літературно-музичний перформанс
АЛЬБЕРТ АБО НАЙВИЩА ФОРМА СТРАТИ
ідея проекту: Оля Михайлюк
Юрій Андрухович — текст, голос
Уляна Горбачевська — голос
Марк Токар — контрабас, голос
Анатолій Бєлов — графіка
vj-group «CUBE» — відео
Віктор Новожилов — звук
ідея
«Альберт» створений за однойменним оповіданням Юрія Андруховича. У центрі дійства — історія винахідливого шахрая Альберта Вироземського, який погоджується віддати душу дияволу аби уникнути смертної кари. Але підписана кров'ю угода не спрацьовує — й одного осіннього дня року 1641-го його привселюдно спалюють посеред львівської площі Ринок.
Цей твір є новою формою оповідання, яка поєднує в собі текст, прочитаний і прожитий автором на сцені, з ілюстраціями, і не лише графічними, але й музичними — від автентики до фрі-джазу. Письменник Юрій Андрухович, музиканти Уляна Горбачевська/Марк Токар й художники Анатолій Бєлов/vj-group CUBE постійно взаємодіють, і кожен визнає право партнера на несподіване соло. Режисер — Оля Михайлюк — свідомо не приходить до єдиної остаточної форми твору. «Альберт» ніколи не буває точним повторенням себе попереднього — щоразу знаходяться нові рішення, підказані місцями, обставинами, аудиторією. Учасники ж вистави завжди готові до експерименту.
Юрій Андрухович, письменник
Ідея поєднати саме цей текст із саме такими виконавцями та саме такою візуалізацією — це щось більше і значніше, ніж режисура. Це створення особливого мистецького синтезу, відкривання потаємних можливостей тексту, про які не здогадувався навіть я, його автор.
історія
Прем’єрні покази відбулися на великих українських фестивалях — АртПоле, Meridian Czernowitz та ГогольFest. А перший тур «Альберта» Україною припав на період, коли розгорнулися події Майдану. Так, 21 лютого 2014 р. «Альберт» був єдиною виставою, яку не відмінили в Києві. В ті дні в місті була оголошена надзвичайна ситуація — щоб відіграти виставу в Молодому театрі, агенція АртПоле мала взяти на себе відповідальність за безпеку кількох сотень людей, які купили квитки. До останнього моменту було незрозуміло, чи глядачі насміляться відвідати театр. В той вечір був аншлаг.
В травні 2014 р. «Альберт» відбувся у форматі просто неба у Львові — в місті, де, за твором Юрія Андруховича, відбувалася страта головного героя. Потреби в декораціях не було — старі львівські будинки та Домініканський собор стали набагато цікавішим обрамленням твору. До вистави залучили акторів театру вогню «Проти ночі». Графічні зображення проектувалися не лише на екран, а й на вежі собору.
У вересні 2015 в рамках Міжнародного фестивалю MitOst відбулася прем’єра вистави німецькою мовою.
про виставу
Ольга Жук,
кураторка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал»
Виставу цілком можна наводити як приклад, пояснюючи комусь, що таке Gesamtkunstwerk — тотальне мистецтво, що ґрунтується на синтезі різних форм творчості, коли сума складає значно більше, ніж її складові. Текст Юрія Андруховича, спів та вокальні імпровізації Уляни Горбачевської, анімована графіка Анатолія Бєлова, режисура та сценографія Олі Михайлюк — склали дивовижну алхімію, що переплавила жанр середньовічного мораліте у цілком сучасну історію. Для мене — історію про те, що ми не так вже й далеко відійшли від середньовіччя, про жорстокість, із якою соціум винищує «інакшість» і мститься за свої моральні цінності.
Олександра Андрусик,
засновниця музичної агенції «Ухо»
У «Альберта» дуже сильний музичний «тил». Марк Токар — ключова для української імпровізаційної сцени фігура, довкола якої закручена більша половина українських проектів на стику нової музики і фрі-джазу. Уляна Горбачевська — одна з найсильніших українських вокалісток, які працюють жанрі традиційного співу. Марк блискуче інтонує, цілісність всього, що відбувається на сцені, великою мірою його заслуга. Уляна — підіграє, підспівує, підмовляє, кричить і шепоче все, що треба кричати й шепотіти про «Альберта». Виходить дуже жива й тонка аудіо-рамка для проекту, в центрі якого текст — це велика рідкість і великий успіх.
Мирослав Вайда,
художник
В’язке та проникливе плетиво зі звуків, слів, фраз, невротичного брязкання та прострілів контрабасу, мерехтливих пульсацій відео та похмурого завивання, демонічного вереску та наспівування, замолювання та радісного тупцювання. Супроводжувалось вибухами, феєрверками, привселюдним коронуванням та каранням, спалюванням, роздмухуванням, плюванням. Я уявляв собі Львів тодішній і теперішній з його мокрим середмістям, брудними околицями, кам’яними мурами, численними церквами, соборами, дзвіницями, вимощеними бруківкою вулицями, ринвами, ранами, ранками, Ринком, водостоками, людом, пристрастями і святостями.