http://ukrainian.voanews.com Голос Америки – міжнародна мультимедійна служба США, яка здійснює теле- та радіомовлення більш ніж 40 мовами. http://www.voanews.com/img/voa/rssLogo_VOA.gif http://ukrainian.voanews.com uk Copyright 2010 - Voice of America 60 Thu, 14 Apr 2016 22:14:13 +0300 Pangea CMS – VOA Коли Володимир Путін 15 років тому став президентом Росії, то обіцяв встановити «диктатуру закону», тобто навести лад після хаосу 1990-х і забезпечити верховенство права. Про це пише Washington Post у редакційній статті «Кийок Росії», присвяченій судовому процесу над українським режисером Олегом Сенцовим, якого звинуватили в тероризмі та засудили до 20-ти, а його «пособника» Олександра Кольченка – до 10 років років позбавлення волі. І ця справа – не виняток: усіх, хто кидав виклик Путіну, спіткала схожа доля, пишуть автори й доходять висновку: «сумна правда полягає в тому, що Росія не досягла верховенства права; натомість нею керує начальницька сваволя». «Закон став лише інструментом. Путін пішов дорогою довгої шеренги своїх кремлівських попередників, які використовували міліцію та суди для покарання ворогів і придушення голосів незгодних, – пише газета. – Суворі вироки були явно політичними і мали на меті послати сигнал усім, хто може бути проти захоплення Криму». А британська газета The Guardian надрукувала редакційну статтю про те, чому остання домовленість про припинення вогню між Києвом і проросійськими сепаратистами може нарешті спрацювати. Хоча ще надто рано казати про це впевнено, пишуть автори, але є певні ознаки того, що перемир’я таки може настати 1 вересня. «Останнім часом риторика президента Путіна може свідчити, що він шукає виходу з тієї воєнної та політичної «трясовини», що склалася», - вважають автори. Російська економіка страждає від низьких цін на нафту та болючих санкцій Заходу, а сепаратисти виявилися неорганізованою групою, яка нездатна утримати захоплену територію – саме це може пояснити, чому Москва дедалі рідше говорить про створення «Новоросії» від Донбасу до Чорного моря, вважає видання. Однак це не означає, що Росія покинула спроби дестабілізувати Україну чи перекроїти безпекову архітектуку в Європі на свою користь, застерігає газета. Тому Захід має чинити цьому опір і водночас заохочувати Київ здійснювати реформи. «Найголовнішою метою Європи залишається змусити Путіна вивести російські війська зі Східної України та зрештою забезпечити непорушність міжнародоних кордонів. Для цього недостатньо призначати щоразу нові дати початку перемир’я. Необхідно буде показати водночас готовність вести переговори з Путіним і рішучість продовжити, а можливо, й посилити санкції, поки війська не буде виведено», - підсумовує видання.   http://ukrainian.voanews.com/content/ukraine-war/2939412.html http://ukrainian.voanews.com/content/ukraine-war/2939412.html Mon, 31 Aug 2015 19:28:09 +0300 АктуальноУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/ukraine-war/2939412.html#relatedInfoContainer «Чи настав кінець мирному процесу в Україні?» – запитує Браян Вітмор у статті в The Atlantic. Заклики колишнього прем’єр-міністра Миколи Азарова до позачергових виборів і зміни влади в Києві, на його думку, «вкладаються в схему, яка свідчить: Кремль втрачає надію на Мінські угоди як засіб досягти своїх цілей в Україні та переходить до інших методів тиску на Київ». Серед них – натяки на те, що Росія може анексувати захоплені сепаратистами території та ознаки можливого нового наступу. Однак проблема Росії в тому, що насправді їй не потрібні ці території – вона лише прагне використовувати їх для розхитування України, пише автор. Переговори цього тижня в Мінську не дали жодного результату, але сторони «погодилися продовжити фарс через Скайп». «Рішення не знайшли, тому що його не існує. Проблема непоправна […] Компромісу, який влаштує обидві сторони, тут бути не може. Це глухий кут – і такий глухий кут, який, по суті, вигідний Україні», – пише Вітмор. А в такому разі Москва спробує вирватися з цього клінчу. Якщо жителям захоплених територій нададуть російське громадянство, заклики до чого почали лунати і від сепаратистів, і в російській пресі, це призведе до загострення конфлікту – адже тоді Росія зможе заявляти, що захищає не просто етнічних росіян, а своїх громадян. Проте обидві ініціативи – і виступ Азарова, і натяки на можливу анексію Росією захоплених територій – є ознакою відчаю, пише автор. «Вони також виглядають як послання Москви Києву про те, що якщо Росія не отримає того, чого хоче від Мінського мирного процесу, то вона може бути готовою зробити певні різкі кроки», – підсумовує він. А в Швеції триває розслідування можливого вчинення воєнного злочину жителем Швеції, який воював на боці України, повідомляє тамтешня англомовна газета The Local. Про який саме злочин ідеться, наразі не повідомляють. На думку шведської служби безпеки Säpo, у війні між Росією та Україною беруть участь декілька шведів. «Вважається, що більшість шведських вояків воюють на боці України. Кількох з них підозрюють у крайньоправих поглядах, однак у всіх є спільна ознака – участь у насильницьких діях в минулому та інтерес до зброї й вибухівки, кажуть аналітики Säpo», – пише видання.   http://ukrainian.voanews.com/content/russia/2905154.html http://ukrainian.voanews.com/content/russia/2905154.html Fri, 07 Aug 2015 15:03:52 +0300 АктуальноСвітУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/russia/2905154.html#relatedInfoContainer Співачка та композиторка американського походження Брія Блессінг, яка стала відомою в Україні після участі в шоу «Голос країни», 7 серпня починає благодійний тур Сполученими Штатами та Канадою. Кошти, зібрані від продажу квитків на її концерти, Брія передасть на допомогу жертвам війни в Україні. Зокрема 15 серпня відбудеться виступ у Сан-Франциско, 21-го – у Вашингтоні, 24-го – у Сіеттлі. З повною афішею можна ознайомитися тут. Під час туру заплановано зустрічі з пресою, представниками українських консульств і посольств, участь в українському фестивалі в Сакраменто, а також зустрічі з молоддю.  Напередодні туру Брія розповіла «Голосу Америки», що спонукає її допомагати жертвам війни і чому вона, американка без українського коріння, яка в 13 років переїхала в Україну та вивчила українську мову, полюбила цю країну як рідну. Оксана Цісик: Розкажіть, будь ласка, чому для вас важливо допомагати тим, хто постраждав від війни? Брія Блессінг: Зі стількох причин! Насамперед як для християнки найважливіші заповіді для мене – це любити Бога всім серцем, всією душею, всією силою, та всім розумом... І далі, любити людей, як любиш самого себе. Ці принципи примушують мене допомагати іншим. А ще – це моя країна. Це мої люди. Я є частиною цього суспільства. Тому я сама, як і всі українці, які кажуть, що люблять Україну, відповідальна за те, що відбувалося тут учора, за те, що відбувається сьогодні, і за те, яким буде завтрашній день в Україні. І кращого, світлішого майбутнього зможемо досягати тільки з Господом у серці та тримаючи одне одного за руку. О.Ц.:  За що ви полюбили Україну? Брія: Полюбила Україну, бо Господь дав мені великий подарунок – бачити цю країну, цей народ, як Він бачить. Я глибоко розумію, наскільки сильно Він любить цих людей, і відповідно, я люблю Україну більше і більше. Полюбила, бо виросла тут. У цій країні є стільки спогадів, стільки уроків життєвих, які мене сформулювали в юності. Полюбила Україну, бо це прекрасна, багата країна (історія, культура, традиції), яка має унікальний характер у світі. О.Ц.:  Що вам подобається у США та американцях, а що – в Україні? Брія: У США подобається простота в людях, тим паче – там, де я виросла, де моя родина, на півдні США (Техас, Теннессі). Нечасто буваю там, але подобається, що можу зайти в кафе, чи в магазин, чи в парк, і майже гарантовано буде розмова з «чужою» людиною, яка вже через 30 хвилин більше не буде чужою. Багато людей дуже відкриті, дуже прості. Українців дуже люблю за душевну силу. Цей народ за свою історію пережив стільки, стільки боровся і досі бореться... але українці не здаються. Вони мирні, терплячі, але коли треба, українці готові боротися  за своє майбутнє та майбутнє своєї країни. Я багато чого навчилися від моїх двох культур. Я б не була такою, якою є сьогодні, без США та України. Вічно буду дякувати Богу за те, що подарував мені ці дві країни. О.Ц.:  З якою країною ви пов’язуєте своє майбутнє? Брія: Я готова слідувати за Господом, хоч би куди Він мене покликав... але якщо говорити про своє власне бажання, то дуже хочу жити всі свої дні в Україні.       http://ukrainian.voanews.com/content/article/2895602.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2895602.html Sun, 02 Aug 2015 17:32:08 +0300 АктуальноДіаспораУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2895602.html#relatedInfoContainer Кордон між Україною та Польщею став новою залізною завісою в Європі, пише Politico. У репортажі з прикордонного переходу Шегині-Медика Аннабель Чепмен називає наслідки ізоляції від Європейського Союзу для українців «нищівними». Перетин кордону, якого ще сто років не існувало, зараз виглядає як подорож у минуле, пише авторка: «Навіть бідний Підкарпатський регіон у південно-східному кутку Польщі – на кілометри попереду». Завдяки членству Польщі в ЄС і коштам, які вона отримує у зв’язку з цим, економічний розрив між двома сторонами кордону очевидний. «Тому Польща, яка не є багатою країною за стандартами ЄС, стала символом процвітання для українців. Вони линуть сюди десь так само, як поляки до Британії в пошуках добре оплачуваної роботи. Однак кордон і складний процес отримання візи означають, що для багатьох в Україні Польща та решта ЄС залишаються далекою мрією», – пише Чепмен. І дедалі більші проблеми України в економіці та безпеці означають, що й так великий розрив з Польщею буде зростати, передбачає вона. А в Reuters вийшла стаття під назвою «Незалежні ЗМІ продовжують боротьбу в путінській Росії». Попри кампанію Кремля, спрямовану на придушення незгодних з його діями, та використання ЗМІ як політичної зброї, в Росії залишаються незалежні видання – такими автор називає зокрема радіостанцію «Эхо Москвы», телеканал «Дождь», журнал «Новое время». Утім, він визнає, що «існування кількох ЗМІ, які критикують владу, допомагає Путіну заперечувати звинувачення всередині країни та за кордоном у тому, що Росія не дає свободи журналістам, і дає змогу випускати пару опозиції».   http://ukrainian.voanews.com/content/article/2886968.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2886968.html Thu, 30 Jul 2015 19:28:50 +0300 АктуальноУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2886968.html#relatedInfoContainer «Як і належить керівникові держави, що веде війну, президент України Петро Порошенко прямолінійний у своєму інтерв’ю», – пише The Wall Street Journal. Відповідаючи на запитання, яка зброя потрібна Україні для стримування подальшої агресії Росії, він відповів: 1 240 ракетних комплексів «Джавелін». Це рівно стільки, скільки ядерних боєголовок Україна віддала згідно з Будапештським меморандумом 1994 року. «Порівняно зі стратегічною зброєю, 1 240 «Джавелінів» – це дрібниця. Однак адміністрація Обами відмовляється передати Києву протитанкову систему – чи будь-яку іншу смертоносну допомогу», – пише Сохраб Ахмарі. Натомість США та ЄС продовжують наполягати на дотриманні Мінських угод, які Росія, утім, постійно порушує. Врешті-решт ця короткозорість дорого обійдеться Заходу, застерігає автор, адже йдеться про загрозу безпеці у всьому світі. А тим часом Путін, пише Washington Post, душить власну країну: західні благодійні організації, які надавали щедру підтримку Росії після розпаду СРСР, зараз змушені закривати свої представництва. Останнім нападом на організації, які сприяли становленню громадянському суспільству, освіті та захисту прав людини в Росії, стало оголошення «Національного фонду на підтримку демократії» (National Endowment for Democracy – NED) «небажаною» організацією. «Звинувачення на адресу NED відверто сміховинні. Отримувачі грантів NED працювали в багатьох сферах громадянського суспільства. Вони сприяли прозорості в суспільно-політичних справах, боролися з корупцією та обстоювали права людини, свободу інформації та об’єднань. Уся ця діяльність є частиною здорової демократичної системи, однак Кремль розглядає її як загрозу», -  пише газета. А Guardian зустрівся з колишнім банкіром Кремля, мільярдером Сергієм Пугачовим, який зараз переховується від Кремля у Франції. Він називає російського президента «найбагатшою людиною у світі». «Усе, що належить Російській Федерації, Путін вважає своїм. Все – Газпром, Роснєфть, приватні компанії. Обчислити все неможливо. Він найбагатша людина у світі, поки не втратить владу». Водночас Пугачов переконаний, що Путін залишатиметься при владі до кінця життя. http://ukrainian.voanews.com/content/article/2883532.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2883532.html Wed, 29 Jul 2015 19:46:01 +0300 АктуальноУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2883532.html#relatedInfoContainer Україна перебуває на 13-му місці у списку країн, що мають найгірші відносини з сусідами, повідомляє британське видання Independent. Згідно з результатами дослідження Global Peace Index, здійсненого Інститутом економіки та миру, через захоплення Росією Криму та вторгнення на Донбас Україна опинилася між Нігерією та Лівією. Сама ж Росія потрапила на 11-те місце. Війна на Донбасі «спершу була зумовлена зовнішньою агресією, але тепер містить також громадянський компонент. Як наслідок, становище в Україні погіршилося за кількома показниками – доступом до стрілецької зброї, інтенсивністю внутрішнього конфлікту, впливом тероризму та насильницькими злочинами», – пишуть автори звіту та передбачають, що попри угоду про припинення вогню перспективи вирішення конфлікту залишаються поганими. Найбільш небезпечними країнами у світі названо Сирію, Ірак та Афганістан, а найбільш мирними – Ісландію, Данію та Австрію. А в New York Times уповноважений генсекретаря ООН з питань ВІЛ/СНІД у Східній Європі та Центральній Азії Мішель Казачкін попереджає, що в Україні може спалахнути криза синдрому набутого імунодефіциту. Понад 8 тис. пацієнтів, які лікувалися від ВІЛ чи наркозалежності внаслідок війни на Донбасі залишилися або скоро залишаться без доступу до життєво необхідних ліків. Раніше вони отримували стерильні шприци та метадон – замінник героїну. Однак в листопаді український уряд припинив фінансування захоплених регіонів, у тому числі медичної сфери, сказавши пацієнтам, які там залишалися, що вони можуть виїхати на підконтрольну Києву територію – однак для багатьох хворих це виявилося неможливим, пише автор. А на прохання відправити на Донбас метадон Київ відповів, що згідно з українським законодавством його можна транспортувати лише у супроводі озброєного конвою. Самопроголошені керівники так званих «ДНР» і «ЛНР» теж не виявляють зацікавленості в збереженні життя людям з ВІЛ. Цю гуманітарну кризу можна легко вирішити, пише Казачкін: український уряд має дозволити проходження конвою ООН з ліками, придбаними на кошти міжнародних донорів, а бойовики – дати зелене світло конвою. «Немає ніякої користі в тому, щоб тримати пацієнтів в заручниках геополітичних суперечок. І український уряд, і лідери сепаратистських територій на Донбасі мають забезпечити, щоб […] невинні та вразливі медичні пацієнти не поповнили перелік жертв цього конфлікту». Дивіться також: На владу можна буде скаржитись через Інтернет   http://ukrainian.voanews.com/content/article/2880241.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2880241.html Mon, 27 Jul 2015 20:12:33 +0300 АктуальноУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2880241.html#relatedInfoContainer Чи може Путін утримувати Східну Україну, запитує в Daily Beast московська журналістка Анна Нємцова. І дає відповідь: «Можливо, Кремль мав замислитися рік тому, чи достатньо заможна Росія для того, щоб провадити таку зовнішню політику, за якої сусідні з нею регіони розраховують на підтримку з Москви». Сепаратисти хотіли б і далі бути при владі, отримувати гроші від Росії та вести бізнес з Україною. Однак люди на захоплених ними територіях страждають від браку ліків, харчів і товарів, мізерних пенсій і заробітних плат. Якщо Путін розраховував, що Україна продовжуватиме годувати бунтівні регіони, то він прорахувався: Київ перестав платити зарплати та пенсії ще минулого літа, «і нині економіка, політичні скандали та внутрішні конфлікти стали головним болем Кремля», пише журналістка. Російські високопосадовці не раз наголошували, що у Москви немає коштів для того, щоб годувати Донбас. «Насправді Росія не може прогодувати навіть сама себе: у середу прем’єр-міністр Дмитро Медведєв визнав, що в російському бюджеті не лишилося грошей на підтримку 94 так званих кризових міст, які залежать від якоїсь певної галузі; близько 19 млн росіян живуть у цих містах з одним підприємством без програм підтримки». А на сайті Al-Jazeera вийшла стаття під назвою «Україна: небачена у світі криза біженців». На кінець червня 2015 року Україна за кількістю внутрішньо переміщених осіб (понад 1,35 млн) перебувала на 9 місці у світі, пише видання. Крім того, до сусідніх країн потрапили ще понад 900 тис. біженців з України, і кількість людей, яким потрібна гуманітарна допомога, зараз оцінюють у 5 млн осіб. Однак, отримання допомоги в Україні – тривалий процес, пов’язаний з бюрократичними перешкодами, зазначає авторка Йоана Молдован. Людям необхідно зареєструватися як внутрішньо переміщеним особам у службі соціального захисту але якщо вони не переїхали в іншу адміністративну область, то не можуть отримати цей статус і відповідні пільги. Крім того, деякі території біля лінії фронту уряд не визнає як захоплені бойовиками, а отже, їх не включено до офіційного переліку міст, чиї колишні мешканці можуть вважатися переселенцями.   http://ukrainian.voanews.com/content/article/2878317.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2878317.html Sat, 25 Jul 2015 19:53:37 +0300 АктуальноУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2878317.html#relatedInfoContainer Якщо через брак підтримки Україна не відбудеться як держава, це переросте в конфлікт між Росією та Заходом і європейці та американці роками розплачуватимуться відсутністю безпеки,  збереженням кримінальних мереж і соціальними потрясіннями. Про це у Wall Street Journal пишуть Стівен Гедлі, колишній радник президента США Джорджа Буша з національної безпеки, та Роберт Зeллік, колишній президент Світового банку та заступник держсекретаря США. Унаслідок нападу Росії український економічний потенціал скоротився на 20%, і, за оцінками Міжнародного валютного фонду, зменшиться ще на 9% цього року, а інфляція сягне майже 50%. Під враженням від зусиль українського уряду з реформування корумпованої системи МВФ надав країні 17,5 млрд дол. – однак цього замало, пишуть автори, адже за оцінками самого фонду, протягом наступних чотирьох років Україні знадобиться 40 млрд дол. Вони закликають зменшити борг України та надати їй більше допомоги. «Україна – не Аргентина. І не Греція. На цю країну напали. Молода демократія перед загрозою війни робить кроки в напрямку реформ, на зразок тих, які робили сміливі поляки 25 років тому. Поляки змінили європейську історію; українці теж на це здатні […] Шанси можуть бути невеликими, але нагорода дуже цінна, і в трансатлантичної спільноти ніколи не буде кращої нагоди інвестувати в успіх України», – пишуть автори. Натомість у британській газеті The Guardian вийшла стаття під назвою «Нові олігархи? Чому дехто каже, що Україна досі в полоні еліти». «Прибічники уряду, західні дипломати та представники опозиції в Україні зазвичай відповідають на запитання про те, як відбувається процес «деолігархізації» в країні однаково: щирим сміхом», – пише Шон Вокер. Петро Порошенко, хоча сам є мільярдером, обіцяв новий стиль політики з відкритим і прозорим урядуванням, і після виборів до парламенту прийшло нове покоління молодих, ідеалістичних постатей, які обіцяли, що Україною більше ніколи не керуватимуть кілька надзвичайно багатих людей. «Однак Порошенко – з олігархічного класу, і критики кажуть, що він не зміг впровадити новий стиль політики», – пише автор. Водночас дехто вважає, що зважаючи на величезні виклики та війну на сході країни, Україні потрібен час на перетворення, зазначає він, додаючи, що за минулий рік було здійснено певні законодавчі зміни та прийнято низку резонансних кадрових рішень.     http://ukrainian.voanews.com/content/article/2872023.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2872023.html Tue, 21 Jul 2015 20:16:45 +0300 АктуальноУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2872023.html#relatedInfoContainer На Східній Україні варто очікувати продовження замороженого конфлікту, пише Стівен Пайфер на сайті аналітичної організації Brookings Institution. Варіант повного встановлення миру з відновленням суверенітету України на захоплених територіях колишній посол США в Україні вважає малоймовірними. Він не виключає протилежного сценарію – нового спалаху війни. Однак найбільш можливим він називає третій сценарій – продовження замороженого конфлікту. «Зі свого боку, Київ може бути не проти замороженого конфлікту. Він дасть уряду час навести лад з фінансовими справами та взятися до довгого переліку реформ. А ще український уряд, можливо, не хоче брати на себе економічну відповідальність за частини Донеччини та Луганщини, контрольовані сепаратистами – чого від нього вимагає Мінська угода-2. Натомість Київ може воліти відфутболити цей економічний тягар Москві», – пише Пайфер. Тимчасом як хитке перемир’я стримує обидві сторони від повномасштабних воєнних дій, не танки, а російський рубль завойовує захоплені частини Східної України, пишуть Юлія Суркова та Дарина Краснолуцька в Bloomberg. У самому керівництві самопроголошеної «Донецької народної республіки» не існує єдиної думки щодо майбутньої валюти «республіки». Її лідер Андрій Пургін каже, що нова валюта потрібна через нестачу гривні, посилену обмеженням на пересування, запроваджені київським урядом, але водночас додає, що гривня не зникне з обігу повністю. Однак «міністр закордонних справ» «ДНР» Олександр Кофман виступає за повну заміну гривні рублем. Водночас у «Луганській народній республіці» в обігу досі переважає гривня, хоча тамтешній лідер Ігор Плотницький і заявив, що 85% платежів у «республіці» здійснюється в рублях. Утім, «апетит» на рублі зростає й тут, додають автори. http://ukrainian.voanews.com/content/article/2760059.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2760059.html Fri, 08 May 2015 20:30:54 +0300 АктуальноУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2760059.html#relatedInfoContainer Східна та Західна Європа по-різному сприймала військовий парад 9 травня в Москві, пише Джуді Демпсі з Carnegie Europe. Західні лідери відвідували його двічі, у 1995 та 2005 роках, сподіваючись на нові відносини між Заходом і Росією. Стара Європа, або ж західна, розглядала паради як святкування закінчення нацизму, і входження Червоної армії в Берлін 1945 року для неї ознаменувало кінець жахливої та катастрофічної доби європейської історії, пише політолог. Натомість «Нова Європа сприймала ці паради цілком інакше. Радянську Червону армію вони розглядали не як визволителя, а як поневолювача […]. Навіть повернувши собі незалежність, за нечисленними винятками, Нова Європа так ніколи й не позбулася підозр щодо Росії», пише Демпсі. Нова Європа вступила до НАТО, щоб отримати відчуття безпеки, однак воно похитнулося після захоплення Криму Росією та війни в Україні. Водночас російська агресія змусила змінити свою думку Старої Європи про путінську Росію, і цього року більшість керівників ЄС, за винятком лідерів Чехії та Словаччини, не поїдуть на парад. «Утім, одному європейському лідерові довелося зважувати своє рішення особливо ретельно: Анґелі Меркель. Канцлер Німеччини надто добре знає історичні та сучасні складні відносини між Берліном і Москвою – і відповідальність і провину Німеччини. Вона не могла відвідати парад на День перемоги через те, як цим маніпулював Путін. Але й не поїхати не могла». Демпсі схвально відгукується про компромісне рішення, якого досягла канцлер: поїхати до Москви 10 травня, щоб покласти вінок до Могили невідомого солдата, ушанувавши мільйони загиблих у Другій світовій війні. А Пол Родерік Ґреґорі у Forbes критикує Європу, яка дає 260 млрд доларів Греції, налаштованій проти ЄС, але відмовляється надати 65 млрд проєвропейській Україні. «Обрання антиєвропейського уряду в Греції показує, що ця країна хоче вийти з ЄС. Євромайдан в Україні показує, що вона була готова ризикнути власним існуванням, щоб стати частиною Європи. Європа щедро наділила вперту Грецію сотнями мільярдів доларів для запобігання кризі, водночас неохоче давши Україні десятки мільярдів лише щоб підтримати її виживання, попри те, що Україна воює замість Європи проти російського експансіонізму», пише автор. Провальна донорська конференція в Києві 28 квітня перетворилася на монотонні проповіді про необхідність реформ. Промовці, занепокоєні тим, що Україна не знищить корупцію та не здійснить реформи, наполягали на чіткому плані заходів, завдяки якому їхні кошти не потраплятимуть до бездонної ями. Такий тиск є корисним для країни, яка перебуває на 142 місці з 175 за індексом корупції, продовжує Ґреґорі. «Однак якщо західні донори чекатимуть, поки Україна повністю очиститься, перед тим, як пообіцяти їй кошти, то скоро їм не буде кому допомагати, що матиме тяжкі наслідки для Заходу. Володимир Путін переможе і Україна зникне в його павутині». Порятунок 11-мільйонної Греції, яка знехтувала своїми обіцянками реформ, є однією з найкорумпованіших членів ЄС і обрала антиєвропейський уряд, який «заграє з Путіним», обійдеться в 260 млрд доларів, пише він. Натомість 46-мільйонна Україна, яка зазнала невимовних жертв задля перспективи приєднання до ЄС під час Євромайдану, втратила 6 тисяч життів і велику частину своєї території внаслідок війни з Росією і зазнала економічних втрат, «отримує крихти від донорів, які вагаються та непокояться, що її інституції далекі від ідеальних».     http://ukrainian.voanews.com/content/article/2750139.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2750139.html Tue, 05 May 2015 21:10:51 +0300 АктуальноСвітУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2750139.html#relatedInfoContainer Існує відчуття, що Захід втрачає цікавість до України, пишуть Майкл Блейзер, Едільберто Сеґура та Дейвид Креймер у виданні Politico. Окрім оголошеної МВФ позики в розмірі 17,5 млрд дол., ця організація та Світовий Банк мовчать про нові позики. Барак Обама відмовляється надати Україні зброю і досі не відвідав її на знак солідарності. Автори закликають західних керівників більше робити для України та пропонують новий, тристоронній підхід до допомоги. По-перше, потрібно створити соціальний стабілізаційний фонд для кількох українських реґіонів, що межують із зоною воєнних дій (Дніпропетровська, Запоріжжя, можливо, Херсона, Миколаєва, Одеси, але насамперед – для Харкова, де сильнішають невдоволення та сепаратистські настрої). Поліпшення економічних умов у цих містах може змінити настрої мешканців і «перетворити їх на палких прихильників незалежної України». По-друге, потрібно розробити всеосяжну програму сприяння торгівлі та прямим іноземним інвестиціям, а США мають укласти з Україною угоду про вільну торгівлю за прикладом ЗВТ між ЄС і Україною. Країни, які мають такі угоди зі США, суттєво збільшили обсяг свого експорту. Наразі український експорт до США становить лише 1%. По-третє, Україні треба допомогти здійснити перехід до сучасної демократії та економіки. Український уряд погодився запровадити реформи, але для цього йому потрібна підтримка США та ЄС. Зокрема, необхідно надати більше фінансових і людських ресурсів Американській аґенції міжнародного розвитку. Така підтримка дасть змогу Україні протистояти путінській агресії та зупинити загрозу, яку становить Росія для Європи, пишуть автори. Що стоїть за допомогою, яку Канада надає Україні, запитує Тоні Рінна на сайті New Eastern Europe. Ця підтримка відбувається і в рамках спільних заходів НАТО, і незалежно від нього. Зокрема канадський уряд прийняв рішення надіслати в Україну 200 військових, які з червня цього року навчатимуть українські Збройні Сили, а також надав українській армії несмертоносне військове обладнання. Канада також збиралася продати Україні винищувачі F-18, але угода не відбулася через високу вартість і брак кваліфікованих українських пілотів. «У ЗМІ багато говорилося про те, що відправка канадських військових до України вочевидь пов’язана з цілеспрямованими зусиллями керівної канадської Консервативної партії здобути прихильність потужної української діаспори напередодні близьких парламентських виборів у Канаді. Справді, немає сумніву, що дев’ята за розміром у Канаді українська громада, багато з членів якої підтримують тісні зв’язки з колишньою батьківщиною, має великий вплив на це питання», - пише автор. Однак за ближчого розгляду стає зрозуміло, що мотивація Канади полягає не так у бажанні здобути підтримку виборців, як у демонстрації нової позиції країни на міжнародній арені. Канада намагається грати активнішу роль у міжнародних питаннях безпеки та показати свою силу та рішучість чинити опір Росії, з якою вони стануть головними суперниками за ресурси в Акртиці. Крім того, канадське суспільство широко підтримує допомогу Україні, «переважно тому, що канадська громадськість розглядає конфлікт в Україні як боротьбу за демократію проти Росії». Дивіться також: Життя стареньких на Донбасі викликає жах - волонтер http://ukrainian.voanews.com/content/article/2741754.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2741754.html Wed, 29 Apr 2015 19:57:08 +0300 АктуальноУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2741754.html#relatedInfoContainer Путін «заспівав нової пісні» щодо України, пише у блозі на Wall Street Journal Стівен Шестанович, професор Колумбійського університету та старший дослідник Ради зовнішніх відносин. З відповідей російського президента на телефонні дзвінки громадян у телепрограмі «Пряма лінія» можна зробити певні висновки про нову політику Кремля щодо України, вважає автор. Так, Путін уже не називає Януковича невинною жертвою неонацистського перевороту в Києві. Тепер він пояснює його вигнання тим, що українцям «набридла бідність, грабунок і безсоромність влади». Він також сказав, що Росія поважає незалежність України. Крім того, говорячи про життя російських меншин в інших країнах, Путін «не співав оди Новоросії», а наголосив, що росіянам житиметься краще з розширенням торгівлі, економічних зв’язків і співпраці. Це не означає, що Росія припинила брехати та тиснути на Україну. Однак тепер «Путін виставляє себе більш задоволеним статусом-кво, більш готовим до стримування нових наступів сепаратистів, більш схильним трішки охолодити націоналістичну істерію в Росії», пише Шестанович. «У відносинах із західними урядами Росія гнутиме лінію практичності. Мовляв, час перегорнути сторінку і рухатися далі. Торік Володимир Путін був відвертим порушником миру. Натомість із цьогорічною його версією США та їхнім союзникам може виявитися складніше впоратися», – підсумовує аналітик. Financial Times пише, що в Україні воюють близько 300 іноземців з обох сторін конфлікту. Посилаючись на ґрунтовне розслідування Кацпера Рекавека, оприлюднене Польським інститутом міжнародних справ, видання зазначає, що чимало бойовиків приїжджають з європейських країн. Оскільки їхня мотивація – не тільки гроші, а й радикальні ідеологічні погляди, вони можуть становити загрозу європейській безпеці, пише Рекавек і радить пильно спостерігати за ними. За його оцінками, найбільше бойовиків на російському боці – з Німеччини (до 100), Сербії (теж до 100), Угорщини (до 30) та США (до 25). З українського боку найбільше бойовиків походять з Білорусі (до 100) та Грузії (до 100), а також з Хорватії (32 чи більше). Щодо мотивації, то сербам «проросійські сепаратисти здаються православними братами-християнами, з якими їх об’єднує ненависть до ЄС і США. Тим часом деякі західноєвропейські бойовики, які піддалися російській пропаганді про те, що уряд у Києві повний крайньоправих фанатиків, гадають, ніби беруть участь у антифашистському хрестовому поході», – пише автор дослідження. Натомість білорусами та грузинами, які воюють з українського боку, керує ненависть до «агресивної, імперіалістичної Росії, яка може одного дня відняти незалежність їхніх країн. Щодо хорватського контингенту, вони бачать подібність між тим, як сепаратисти на Донбасі намагаються розколоти Україну, і тим, як серби в Хорватії та Боснії і Герцеговині намагалися у 1990-х роках розколоти ці дві держави». А Christian Science Monitor пише, що в Харкові зростає розчарування київським урядом. Більшість у цьому східноукраїнському місті з півторамільйонним населенням, пише кореспондент Фред Вір, з роздратуванням сприймає спорудження «великої української стіни» уздовж кордону з Росією. «Думку про постійний і безповоротний розрив з Росією не підтримує майже ніхто, – стверджує він. – Багато людей мають родичів і друзів у Росії, місцева економіка дуже залежна від торгівлі з Росією, і дехто каже, що ідея про розмежування просто не вкладається у них у головах». І українські патріоти, і їхні опоненти в Харкові не хочуть, щоб війна з Донбасу прийшла в їхнє місто, проте всі визнають, що Києву буде «дуже складно завоювати серця харків’ян, зокрема через економічну кризу, в якій багато хто звинувачує уряд, за який вони не голосували». Дивіться також: Кремль "просто відпустить" Савченко? http://ukrainian.voanews.com/content/article/2730348.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2730348.html Wed, 22 Apr 2015 20:23:08 +0300 АктуальноСвітУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2730348.html#relatedInfoContainer «У Путіна немає легких шляхів для відступу: кандидати в президенти США одностайні щодо України» – під таким заголовком вийшла стаття на сайті Atlantic Council. Усі провідні кандидати, окрім Ренда Пола, підтримують жорсткий підхід до Москви та надання зброї Україні, пише Аріель Коен. Так, Гілларі Клінтон і її радники (Ричард Голбрук, Вікторія Нуланд і Александр Вершбоу) відомі своєю рішучою позицією щодо конфлікту в Східній Україні та необхідності жорстко протистояти Путіну. Для Клінтон російська тема не нова, пише Коен. «В останній аналітичній записці на посаді державного секретаря у січні Клінтон попереджала президента Барака Обаму про амбіції Путіна. Вона назвала Путіна загрозою «для його сусідів і світового порядку», застерігши, що «попереду чекають тяжкі дні й наші відносини з Москвою, імовірно, погіршаться перед тим, як поліпшитися». Вона також закликала Обаму не поспішати з політикою «перезавантаження відносин», яку вона разом з президентом започаткувала 2009 року, та попереджала його, щоб він не поспішав співпрацювати та не лестив Путіну своєю увагою. «Сила та рішучість – це єдина мова, яку може зрозуміти Путін», казала вона. «З республіканцями Кремлю буде не легше. Колишній губернатор Джеб Буш ще офіційно не оголосив про свою кандидатуру, однак він відомий критикою «наївності» та «пасивності» у зовнішній політиці, зокрема щодо України та Росії. Його брат, колишній президент Джордж Буш мол., не виявляв особливого ентузіазму на рахунок Путіна», – пише Коен. Антикомуністи, американці кубинського походження Марко Рубіо та Тед Круз підтримують надання Україні смертоносної зброї та різко критикували Росію. Ще один кандидат у президенти Скотт Вокер теж виступає за надання зброї Україні. Єдиний, хто випадає з цього ряду, – сенатор Ренд Пол, чиї радники з питань Росії Ричард Берт і Дімітрі Саймс виступають за тепліші відносини з Росією. «Тож за винятком малоймовірної перемоги Пола на виборах 2016 року Росія зіткнеться з об’єднаним фронтом кандидатів-республіканців і демократів, які всі підтримують відновлення суверенітету та територіальної цілісності України. А доти санкції навряд чи зникнуть», - пише Коен. «Чи варто Ізраїлю відмовитися від нейтралітету щодо України?» – під такою назвою вийшла стаття на сайті ізраїльського видання правого спрямування Arutz Sheva. У понеділок було оголошено, що цього року Ізраїль на військовому параді в Москві представлятиме не прем’єр-міністр, президент чи міністр, а лише посол у Росії, пише Ґедалія Ребак. Торік Ізраїль викликав невдоволення США, утримавшись від підписання резолюції Генасамблеї ООН, в якій було засуджено анексію Криму Росією. Водночас Ізраїль був готовий продати Україні дрони, та зрештою відмовився від угоди на прохання Росії. Тепер, коли Росія пообіцяла надати Ірану винищувачі S-300, деякі ізраїльські експерти пропонують все-таки надати дрони Україні. І хоча наразі це не є позицією уряду, російські ЗМІ роздмухали цю тему, і Путін застеріг Ізраїль від «непродуктивного» продажу «смертоносної зброї» українцям. За словами Сари Файнберґ з Інституту досліджень національної безпеки, кілька ізраїльських експертів радять уряду «повністю змінити позицію Ізраїлю щодо України з нейтральної на повну підтримку Києва у конфлікті з сепаратистами». І хоча це рішення матиме невеликий практичний вплив, проте в очах Москви це буде важливим кроком. «Це чітко показало б, що нейтральний табір скорочується і правомірність дій Росії зменшилася ще один ступінь», - каже Файнберґ і додає, що це мало б великий символічний вплив. Утім, вона не обстоює такий сценарій і не вважає його реалістичним, оскільки підтримка Ізраїлем Києва створить кризу в ізраїльсько-російських відносинах, але не зменшить авторитет Путіна серед росіян і не буде болючішою, аніж західні санкції, які вже діють. Водночас, якщо Ізраїль відмовиться від нейтралітету в українському питанні, каже Файнберґ, Росія може на додачу до S-300 продати суперникам Ізраїлю ще більше зброї.  Дивіться також: Якщо Захід "проспить", Москва може принести розбрат на Балкани - експерт Atlantic Council   http://ukrainian.voanews.com/content/article/2728901.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2728901.html Tue, 21 Apr 2015 20:19:29 +0300 АктуальноУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2728901.html#relatedInfoContainer Погрози Кремля застосувати ядерну зброю та присутність російських військових літаків у повітряному просторі інших країн, можливо, мають на меті лише залякати Захід і здобути симпатію російських націоналістів. Однак цим Путін переходить межу, пише The New York Times. «Агресія Путіна закорінена в потужному націоналізмі, який дуже популярний серед російського народу та підігріває війну в Україні. Попри угоду про припинення вогню, підписану в Мінську в лютому, Росія продовжує озброювати, навчати та керувати сепаратистськими бойовиками. Бойові дії посилилися, й існує серйозне занепокоєння, що Путін планує наступ для захоплення більшої території у Східній Україні», – пише видання. Виклична поведінка Росії – це серйозне випробування для НАТО, члени якого іноді демонструють свою роз’єднаність. ЄС і США повинні залишатися разом, щоб зберігати санкції та підвищувати свою обороноздатність, оскільки наміри Путіна дедалі складніше передбачити, пише газета. Україні належить пройти довгий шлях, щоб позбутися своєї «олігархічної демократії», пише Джуді Демпсі з Carnegie Europe. Зі звіту про необхідні кроки з реформування та стабілізації української економіки, підготованого шанованим дослідницьким центром «Віденський інститут міжнародних економічних досліджень», вимальовується похмура картина, пише політолог. Автори звіту категорично відкидають можливість застосування в нинішній Україні шокової терапії, використаної в Польщі на початку 1990-х. Важко повірити, що 1991 року Польща та Україна починали з приблизно однакового рівня розвитку: ВВП на особу в Польщі становив 4 800 доларів, а в Україні – 3 900. Однак 2016 року Польща досягла показника 22 000 доларів, або 70% від середнього дня ЄС рівня, а Україна – лише 6 600 доларів, або ж 23% середньоєвропейського ВВП на особу. «І це попри те, що Україна наділена родючими землями та великими покладами корисних копалин, зокрема заліза та вугілля», – пише Демпсі. Різниця в досягненнях двох країн пояснюється тим, що в Польщі було реформовано державні інституції, а сильне громадянське суспільство сприяло в здійсненні перетворень. В Україні цього не було. «Це найважливіший момент. Польща та Україна перетворилися на держави з ринковою економікою, в яких частка державної власності зменшилася. Але Польща здебільшого тримала дистанцію між політиками та підприємництвом – хоча в демократіях це завжди складно», – пише авторка. Натомість в Україні державою керували олігархічні інтереси, а економічну політику держави диктували олігархи, які нажили багатство переважно на «безсоромному – та безкарному розкраданні державного майна», – сказано в звіті. Тож для трансформації України необхідні величезні політичні та економічні зобов’язання ЄС, і цей процес триватиме «дуже, дуже довго». «Проте порівняно з 1990-ми або ранніми 2000-ми в Україні останніми роками відбувається щось глибинне. Тепер тут є громадянське суспільство, яке робить усе можливе для того, щоб справедливість, прозорість і боротьба з корупцією були пріоритетом політичної програми», – пише Демпсі. http://ukrainian.voanews.com/content/article/2722469.html http://ukrainian.voanews.com/content/article/2722469.html Thu, 16 Apr 2015 19:24:22 +0300 АктуальноСвітУкраїнаnoreply@voanews.com (Оксана Цісик)http://ukrainian.voanews.com/content/article/2722469.html#relatedInfoContainer