілля. Бабусині пільги аж ніяк не допоможуть, якщо за гурток малювання, танців чи гімнастики треба буде сплачувати 450 грн. щомісяця. Це в три-чотири рази більше від сум, сплачуваних сьогодні, які і без підвищення стали непосильним тягарем для бюджету багатьох родин — з початку року чимало дітей змушені були відмовитися від улюблених занять. Чи наповниться бюджет за рахунок дітей — питання риторичне, а до чого призведе підвищення плати за гуртки, передбачити неважко — підлітки перемістяться в «підворітні», фахівці, які з ними займалися, стануть безробітними. Зате вивільняться площі, які можна буде з вигодою здати в оренду.
На щастя, поки що ці наміри залишаються на папері — прокуратура Києва оперативно провела «перевірку дотримання прав дітей на доступність та безоплатність освіти, у т.ч. позашкільної, і видала припис «про негайне відкликання листа про впровадження платних послуг у позашкільних закладах столиці». У той час, коли мер заявляє про свою готовність підтримувати приватні заклади шкільної освіти і навіть виплачувати стипендії кращим учням, прокуратура виявила, що з вересня 2008 року фактично припинено надання безоплатних послуг у комунальних спортивно-оздоровчих закладах, де діти мали змогу оздоровлюватись і займатися фізкультурою.
Останнім часом столична прокуратура нагадує пожежну команду — як не там загориться, то в іншому місці спалахне. Нещодавно в школах перестали годувати учнів молодших класів. Протести прокуратури зробили свою справу — у більшості шкіл поновлено харчування учнів. Не встигли порадіти цій новині, як
«команда царя Мідаса» піднесла новий сюрприз — всяк, хто в’їжджає до столиці, повинен сплачувати так званий компенсаційний збір. Для цього передбачається облаштувати стаціонарні пропускні пункти на в’їзді до Києва. Це рішення, так само як і розпорядження про плату за в’їзд на територію кладовищ, було визнане незаконним і опротестоване прокуратурою.
Щоправда, ці протести і приписи не додають киянам оптимізму — де гарантія, що рішення прокуратури виконуватиметься? Чи не повториться з ними те, що й з вимогами Антимонопольного комітету, який наполягав на зниженні тарифів на проїзд у комунальному транспорті? Міський голова, як християнин християнину, обіцяв керівникові АМК виконати це рішення, ще й скріпив домовленість міцним поцілунком. Одначе автобуси і тролейбуси як возили пасажирів за півтори гривні, так і возять, жетончик у метро, щоправда, на 30 копійок подешевшав, зате майже втричі зросла ціна проїзних квитків. За той час, коли діяли завищені тарифи, з гаманців пасажирів було незаконно вилучено близько 18 млн. гривень. Дуже вони допомогли міському бюджету? Минулого тижня працівники муніципального транспорту разом з усіма пікетували мерію, вимагаючи виплатити зарплату, якої вони не отримують уже третій місяць. Дійшло до того, що нові автобуси, куплені за гроші платників податків, на кількох маршрутах пустили як маршрутні таксі, відповідно зменшивши кількість муніципальних машин. Від цього насамперед постраждали ті пасажири, які заздалегідь купили проїзні квитки, а також пільговики — і старі, і малі, бо в «бюджетних» маршрутках діють ті ж правила, що й у приватних.
«И тебя вылечат, и меня вылечат»...
Кажуть, найголовніше — здоров’я, а все інше можна купити. Нинішнього року киянам доведеться купувати і здоров’я також. Попри те що прокуратура міста Києва визнала незаконним проект розпорядження КМДА про запровадження платних послуг у медичних закладах і видала припис міському голові з вимогою усунути виявлені порушення, заступники градоначальника наполягають на своєму, мотивуючи тим, що не всі статті Конституції їм особисто до вподоби. А тому не лише медичні послуги, а й медична допомога в Києві все одно будуть платними: не хочете за прейскурантом — платіть як благодійний внесок, без цього навіть до дільничного лікаря не потрапите. З достовірних джерел відомо, що головні лікарі не поспішають виконувати усне розпорядження начальства, оскільки розуміють, що Кримінальний кодекс — це не Конституція, збиткуватися над ним небезпечно. Проте чиновників КМДА це не зупиняє. За словами юристів, Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення, знаючи, що грубо порушує чинне законодавство, зуміло підписати трудові контракти з усіма керівниками лікувально-профілактичних установ. Мало того, на одній із нарад було оголошено, що відтепер головних лікарів також перевірятимуть і на детекторі брехні, так що підстав для звільнення буде набагато більше, ніж передбачає законодавство. До речі, одного з головних лікарів звільнили тільки за те, що він, намагаючись заспокоїти глядачів, сказав у телекамеру, що в поліклініці плату за медичні послуги буде запроваджено частково — лише для тих, хто проходить профогляди, і платитимуть за це роботодавці. Миттєва реакція послужила уроком для інших, тому, коли доведені до відчаю рядові лікарі вирішили провести акцію протесту, у більшості медичних закладів керівництво заборонило й згадувати про це.
Тим часом недофінансування само про себе нагадало — з 22 січня до 4 лютого без електроенергії перебивалися 158 закладів бюджетної сфери, у тому числі й медичні. За словами лікарів, найбільше ненормативної лексики в ті дні можна було почути біля стоматологічних кабінетів — адже бормашини стояли «на приколі», гострий біль доводилося тамувати краплями та добрим словом. Медсестри метушилися, рятуючи вакцини, — щоб не переривався холодовий ланцюг зберігання, переносили їх із холодильників у підвали. Ніхто й ніколи не зізнається, чим закінчуються такі тривалі відключення для пацієнтів реанімації, тих, кого під’єднано до апаратів штучної вентиляції легень, так само як і для тих, хто з останніх сил чіпляється за життя, набираючись сил у кювезах. Відключення медичних закладів від електро- та водопостачання повторюється настільки часто, що навіть прокуратура звернула на це свою увагу і видала відповідний припис. Та чи будуть його виконувати — питання.
Чиновники КМДА все списують на економічну кризу, але ж лукавлять, бо все це почалося задовго до січня. Хіба забули, як торік у серпні без води залишилися не тільки лікарні, а й дитячі садки і школи, які саме демонстрували комісіям свою готовність до навчального року? З телеекранів чи не щодня тоді лунали радісні повідомлення мера про небувалий бюджет столиці — ще ніхто й ніколи до нього не збирав 25
млрд. гривень у міську казну. Про економічну кризу наприкінці літа вголос іще ніхто не говорив, а київська влада вже на той час заборгувала медичним закладам понад 66 млн. гривень. Попри показники бюджету, урізано було все — витрати на медикаменти і харчування хворих, перестали виплачувати надбавки до зарплати, хоча вони передбачені відповідним наказом Міністерства охорони здоров’я. І це не суб’єктивні скарги медиків, а наочний результат цілеспрямованої політики КМДА, від якої не врятувалися навіть так звані захищені статті бюджету. Безкарність настільки розв’язала руки, що урізання кошторису міста узаконили рішенням Київради. Пізніше столична прокуратура розглянула і опротестувала рішення Київради від 30.10.2008 року, яке передбачало «скорочення видатків з бюджету в галузі охорони здоров’я та освіти за захищеними статтями — оплата праці, нарахування на зарплату, харчові продукти, медикаменти та перев’язувальні матеріали, оплата комунальних послуг та енергоносіїв».
За даними фахівців, середній борг однієї київської міської клінічної лікарні сьогодні становить приблизно мільйон гривень. Через брак фінансування в лікарнях немає медикаментів, нема чим годувати хворих у стаціонарах і породіль у пологових будинках, майже в усіх медзакладах відключено телефони. Щоправда, муніципальна преса намагається додати оптимізму звісткою про те, що над лікарнями взяли шефство Бессарабський і Володимирський ринки — очевидно, відтепер на столах пацієнтів не переводитимуться балик, ікра та ананаси.
Зубожілі лікарні міське начальство об’їжджає десятою дорогою, аж раптом, відклавши всі справи, наш градоначальник вирушив у геріатричний пансіонат, де пообіцяв годувати бабусь так само, як харчуються найбагатші громадяни країни. Щоправда, самопочуття бабусь не вельми цікавило, але дуже турбувало питання, кому дісталося їхнє житло. Цей візит у черговий раз підтвердив, що в нас не люди — а золото. Себто — золота жила. Вже ухвалено рішення про створення комунального підприємства «Кращий дім», котре опікуватиметься здаванням в оренду квартир пенсіонерів за ціною «не менш як 500 доларів». Пообіцяв, що керуватимуть цим проектом найближчі його родичі, котрим уже й кабінети в мерії виділили. А куди бабусь? За місто, у притулки, перепрошую, у геріатричні пансіонати. Щоправда, незрозуміло, де житимуть бабці, доки все це будуватимуть, але мер з телеекранів на всю країну побожився, що кожна пенсіонерка отримає від нього цікаву пропозицію, від якої, як ви розумієте, важко буде відмовитися. Одну з пропозицій уже озвучено — усіх бажаючих градоначальник пообіцяв ховати за свій рахунок. Трагічним глузуванням прозвучала новина про створення в терміновому порядку загальноміського патологоанатомічного бюро. Об’єкт для столиці, безперечно, потрібний, але чому ж проти такого рішення так протестує не лише прокуратура, а й мовчазне дотепер МОЗ? А тому, що КМДА, ще не створивши нічого нового, вже забирає під своє крило «об’єкти нерухомості 19 патологоанатомічних бюро провідних медичних закладів охорони здоров’я».
«Коррупция для Черновецкого —беда, он победит ее навсегда»
З такими плакатами стояли на Хрещатику пенсіонери, коли орденоносний мер співав їм пісні і присягався у вічній любові. Ситуація в Києві вже сягнула того рівня, коли не тільки лякає, а й потішає. Навіть бувалі політологи не можуть пригадати випадку, щоб президент України чотири рази поспіль (!) скасовував одне й те саме рішення глави столичної держадміністрації, а той, позичивши в Сірка очі, підписував його знову. Питання стосується підвищення тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для юридичних осіб. У руках столичного мера це справді може стати золотого жилою — адже тарифи передбачається збільшити майже в 10 разів. Бізнес і бізнесменів шкода не тільки президенту, а й міській прокуратурі, котра, як повелося, опротестувала це рішення столичної влади. Це зрозуміло. Але ви не повірите — меру теж шкода бізнесменів, і піклується він про них як рідний батько. Це конкретно підтверджує список підприємств і установ, котрі вже в лютому платитимуть за тими ж тарифами, що й злиденні бюджетні організації. За офіційною версією, до заповітного списку потрапили виключно «промислові підприємства-виробники», що випускають соціально важливу продукцію для багатомільйонного Києва. На початку списку, завдяки щасливій випадковості, напевно, виявилося ЗАТ «Імперіал тобакко продакшн Україна», котре позиціонує себе як «один із найбільших вітчизняних виробників тютюнових виробів». Справді, чому успішна фірма не може платити такі ж гроші, як підприємство товариства сліпих чи бібліотека з музеєм укупі?! Рішення підписав сам київський голова, підкресливши при цьому, що міська влада зобов’язується замовляти передусім столичну продукцію. Якщо це «Швейна фабрика Вороніна», що йде в списку під номером три, то ще можна повірити, але стосовно продукції «Київського заводу шампанських вин» можна й посперечатися. Далеко не всім зрозуміло, як потрапили до списку найнеобхідніших місту виробників, наприклад, фірма «Епос», яка пропонує послуги експрес-друкарні та випуск календарів, або «Елан», що спеціалізується на тренінгах, навчанні та консалтингових послугах, або ж фірма «ІНКОМ», на сайті якої йдеться про консалтинг, інженерні та бізнес-рішення. Якщо вони справді випускають щось варте уваги й потрібне, чому про це мовчить Інтернет? На думку столичної влади, киянам ніяк не обійтися без продукції фірми «Ізумруд», яка обробляє алмази і діаманти, а заодно і без «Ремточмеханіки», відомої тим, що ремонтує і виготовляє ювелірні прикраси. Виходить, що заради поповнення бюджету і старий, і молодий мусять платити за медичну допомогу і поїздку до рідних могил, але коли справа стосується відомих брендів, серце принципових чиновників тане мов віск, і до бідних бюджетників прирівнюється ТОВ «Арго», магазини якого, якщо знову ж таки вірити Інтернету, розташовані по всьому Хрещатику і не тільки. Серед лідерів бізнес-поліграфії і торгівлі в пільговому списку загубилося ТОВ «Колос», але тільки наївні можуть сподіватися, що цей колос має стосунок до хліба насущного — насправді це ТМ «Віденські булочки» — мережа кафе, де філіжанка кави і сама булочка коштують дорожче, ніж у центрі Відня.
Після вивчення списку виникає чимало запитань, і найголовніше — хто і як його формував? Може, за обідами з мером або його заступниками, під час яких, як стверджує не лише народний поголос, а й сам градоначальник, можна вирішити будь-яке питання? Можливо, час прозвітувати перед громадою, скільки грошей за це взяли і на що корисне для міста їх витратили. Ідеться не лише про благодійні внески, а й про бюджет у цілому. За словами самих чиновників КМДА, 82% міського бюджету складається з податків фізичних осіб. У будь-якій цивілізованій країні платників податків інформують про те, куди і як витрачають їхні гроші, визнаючи тим самим їхнє право не лише платити, а й знати. А кияни?
Чому гарант Конституції так наполегливо цікавиться новими тарифами для бізнесу, але жодного слова не сказав на захист жителів столиці, яким мерія підвищує тарифи на воду, тепло та прибирання території вп’ятеро? Оголошеннями вже обклеєно всі під’їзди, листівки підкинуто в кожну поштову скриньку. До речі, міську прокуратуру наїзд на юридичних осіб обурив, а те, що під тарифний асфальтоукладник потрапили фізичні особи, чомусь залишилося без уваги. Експерти пояснюють це просто — кожен захищає те, що йому дорожче. А що може бути дорожчим за бізнес у столиці?
Тільки вибори мера, звісно. Сьогодні всі кому не ліньки нагадують киянам про те, що вони двічі помилилися, а заодно звинувачують у тому, що продалися за кілограм гречки. Можна подумати, що від наших голосів і нашого бажання так уже багато залежало в травні минулого року. Хіба виборці внесли в списки майже дюжину охочих зайняти крісло мера? Чи це ми завадили провести другий тур виборів, який був просто необхідний у тій ситуації? Пов’язку на очі Феміді теж ми пов’язали?! Якщо не бачить, то бодай почула б те, що турбує жителів європейської столиці. Але, на жаль, схоже, і Феміда зачарована співом київського мера.
До речі, цар Мідас теж співав, доки не розгнівав богів. Але це вже зовсім інша, сумна для Мідаса, історія.