Для тих, хто пройшов горнило захисту кандидатської чи докторської дисертації, поняття "чорна куля" має особливий, навіть зловісний сенс. Інколи від думки "чорного" опонента залежить не тільки доля багатолітньої наукової праці, а й доля самого дослідника. Історія науки знає чимало фактів, коли здобувач наукового ступеня, котрому під час захисту дисертації, так би мовити, вкотили "чорну кулю", з часом таки довів свою правоту. Хоча це коштувало величезних зусиль, нервів і, на жаль, здоров'я.
Випадок, про який піде мова, — безпрецедентний: "чорні кулі" отримали не тільки здобувач, а й спеціалізована вчена рада, а також офіційні опоненти. І це попри те, що високий науковий рівень дисертації відзначив ряд авторитетних спеціалістів, а її публічний захист, на якому були присутні представники провідних організацій та підприємств космічної галузі і установ НАН України, відбувся успішно.
Тема докторської дисертації, підготовленої професором кафедри міжнародних економічних відносин та бізнесу Національного авіаційного університету Іриною Дячук, — "Теоретико-методологічне обгрунтування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в контексті глобалізації" (спеціальність за класифікацією МОН — економіка та управління національним господарством — 08.00.03) , — з традиційного погляду, незвичайна. Це міждисциплінарне дослідження, або, як ще кажуть, дослідження на стику наук. Півтора десятка відгуків, надісланих на автореферат дисертації від авторитетних спеціалістів із проблем розвитку космічної галузі, підтверджують, що тема надзвичайно актуальна для України, цікава для зарубіжжя, а дослідження вирізняється науковою новизною. Зокрема, це відгуки Державного космічного агентства України, Інституту космічних досліджень НАНУ, ДКБ "Південне" ім. М.Янгеля, а також закордонних експертів — членкора РАН, космонавта Ю.Батуріна, керівника російського відділення Міжнародної аерокосмічної корпорації, льотчика-космонавта А.Арцебарського, доктора філософії, віце-президента міжнародної авіакомпанії Eastok Avia FZE (ОАЕ) П.Іваника. Офіційними опонентами на захисті були вчені, чий міжнародний авторитет бездоганний: доктор технічних наук, академік НАНУ Володимир Горбулін; доктор економічних і доктор соціологічних наук, членкор НАНУ, урядовий уповноважений з питань співробітництва з Російською Федерацією, державами-учасниками СНД, Євразійською економічною спільнотою та іншими регіональними об'єднаннями Валерій Мунтіян; доктор економічних і кандидат фізико-математичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, керівник міжгалузевої лабораторії НАНУ Олександр Попович.
"Космічній діяльності належить особлива роль в інноваційному розвитку країни, підвищенні статусу України у світі. За змістом і масштабами впливу на всі сфери діяльності ця галузь відрізняється від решти галузей. Тому для дослідження і обгрунтування стратегії розвитку космічної галузі потрібні адекватні особливостям цієї галузі методологічні підходи, що й спробувала зробити дисертантка. У цьому — наукова неординарність роботи І.Дячук. Її результати позитивно оцінено багатьма фахівцями, насамперед представниками космічної галузі. Монографії І.Дячук використовують під час підготовки спеціалістів у вузах, вона має визнаний авторитет серед фахівців космічної галузі", — вважає науковий консультант дисертантки, директор Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки (ЦДПІН) ім.Г.Доброва НАН України, доктор економічних наук Борис Маліцький.
Після успішного захисту в червні 2011 р. дисертаційна робота надійшла у департамент атестації кадрів (ДАК) Міністерства освіти і науки. Жодних претензій із боку ДАК до атестаційної справи не було. Рівень проведеної експертизи у спеціалізованій раді ЦДПІН ім.Г.Доброва НАН України свідчив сам за себе. Що послужило приводом направити дисертацію на додаткову експертизу так званому чорному опоненту (відповідно до Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт, підстав для проведення повторної експертизи не було), можна тільки робити припущення. Як і чому дисертацію направили на розгляд члена експертної ради, професора Інституту економіки промисловості (м. Донецьк) Л.Кузьменко.
Наприкінці грудня 2011 р. відбулося засідання експертної ради ДАК, на яку викликали І.Дячук. Зі слів самої здобувачки, це стало для неї несподіванкою (адже про якусь додаткову експертизу ні раді, ні дисертантці нічого не повідомляли, і тримісячний термін, встановлений для розгляду роботи в ДАК, давно минув). Однак ще більшою несподіванкою стало неприязне, глузливе ставлення, з яким зіштовхнулася дисертантка в експертній раді ДАК. Запитання не мали характеру конкретних і суттєвих зауважень, а з реплік випливало, буцім усе, про що говориться в дисертації, "всім давно відоме, а тому не має наукової новизни".
Рішення про невідповідність здобувача докторського ступеня було прийнято за лічені хвилини. (До речі, ні з протоколом, ні з фонограмою, ні з обгрунтованим висновком експертної ради ДАК не вважав за потрібне ознайомити ні здобувача, ні спецраду).
"Враховуючи специфічну галузь дослідження", МОН у січні 2012 р. направив дисертаційну роботу І.Дячук на колективне рецензування у спецраду Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАНУ (м. Харків), очолювану В.Кизимом (за сумісництвом — заступником голови другої експертної ради з економічних наук ДАК). Мабуть, на думку ДАК, саме в цьому центрі — найкращі фахівці, а також визнані наукові досягнення у проблемному полі дослідження.
Рецензування тривало кілька місяців. Нарешті було підготовлено негативний висновок, під яким стоять підписи трьох членів спецради: доктора економічних наук, завкафедрою оподаткування Харківського національного економічного університету (ХНЕУ) Ю.Іванова; доктора економічних наук, професора цієї ж кафедри О.Тищенка; доктора економічних наук, завкафедрою статистики та економічного прогнозування ХНЕУ О.Раєвневої. Однак департамент атестації кадрів МОН чомусь не помітив того, що всі рецензенти працюють в одному місці, до того ж не мають стосунку до досліджень у космічній галузі.
Ще одна важлива деталь: на засідання спеціалізованої вченої ради, де розглядали висновок про скасування наукового ступеня, І.Дячук не запросили, хоча ніхто не має права приймати таке рішення за відсутності здобувача. Не запросили й офіційних опонентів, які б могли висловити свою думку щодо додаткової експертизи.
Торік у вересні на підставі висновку, підготовленого ДАК, Атестаційна колегія МОН ухвалила рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради ЦДПІН про присудження наукового ступеня доктора економічних наук Ірині Дмитрівні Дячук та відмову у видачі їй диплома доктора наук. При цьому причин додаткового рецензування не озвучували, як і інших обставин повторної експертизи атестаційної справи.
21 листопада 2012р. І.Дячук подала апеляцію на рішення Атестаційної колегії, зазначивши, що його було прийнято у зв'язку з необізнаністю членів колегії в обставинах додаткового розгляду, виконаного з порушеннями чинного положення про проведення експертизи.
На підтримку дисертації на ім'я міністра освіти та науки було надіслано лист відомого вченого в галузі космічної діяльності, академіка НАН України Я.Яцківа, безпосередньо ознайомленого з повним текстом дисертації. До президента Національної академії наук України Б.Патона звернувся льотчик-космонавт Володимир Джанібеков — голова однієї з секцій Наукових читань РАН з космонавтики, на якій неодноразово виступала з доповідями І.Дячук. Президент НАН України Б.Патон також висловився на підтримку цього міждисциплінарного дослідження.
ДАК довго створював Апеляційну комісію (звісно, спеціалістів у цьому напрямі знайти непросто). Багато вчених-економістів, дізнавшись про рівень першої експертизи та кваліфікацію офіційних опонентів, лише розводили руками — мовляв, роботу розглянуто спеціалістами найвищої кваліфікації у цій темі. Зрештою, Апеляційну комісію було створено, і ДАК доручив очолити її В.Пономаренку, ректору ХНЕУ. Так-так, того самого вишу, в якому працюють усі три автори негативного додаткового відгуку (колективного рецензування).
Ситуація "конфлікту інтересів" настільки очевидна, що годі й казати про об'єктивність оцінки дослідження. Очевидне порушення законодавства про корупцію (ст. 14, підпункт 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції"). Однак ДАК, мабуть, керується вибірковим підходом у дотриманні норм законодавства.
Розгляд апеляції І.Дячук тривав півроку. Нарешті Апеляційна комісія залишила в силі рішення Атестаційної колегії.
Згідно із законом, висновок Апеляційної комісії оскарженню не підлягає. Очевидно, на це — "оскарженню не підлягає" — і розраховували в ДАК, до останнього моменту тримаючи засекреченим зміст висновку Апеляційної комісії. Як, втім, й інші "халепи", супутні цій дисертаційній справі.
Про вердикт Апеляційної комісії як претендент, так і члени спецради ЦДПІН дізналися лише після опублікування наказу №462 від 25.04.2013 р. Міністерства освіти та науки. Одразу зауважимо: на сайті МОН текст наказу з'явився тільки наприкінці травня. Закономірно, у багатьох це викликало запитання: чому більше місяця наказ не розголошували? З джерел DT.UA відомо, що, перш ніж побачити світ, він зазнав значних трансформацій. У кулуарних розмовах про це можна почути чимало цікавого, тим більше що наказ каральним мечем (за "порушення вимог ДАК") упав на голови багатьох керівників НДІ і вузів, а також наукових співробітників, причетних до атестації кадрів.
Згідно з пунктом 7 цього наказу, "у зв'язку з відмовою у видачі диплома доктора економічних наук Дячук Ірині Дмитрівні відповідно до висновку апеляційної комісії та з позбавленням диплома доктора економічних наук Кривошей Вікторії Вікторівни позбавити строком на три роки права участі в атестації наукових кадрів голову спеціалізованої вченої ради Маліцького Б.А., доктора економічних наук, професора", а також офіційних опонентів: доктора технічних наук, професора В.П.Горбуліна; доктора економічних наук, професора В.І.Мунтіяна; доктора економічних наук О.С.Поповича, а також членів комісії спецради з попереднього розгляду дисертації — доктора економічних наук, професора В.Г.Герасимчука; доктора економічних наук, професора Б.Р.Кияка; доктора економічних наук, професора В.А.Романенка (переліченими іменами список не вичерпується).
Відверто кажучи, цей пункт наказу викликав у науковому середовищі найбільший подив. Чому таке суворе покарання? З ним ще можна було б погодитися, якби йшлося про плагіат чи компіляцію, але ж робота оригінальна і, як визнали авторитетні фахівці, неординарна. Навіть якщо у ДАК і призначених ним рецензентів інша думка, то це ще не підстава для позбавлення права участі в атестації кадрів цілої групи відомих вчених. Тим більше такий захід не має під собою нормативно-правового обгрунтування. Наказ МОН, підписаний Д.Табачником, є обгрунтуванням? За такою логікою, не буде нічого дивного в тому, якщо завтра з'явиться наказ, наприклад, скасувати закон земного тяжіння.
Далі — більше. Як випливає з пункту 7 наказу, голова спецради, його колеги, а також офіційні опоненти покарані не тільки у зв'язку з відмовою у видачі диплома І.Дячук, а ще й за позбавлення диплома доктора наук В.Кривошей. Це досить дивно, адже жодного стосунку пані В.Кривошей до спецради, де захищалася І.Дячук, не має. Однак відповідальність за позбавлення диплома покладено чомусь на спецраду, очолювану Б.Маліцьким, а керівника спецради, де захищалася викрита в плагіаті В.Кривошей, "забули" внести до списку. Чи випадково це? Мабуть, недарма місяць корпіли у ДАК над наказом. Формулювання п. 7 спрямоване на те, щоб посилити позицію МОН, — мовляв, дивіться, не один "гріх" водиться за спецрадою Центру ім. Доброва. Проте організатори таких витівок забувають про те, що вони шиті білими нитками.
Директор департаменту атестації кадрів МОН Віктор Бондаренко в розмові з кореспондентом DT.UA на запитання щодо "справи Дячук" відповідав ухильно:
— На думку експертної ради та Апеляційної комісії, робота слабка. Оскільки ж її було скасовано, до людей, причетних до її оцінювання, було задіяно такі заходи... які задіяно.
— Заходи безпрецедентні! Досі у практиці ДАК (і колишньої ВАК) не траплялося випадку, щоб позбавляли права участі в атестації кадрів. Це ж складова частина наукової діяльності...
— Їх же не позбавлено можливості працювати у вузах, готувати аспірантів чи докторантів, — їх позбавлено можливості брати участь в атестаційному процесі.
— Наскільки мені відомо, дисертаційна робота І.Дячук отримала десятки відгуків визнаних спеціалістів. Окрім того, є докази про впровадження розробок дисертантки в практику.
— Я не пам'ятаю таких відгуків. Знаю про лист від Академії наук. Під час захисту все було нормально — і відгуки хороші, і голосування. Але коли ця робота потрапила до нас, у експертної ради виникли до неї претензії.
— Які? В експертній раді є спеціалісти того ж рівня, що й автори виступів на підтримку роботи?
— Є, звісно. Їх небагато, самі розумієте... Кілька разів оцінювалася ця робота.
— У спірних випадках закордонна експертиза не практикується?
— Такої практики в нас нема... Прийнято рішення, і воно не одноосібне. Засідання Атестаційної колегії проходять дуже демократично.
— З яких причин відмовлено у видачі диплома Дячук? Чи можна ознайомитися з висновком Атестаційної колегії?
— Я зараз пошукаю. (Шукали довго. Нарешті принесли висновок Апеляційної комісії. — Л.С.) Можете тільки подивитися — в руки я вам не дам. Висновок негативний, це зрозуміло.
А ось багатьом, у тому числі авторці цих рядків, так і незрозуміло, чому було проігноровано думки авторитетних спеціалістів у галузі космічних досліджень. Адже не потрібна особлива мудрість, аби зрозуміти, що експертиза, проведена в якомусь невідомому центрі невідомими в досліджуваній галузі докторами наук, — просто фікція. Майже всі зауваження рецензентів мають суб'єктивний характер, а негативний висновок містить набір стандартних фраз. Тим часом відгуки обізнаних фахівців про роботу дисертантки вирізняються конкретикою. (До речі, фахівці відзначають ще одну особливість дисертаційної роботи І. Дячук — своєрідна мова, котра рясніє філософськими поняттями і вимагає "роботи голови").
"Докторська дисертація І.Д.Дячук є актуальною у зв'язку з необхідністю формування нової парадигми космічної діяльності України і є першою в цьому науковому проблемному полі.
Оригінальність і новизна авторського підходу полягає в тому, що космічна галузь досліджується одночасно як елемент національної інноваційної системи і як інноваційний мультиплікатор в економіці та суспільстві. І.Д.Дячук наводить вагомі аргументи на користь розгляду космічної галузі як локомотива інноваційного розвитку національної економіки", — це думка заступника голови Ради з космічних досліджень НАН України, академіка Ярослава Яцківа.
"Те, що зарубали оригінальну й новаторську роботу, — це несправедливість, — переконаний академік В.Горбулін. — І я готовий навіть п'ять років не бути опонентом, але докторську І.Дячук повернути".
"Ця ситуація зачепила мене ще й тому, що мій трудовий шлях по закінченні вузу починався в ОКБ, яким керував С.Корольов. Я брав безпосередню участь у запусках перших "Союзів" і тепер не пориваю зв'язків з цією галуззю. Тому є очевидцем складних процесів розвитку космічних технологій, і мені не байдужа доля ракетно-космічної галузі в Україні, — каже доктор економічних і кандидат технічних наук В'ячеслав Соловйов. — Справді, в Україні існує демократична практика підготовки дисертацій до захисту, практика публічного захисту. Є певні правила, дотримання яких в умовах відкритості та публічності легко перевірити. Але все це традиції ще радянських часів. Нові ж підходи до атестації наукових кадрів, як видно, полягають у тому, що на завершальному етапі спрацьовує бюрократичний фільтр, який формулює, виходячи з власних міркувань, остаточне рішення. А щоб надати цьому рішенню видимості об'єктивності, направляють дисертацію на додаткове рецензування в організацію на власний розсуд. Чому б не дати можливість вибрати при цьому ще одну рецензуючу організацію на розсуд спеціалізованої ради, де відбувався захист? Чому б не дати можливість частину членів апеляційної комісії ввести на вибір другої зацікавленої сторони?
Чого міністерство домоглося в даному разі? По-перше, незаслужено скривдило шанованих і авторитетних учених. По-друге, заронило зерно страху в душі деяким членам наукової спільноти, в котрих слабкі нерви, — мовляв, свобода дискусії у нас, звісно, існує, але тільки до рівня, дозволеного бюрократичною системою. І по-третє, цей прецедент завдав шкоди економічній науці, яка досліджує перспективи розвитку космічних технологій в Україні, зокрема форсайтних досліджень".
"Історія із захистом дисертації Дячук, на мій погляд, це яскравий приклад абсурдності, до якої "еволюціонувала" наша система атестації наукових кадрів, — переконаний О.Попович, завідувач міжгалузевої лабораторії з питань формування та реалізації науково-технічної політики МОН і НАН України. — Дійшло до того, що в експертних радах бракує спеціалістів, які б могли по-справжньому професійно оцінити рівень роботи. Ми давно пропонуємо змінити цю систему, підготували навіть проекти відповідних законів, але всі пропозиції відкидаються.
Робота Ірини Дмитрівни незвичайна для традиційних економістів. Її стратегічне значення у мене не викликає сумнівів. Результати досліджень І.Дячук активно використовують у КБ "Південне".
Однак зазначені факти не мають жодного стосунку до того, що сталося. На жаль, це просто зведення давніх порахунків та затаєних кривд, але ні І.Дячук, ні її дисертація не мають до них жодного стосунку".
"МОН вважає, що для підвищення якості захищуваних дисертацій можна видати черговий бюрократичний наказ, встановити якісь перепони, які, у принципі, важко подолати лише чесним претендентам. А для кого жодних перепон немає? Для тих, хто приватизує вчені ступені та звання. І таких тепер дуже багато. Тому всі зусилля МОН вирішити проблему "закручуванням гайок" — марні, вони відірвані від реалій.
За останні 10 років у цілому по країні кандидатські та докторські дисертації з економічних спеціальностей захистили понад 10 тис. осіб. Оскільки власної фундаментальної наукової бази з проблем ринкової економіки у нас практично не було, більшість дисертацій становили компіляцію зарубіжних наукових праць у відриві від проблем економічної практики в Україні. За цей час членкорами і академіками з економічної науки стали 30 осіб. Років три тому ми досліджували на предмет наукової новизни 160 авторефератів дисертацій з економічних спеціальностей і виявили дивні речі. Фактично, з десяти робіт тільки одна містить елементи новизни", — каже Б.Маліцький.
Ось де велетенське поле діяльності для ДАК і його експертів. Адже якби щоразу вони виявляли таку ж завидну принциповість, як у справі І.Дячук, то, напевно, у нас менше було б липових дисертацій і таких самих липових докторів наук. Справжнім же дослідникам захистити дисертацію стає дедалі складніше, тим більше що тепер це, окрім усього, пов'язано з великими грошовими витратами.
У розмовах "не на диктофон" довелося почути багато цікавого у зв'язку з цією дивною й заплутаною історією. Зокрема, про спробу закулісних торгів — наприклад, про прохання напередодні виборів у НАНУ зателефонувати кому слід і закинути про когось слівце. Не вийшло. Хтось "пролетів" із академічним званням (а дехто навіть двічі), хтось затаїв образу, ще кимось рухає помста. І в підсумку, як влучно висловився один зі співрозмовників, у цьому наказі поєдналися "дрібні інтереси чиновників МОН та амбіції представників відділення економіки НАНУ". Мимовільною жертвою кругової поруки стала дисертантка, не досвідчена в кабінетних інтригах, а також група вчених, причетних до оцінювання її роботи. Є й інші міркування з приводу того, чому зарубали цю роботу, призначивши слухняних виконавців, але озвучувати їх поки завчасно.
"Для мене докторська дисертація не самоціль, я писала її не заради "корочки". Головне — мої напрацювання визнані і вже застосовуються на практиці. Відгуки відомих спеціалістів про мою роботу для мене набагато важливіші, ніж ще один вчений ступінь", — сказала Ірина Дячук.
І наостанок: учені, котрі дали позитивну оцінку дисертаційній роботі І.Дячук, мають намір опротестувати дії МОН у суді, а також переконати шляхом публічної дискусії у своїй правоті колег, які брали участь у додатковій експертизі дисертації.