This version of the page http://ft.org.ua/ukr/history (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2016-01-05. The original page over time could change.
  • Партнери
  • Контакти
  • Для ЗМІ
  • КВИТКИ
  • Документи
  • Головна
  • Афіша
  • Вистави
  • Трупа
  • Історія
  • Про театр

Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка

 
 (Україна, Київ)
 
Варто піднятися від Хрещатика старовинною вулицею Городецького, і ви потрапите в одну з найзатишніших частин Києва – на площу ім. Івана Франка, в центрі якої легко підноситься в небо блакитно-біла будівля. Пам'ятка архітектури, що налічує понад 100 років, створена видатними зодчими І. Шлейфером та Л. Гінзбургом.
 
Відкриття першого сезону театру “Соловцов” (таку назву дістала споруда від імені антрепринера, режисера і актора М.М. Соловцова) відбулося 11 жовтня 1898 року.
 
І з цього часу дух істинної творчості не залишає його. Неможливо навіть перелічити митців, що “намолили” цей храм мистецтва, кожне ім¢я – театральна легенда.
 
Подібними легендами овіяна й історія Національного академічного драматичного театру ім. Іван Франка, який з 1926 року оселився за цією адресою. Непростими, проте сповненими мистецьких шукань були роки становлення колективу, що розпочав свою діяльність 1920 року у Вінниці. Очолив його видатний український режисер, театральний діяч, актор Гнат Петрович Юра, який керував ним з 1920 по 1964 рр. Завдяки його енергії рок за роком створювалась Академія сценічного мистецтва. Відточували майстерність режисери: Василь Василько, Борис Глаголін, Кость Кошевський, Бенедикт Норд, Мар’ян Крушельницький, Юхим Брилль, Борис Балабан, Дмитро Алексідзе, Володимир Оглоблін. Тут творили сценографи: Анатолій Петрицький, Матвій Драк, Вадим Меллер, Борис Ердман, Моріс Уманський, Данило Лідер. Зараз головним художником театру є учень Лідера, Андрій Александрович-Дочевський. Зі сцени звучала музика Михайла Вериківського, Платона Майбороди, Ігоря Поклада. Сьогодні ми співпрацюємо із Сергієм Бідусенком, Юрієм Шевченком, Володимиром Бистряковим.
 
Українська мистецька еліта: драматурги, сценографи, режисери, вважали й вважають за честь бути представленими на кону франківців, який пам¢ятає і пишається іменами Наталії Ужвій, Амвросія Бучми, Поліни Нятко, Юрія Шумського, Мар¢яна Крушельницького, Ольги Кусенко, Аркадія Гашинського, Віктора Цимбаліста, Нонни Копержинської, і багатьох, багатьох акторів, які впродовж десятиліть творили театр.
 
Як відомо, основа творчих пошуків кожного театру, його кредо в його репертуарі. Колектив Національного театру імені Івана Франка першим відкрив для української сцени п’єси: "Затоплений дзвін" Г.Гауптмана, "Велетні ночі", "Примари", "Росмерсгольм" Г. Ібсена, "Цар Едіп", "Антігону" Софокла, "Сон літньої ночі", "Дванадцята ніч", "Багато галасу даремно", "Король Лір", "Макбет" У. Шекспіра, "Дон Карлос" Ф. Шіллера, "Лікар з примусу", "Манірниці", "Міщанин-шляхтич" Ж.-Б. Мольєра, "Борис Годунов"  О. Пушкіна, "Дядечків сон" Ф. Достоєвського, "Вишневий сад", "Дядя Ваня" А. Чехова.
 
Однією з генеральних ліній репертуару була й лишається робота над національною класикою, творами: Т. Шевченка – "Гайдамаки", Лесі Українки – "Лісова пісня" та "Камінний господар", "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник", "Енеїда" – засновника української сучасної літератури І. Котляревського. Тут були здійснені постановки п’єс корифеїв українського професійного театру ХІХ століття – М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого.
 
З перших сезонів Національний театр Франка був лабораторією української п’єси. Більшість класиків української драматургії ХІХ–ХХ століть отримали першопрочитання своїх творів на сцені театру Франка.
 
В кожного театру є п’єса, яка багато років служить візитною карткою, своєрідним брендом театру. Для Національного театру імені Івана Франка такою п’єсою є "Украдене щастя" патрона театру – Івана Франка. Перша її прем’єра відбулася 28 березня 1940 року у постановці фундатора театру, видатного режисера, актора, театрального діяча Гната Юри. В його мізансценах вистава йшла до 1956 року. Прем’єра нової версії відбулася у 1979 році, витримавши понад 300 показів, не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Постановку її здійснив Сергій Данченко. Ця вистава увійшла в число кращих надбань сценічного мистецтва України.
 
З 1978 по 2001 рр. Театр очолював Сергій Володимирович Данченко. Йому належить розробка моделі поняття “національний театр”. Театр Високого Стилю, де відверта театральність, вишуканий смак виступають в єдиному синтезі із справжньою народністю.
 
За двадцять три роки керування Сергій Данченко вивів український театр на європейський рівень, примусив говорити про нього в контексті світового, виховав не одне покоління акторів – особистостей, що сьогодні є гордістю національної культури. Неможливо уявити Національний театр ім. Івана Франка без його вистав: “Украдене щастя” І. Франка, “Візит старої дами” Ф. Дюрренматта, “Енеїда” І. Котляревського, “Тев¢є-Тевель” за Шолом-Алейхемом. Ці вистави стали невід¢ємними від кращих здобутків національної культури. Різні за жанрами і стилями постановки відзеркалюють все багатство й довершеність театрального мистецтва.
 
З 2001 по 2012 роки театр очолював Митець, неординарна творча особистість, актор безмежного діапазону Богдан Ступка. Прагнучи розширити художню палітру, він запрошував на постановки режисерів із діаметрально-протилежними творчими засадами, театральними школами. З театром співпрацювали режисери з Росії, Польщі, Грузії, Канади. Відкрилася експериментальна сцена – Театр у фойє, яка репрезентувала творчі пошуки молодих режисерів, акторів, сценографів, драматургів. Її репертуар був представлений іменами Франка «Увертюра, до побачення»,  А. Стріндберга «Батько»,  Довженка «Зачарована Десна», Гришковця «Дредноути», Запольської «Агасфер», З. Хшановського та Л. Кадирової «Сара Бернар – наперекір усьому», Лесі Українки «Одержима», «На полі крові», Тадеуша Ружевича «Стара жінка висиджує», В. Стефаника «Голодний гріх».
 
Навесні 2012 року з ініціативи Богдана Ступки з нагоди 75-річчя від дня народження видатного Майстра режисери Сергія Володимировича Данченка при театрі відкрилася Камерна сцена, яка названа на честь Митця.
 
Сьогодні в репертуарі театру понад 40 назв, які представляють все багатство жанрів театрального мистецтва: «Перехресні стежки» І. Франка, «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Приборкання норовливої», «Ромео і Джульєтта», «Буря» У. Шекспіра, «Швейк» Я. Гашека, «Одруження» М. Гоголя, «Кайдашева сім’я» І. Нечуй-Левицького, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «В неділю рано зілля копала…» О. Кобилянської, «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка, «Весілля Фігаро» Бомарше, «Грек Зорба» Н. Казандзакіса.
 
З 2012 року колектив очолює Народний артист України, відомий режисер Станіслав Мойсеєв. З його постановками знайомі глядачі численних міст України та за її межами. Він працював в містах Сумах та Ужгороді. 15 років, керував Київським академічним Молодим театром. Сьогоднішні вистави театру представляють режисери: Петро Ільченко, Дмитро Чирипюк, Андрій Приходько, Юрій Одинокий, Олександр Білозуб, Ігор Афанасьєв, Юрій Розстальний.
 
Кожна з вистав франківців – це окремий світ, своєрідність засобів художнього рішення, неординарність сценічного існування. Проте, об¢єднує їх гранична людяність та істинна духовність. “Життя людського духу” – домінанта вистав театру.
 
Національний театр Франка неодноразово представляв українське сценічне мистецтво на численних міжнародних фестивалях, театральних форумах, гастрольних турне. З ним знайомі глядачі Болгарії, Югославії, Македонії, Росії, Грузії, Німеччини, Австрії, Італії, Греції, Сполучених Штатів Америки.