В Україні: Sat, 21 Mar 2015, 21:02
Збірка "Савур-могила"
Звичаї нашого народу
Народна творчість
Галерея зображень
Альманах "Свічадо"
www.ukrlegenda.org





Українські байки

Байка — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту.

Історія байки

Байка має здавна сформовану (ще від прозових «притч» легендарного давньогрецького байкаря Езопа — 6 ст. до н. е.) структуру, традиційне коло образів, мотивів, сюжетів. Езопівською мовою інколи називають підтекст художнього твору. Байка — це оповідання, дійовими особами якого, поряд з людьми (точніше — схематичними фігурами людей), виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери. Розповідь, як правило, супроводжується на початку або в кінці твору прямо сформульованим афористичним моралістичним висновком, що надає оповіданню алегоричного звучання. Комізм і сатира — невід’ємні особливості байки. Відомими авторами байок є Езоп, Барбіус, Федр, Флавій Авіан, Жан Лафонтен, Іван Крилов. Крім античних джерел, байка зазнала впливу індійської «Панчататри» («П’ять книг», 3 століття до н. е.).

Байка в українській літературі 18-19 століть

Байковий жанр має давню й багату традицію у світовій і, зокрема, українській літературі. Байки бувають віршовані та невіршовані. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках Митрофана Довгалевського, Феофана Прокоповича, Георгія Кониського. Байки використовували у своїх «казаннях» Іоаникій Галятовський та Антоній Радивиловський. Нову літературну байку в Україні започаткував Григорій Сковорода «Баснями харьковскіми» (1753—1785). У перші десятиліття 19 ст. у часи формування нового національного письменства байка була одним із панівних і найпродуктивніших жанрів, який помітно сприяв демократизації літературного процесу. Петро Гулак-Артемовський, Левко Боровиковський та Євген Гребінка збагатили жанр байки структурно й тематично, наповнили новими життєвими реаліями, народним колоритом. Розквіт жанру в українській літературі пов’язують із іменем Леоніда Глібова. До байки також зверталися Іван Франко, Борис Грінченко.

Байка в українській літературі 20 століття

У 20 столітті байки писали Василь Блакитиний, Сергій Пилипенко, Микита Годованець, Анатолій Косматенко, Павло Глазовий та ін. Байка нині зазнає певної еволюції. Крім сюжетних байок, з’являються байки-приповідки («ліліпути»), а також байки-епіграми, байки-жарти, байки-пародії тощо.

Українські байки:

  • Баран хоче сповідатися перед вовком
  • Безхвостий лис
  • Ведмідь обганяє мухи з цигана
  • Вівця веде вовка до сповіді
  • Вовк і ягня
  • Вовк під вікном
  • Вовкове щастя
  • Воли і цап
  • В’юн і щука
  • Жаба боязкіша від зайця
  • Жаба і віл
  • Журавель і лисиця
  • Журавель та чапля
  • Кінська сила
  • Кінь і осел
  • Кінь і собака
  • Лебідь, щука і рак
  • Лев і комарі
  • Лев і мишеня
  • Лис і цап у ямі
  • Лисиця і тетерук
  • Літо і зима
  • Миш і жаба
  • Мурашка і голуб
  • Муха-орачка
  • Не впусти рака з рота
  • Невчасний жаль
  • Орел і лис
  • Піддурений вовк
  • Про сонце, мороз і вітер
  • Свиня і кібець
  • Так світ платить
  • Хвалькувата муха
  • Хворий лев і лисиця
  • Хитрий їжак
  • Школярська наука
  • Як ворона дістала зі збанка води
  • Як соловейко чоловіка розуму навчив

Джерело: Вікіпедія (вільна енциклопедія)







[ нагору ]

Copyright © 2013 - 2015 - Українські легенди - www.ukrlegenda.org

ключницы, koffer в москве