- Як ви думаєте, у нас є надія на успіх, - запитав один із журналістів у місії Кокса-Кваснєвського, яка вже майже місяць вела переговори з українською владою щодо євроінтеграційних законів.

- Побачимо, - сухо відповів Кокс, - і вже традиційно попрямував до кабінету спікера Володимира Рибака.

В той день мали розглядати так звані "закони Тимошенко", які дозволили б звільнити ув'язнену лідерку "Батьківщини" і виконати одну з головних умов євроінтеграції. Та вже до обіду їх ухвалення провалили.

Втім, до саміту Східного партнерства у Вільнюсі був тиждень і надія на успіх, хоч і примарна, але ще лишалась. ЇЇ не стало о 15 годині, коли з'явилось повідомлення, що Кабмін призупинив підготовку до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. Неочікуване рішення шокувало навіть тих, хто вже давно не вірив в успіх євроінтеграції.

О 16 годині в кулуарах Верховної Ради зібралися розгублені опозиціонери: Арсеній Яценюк, Сергій Власенко, Віталій Ковальчук, Сергій Пашинський, Микола Мартиненко, Ігор Жданов та Олег Медведєв. Після наради вони не знайшли кращого виходу, як блокувати трибуну парламенту і вимагати відставки прем'єра Миколи Азарова.

Виводити людей на вулицю вони не наважилися. Але те, що не змогли політики - зробили соцмережі.

Першими вийти на Майдан незалежності запропонували журналісти "5 каналу" Інна Неродик і Ольга Сніцарчук. Але найбільший ефект справив пост у Фейсбуці журналіста Мустафи Найєма.

"Зустрічаємось о 22:30 під монументом незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів", - написав Найєм.

За півроку до цього Мустафа став свідком масових протестів на турецькій площі Таксим. Він привіз цю естафету в Україну.

Тієї ночі на Майдані зібралось близько 1000 людей. Згодом до акції долучились опозиційні нардепи, які повели народ до Адміністрації президента. Вони хотіли поговорити безпосередньо з керманичем країни Віктором Януковичем, але відповіді так і не дочекались.

Частина мітингувальників не розходилась всю ніч, а вже наступного дня подібні акції пройшли Львові, Вінниці, Одесі, Миколаєві, Донецьку, Сумах, Харкові та майже в кожному іншому обласному центрі України.

В цей час президент Росії Володимир Путін дав прес-конференцію в Москві, на якій натякнув, що двері митного союзу для України лишаються відкритими.

З п'ятниці в Києві лив дощ. Але незважаючи на це на Майдані незалежності цілодобово лишалось від 300 до 1000 людей. Переважно студентів київських вишів. Поряд з ними вартували загони міліції, які "охороняли" від протестуючих дерев'яні хатки і незакінчений каркас ялинки, встановлені до новорічного ярмарку.

Це була громадська акція, без політиків. Останні анонсували масовий протест на неділю, 24 листопада. Штаби боялися і шукали мітингарів, але люди зробили більше ніж вони чекали. За різними підрахунками на вулиці Києва вийшло 100-150 тисяч людей.

Опозиція не знала, що робити з такою кількістю людей, а Віталій Кличко взагалі запізнився, і прийшов лише ввечері. Після години натхненних промов головних опозиціонерів країни, голова ВО "Батьківщина" Олександр Турчинов закликав активістів іти пікетувати Кабмін.

- На таких акціях людей треба кудись водити, - зізнався тоді один з депутатів.

Поки народні обранці дійшли до Кабміну, там вже сталася сутичка. Група "свободівців" спробували встановити намети, а коли "Беркут" став їм на заваді – зав’язалась бійка.

Яценюк, Кличко і Тягнибок заспокоїли людей і закликали йти далі. Поки вони пройшлися Інститутською до Майдану і повернулися на Європейську площу, кількість активістів зменшилась удвічі.

Коли на сцені знову почались промови, під готелем "Дніпро" помітили несподіваного гостя - голову адміністрації президента Сергія Льовочкіна. Він прийшов подивитися на мітинг, який майже повністю транслювався на підконтрольному йому телеканалі "Інтер".

Опозиціонери вирішили проводити мітинги щодня, до саміту у Вільнюсі, і вимагати від Януковича підписання угоди про євроінтеграцію.

З сутінками на Європейській встановили намети, схожі на ті, що стояли під Печерським судом. Та для ночівлі вони були непридатні, людям запропонували грітися в автобусах.

Опівночі "Беркут" спробував прибрати намети, але активісти відбились.

Перша акція опозиції розчарувала народ. Наступного дня на пікет під Кабмін прийшло лише кілька сотень людей. Відбулася ще одна сутичка з "Беркутом", після якої вони повернулись на Європейську площу.

Починаючи з неділі, в опозиції було дві проблеми: наскільки радикально діяти, якщо Янукович не підпише угоду і що робити з громадським Майданом, який відмежувався від політиків.

Депутати "Батьківщини" натякали, що за студентськими акціями стоїть Льовочкін.

"Я вже ледь стримуюся, щоб не сказати те, що прошу не говорити інших. Вони відпрацьовують "темник" Льовочкіна", - у розпачі кинув Олександр Абдуллін.

"Ми домовилися, що після об'єднання Майданів передаємо їм свою техніку. Я привіз плазму, а вони кажуть: "В нас уже є". Вчора вони просили в мене апаратуру для звуку, сьогодні я привіз, а вони кажуть: "Ми не дамо вам ставити машину". Коли я дізнався, що в них кабель заживлений до метро, то зрозумів, що я ніхто", - скаржився INSIDER Сергій Пашинський

Серед учасників протесту бачили і дружину Льовочкіна Зинаїду Ліхачову. Втім жінка пояснила присутність власною громадянською позицією. А Віталій Ковальчук сказав, що сцена і техніка на Майдані – "ударівські".

Саміт східного партнерства у Вільнюсі тривав два дні. Віктор Янукович прибув на нього увечері в хорошому настрої і навіть жартував із журналістами. Віце-прем'єр Сергій Арбузов пообіцяв, що угода буде підписана.

Але вночі на переговорах в готелі Kempinski стало зрозуміло, що Янукович не змінить рішення. Європейські політики до останнього переконували президента України, і навіть виклали відео з неформального фуршету, де відбувались останні вмовляння.

Наступного ранку питання щодо України на засіданні навіть не розглядали.

Провладна "Партія регіонів" швидко зібрала людей на Європейській площі, аби показати підтримку дій президента народом. З анонсованих 50-ти тисяч людей їм вдалось зібрати лише 10. Те, що кожному з учасників пообіцяли 200 гривень, особливо не приховували.

В цей же час на Майдані громадські активісти і лідери опозиційних партій ухвалили спільну резолюцію з вимогою відставки Януковича "за зраду українського народу". Всі були напружені – чекали провокацій і розгону.

Ввечері з'явилась інформація про можливі провокації і зачистку. Через університетські організації студентів попросили залишити площу після 19-ої години. Всі були напружені. В сусідніх дворах стояв "Беркут".

О 4:00 ночі на Майдані залишалось 500 активістів. О 4:30 – жодного. "Беркут" зачистив площу. Жорстоко і нещадно.

Силовики не розбираючись били людей гумовими палицями, а потім скидали з постаменту і продовжували добивати ногами. Тих, хто тікав, наздоганяли і знову лупцювали. Декого тягали по асфальту і знущались.

Чотири швидких, що стояли неподалік, були заповнені вщент. 80 людей отримали серйозні тілесні ушкодження, більше 20 доставили в лікарню, а 10 – госпіталізували. Решта сховались від переслідування у Михайлівському соборі або розбіглись провулками.

Одночасно з'явились комунальні машини, що почали прибирати площу і встановлювати новорічну ялинку.

Ця подія кардинально змінила настрої населення і стала початком справжньої революції. Вже наступного дня на Михайлівській площі зібралися тисячі людей. Вони більше не танцювали і не говорили про євроінтеграцію. "Ката на нари" і "Януковича на йолку" – ось основні гасла, що передавали настрої народу.

Банкова мовчала. Голова АП Льовочкін на знак незгоди з побиттям студентів подав у відставку. За даними INSIDER, його мали замінити на Віталія Захарченка, але відповідний указ президента того вечора так і не з'явився. Як і звернення до народу.

Де знаходився сам Янукович ніхто не знав.

Один зі співробітників АП відправив друзям наступну смс: "Тут усі в паніці. Шукають на кого все звалити. Тому що, якщо завтра на Майдан чи Європейську площу вийде мільйон, то все пропало. І ще шукають, хто підставив Папу".

Люди повернулись на Майдан незалежності. З самого ранку їх кількість росла у геометричній прогресії. О 12-ій годині на площі зібралось майже 100 тисяч людей.

Сцени не було - опозиціонери виступали з даху автомобіля. Зовні все було мирно, але потім один за одним пішли тривожні сигнали.

Біля Адміністрації президента та Кабміну групи радикально налаштованих молодиків у масках умисне спричиняли сутички з правоохоронцями. Крім кулаків та палиць в хід пішли бруківка, цепи і навіть трактор, яким намагались таранити кордони силовиків.

Саме на цей трактор піднявся Петро Порошенко закликаючи припинити провокації, і звідси почалося його сходження до посади президента.

На Банкову стікалося все більше перехожих, які зупинялись аби подивитись на бійку. Провокатори ж не вгавали, і як звірі стрибали на правоохоронців.

О 5-ій годині вечора силовики перейшли від оборони до активного наступу. Розлючені ВВ-шники і "Беркутівці" жорстоко били всіх, кого вдавалось догнати. Банкову "зачистили" за лічені хвилини.

Лише за офіційною інформацією до медиків звернулись 165 людей, 50 з них було госпіталізовано. Серед постраждалих опинились не лише активісти, а й народні депутати, журналісти і навіть волонтери, які допомагали постраждалим з обох сторін.

На Майдані незалежності почали готуватись до розгону, та далі Банкової правоохоронці не пішли.

Після кривавої суботи опозиція висунула вимогу - відставка уряду Азарова. Голосів не вистачало, але їм треба було щось казати Майдану. В той же день був зайнятий будинок профспілок, який наступні 2,5 місяці був головним штабом опозиції.

Зайшли в нього за мовчазною згодою і попередніми домовленостями. На відміну від КМДА, яку зайняли "з легкої руки" з каменем Тетяни Чорновіл.

На противагу Майдану "регіонали" влаштували альтернативний мітинг у Маріїнському парку. До нього долучилися кілька тисяч людей, яких в основному привезли зі східних регіонів країни. З усіх боків їх стерегли правоохоронці.

В неділю о 12-ій годині на Майдані незалежності почалось друге Народне віче. За численними підрахунками на площі зібралось півмільйона мітингувальників. Це була наймасовіша акція за весь час протестів – люди вщент заповнили Майдан і всі центральні вулиці столиці.

Не помітити їх вдалось тільки Міністерству внутрішніх справ. Його співробітники нарахували 5 тисяч активістів.

Ввечері частина "євромайданівців" розосередилась урядовим кварталом і повністю заблокувала всі під'їзди до нього. Люди ставили намети і будували барикади. У хід ішло все: урни, квітники, частини риштування, шматки шиферу і навіть лавочки з бетоном.

- Вони думали, що ми стоятимемо на одному місці, і вони нас перетворять на гетто, але ми вирішили інакше, - пояснив журналістам Арсеній Яценюк.

В цей момент сталося дещо несподіване. Кілька десятків людей рушили на Бесарабську площу до пам’ятника Леніну. Накинувши на скульптуру мотузку, вони розхитали та повалили її з постаменту. Потім заспівали гімн і повернулись назад. Після цього валити пам’ятники "вождю революції" стало загальноукраїнським трендом.

Вже наступного ранку під барикадами в урядовому кварталі почали збиратись бійці Внутрішніх військ і "Беркуту". Як тільки на вулиці стало темно, почався штурм.

Тисяча силовиків і кількасот "тітушок" відтіснили активістів у бік Майдану незалежності. Одразу за ними прибули комунальники, які розібрали барикади і вивезли їх на вантажівках.

Наступного дня Віктор Янукович провів зустріч з трьома попередніми главами держави: Леонідом Кравчуком, Леонідом Кучмою і Віктором Ющенком. На круглому столі він пообіцяв більше не застосовувати силу і негайно почати переговори з опозицією про мирне врегулювання ситуації.

В Київ приїхала єврокомісар Кетрін Ештон, але і це не зупинило Януковича.

Після сутичок в урядовому кварталі активісти повернулись на Майдан і почали посилювати барикади там. Як виявилось, не дарма.

- Пишіть, після опівночі буде штурм Майдану. Вони хочуть нас зігнати з проїжджої частини Хрещатика на п'ятачок під стелою, - сказав депутат "Батьківщини" Олександр Абдуллін, забігаючи в прес-центр профспілок.

Минуло кілька годин, але нічого не відбувалося. Яценюк навіть заспокоїв зі сцени, що влада злякалася. Але він помилявся. О 1-ій годині ночі в намети під КМДА прийшли судові виконавці, а з Інститутської рушив "Беркут". Почався штурм. Правоохоронці трощили барикаду. Коли більшість активістів побігли оборонятись, силовики зайшли ще й з боку Європейської площі.

Мітингарів били кийками і відтісняли, найактивніших висмикували з натовпу і тягли до автозаків. "Майдан стоїть!", - як мантру повторювала Руслана. В цей час "тітушки" і комунальники розтягували барикади і скидали їх на вантажівки. Найзапекліше протистояння йшло таки на Інститутській.

"На КрАЗі була лебідка, за допомогою якої міліція хотіла зруйнувати барикаду. Щоб її зупинити, я ліг перед машиною на землю. Трохи не відморозив собі нижню частину тулуба ", - розповідав нардеп від" Батьківщини "Олег Медуниця.

В цей час в Будинку профспілок з усіх можливих меблів будували барикаду, щоб закрити бокові входи. стільці розбивали на палиці. На перилах стояли сотні пляшок олії.

- Лийте тільки тоді, коли "беркутівці" підуть по сходах, - пояснювали старші "самооборонівці".

Жорстоке протистояння тривало до самого ранку. З кожною годиною на Майдан приїздило все більше киян, які прочитавши новини кинулись на допомогу. Останнім шансом "Беркуту" й ВВ отримати перевагу, стала спроба захопити КМДА. Але отримавши душ з крижаної води силовики відступили.

Штурм провалився.

"Партія регіонів" черговий раз спробувала довести, що народ все ще підтримує Януковича. Крім площі біля Верховної Ради вони зайняли ще й весь Маріїнський парк. В ньому облаштували наметове містечко із палатками для обігріву та польовими кухнями. Політсила анонсувала 200-тисячний мітинг.

Всі масові акції "регіоналів" за останні кілька років проходили за одним сценарієм. До Києва автобусами звозили людей з регіонів, їх шикували у колони в районі Парку Слави, Арсенальної та Маріїнського парку і вже потім, під розгорнутими національними та партійними прапорами вели на Європейську площу.

Цього разу нічого не змінилось.

На виступи партійних лідерів активно реагували лише кілька десятків "регіоналів" під сценою, яких постійно знімали камери. За 5-10 метрів на спікерів вже ніхто не звертав уваги.

Більшість стояла в чергах за їжею і жалілась, що збиратись довелося швидко, а з обіцяних 200-от гривень заплатили лише 50, тому люди були голодні й злі.

Через кілька годин народ став розбігатись – хтось на екскурсію столицею, хтось грітись до автобусів. Не дивлячись на гучні анонси, на площі зібралось не більше 20 тис людей.

Впродовж трьох годин "регіонали" на закритому засіданні фракції в кінотеатрі "Зоряний" агресивно допитували уряд на чолі з Миколою Азаровим. Подробиці намагались не афішувати, однак самі зізнались, що такої лайки в лавах партії не було давно.

Депутати, не соромлячись у виразах, сварили в першу чергу роботу економічного блоку уряду на чолі з віце-прем'єром Сергієм Арбузовим. Їм пригадали тиск податківців на бізнес, пробуксовку роботи над скороченням кількості дозвільних процедур, неефективну боротьбу з контрабандою і багато іншого.

"Розмова була дуже жорстка. У всіх накипіло. Згадали про корупцію та про дії міліції. По суті, для уряду - це було останнє китайське попередження", - розповів тоді регіонал Володимир Сальдо кореспонденту INSIDER.

Справа в тому, що дії уряду влаштовували далеко не всіх членів партії, а застосування сили і чергова спроба розігнати Майдан стали останніми краплями, що призвели до бунту.

Значна частина впливових "регіоналів" вимагала негайних кадрових змін, але після довгої дискусії зійшлись на тому, що ця нарада стане останнім попередженням для уряду Азарова. В разі чергового промаху, чекати закінчення Майдану вже ніхто не хотів.

Віктор Янукович і Володимир Путін зустрілися для обговорення політичних і економічних відносин між двома країнами.

За результатами переговорів Росія вирішила розмістити в українських цінних паперах частину резервів з Фонду національного добробуту обсягом $15 мільярдів.

Крім того, Газпром" і "Нафтогаз України" у присутності обох президентів підписали доповнення до контракту на постачання природного газу на 2009-2019 роки, яке передбачало ціну палива $268,5 за тис кубометрів.

Лідери опозиції назвали ці рішення "російським рабством для України".

В ніч на 1 січня на Майдані незалежності було людно. Відсвяткувати Новий рік на площі прийшло кількасот тисяч людей. Рівно в 00 годин 00 хвилин вони разом заспівали гімн України, тримаючи у руках ліхтарики і мобільні телефони.

Після коротких поздоровлень і салюту, розпочався святковий концерт.

Майдан Незалежності, вулиця Інститутська, схили Жовтневого палацу та Хрещатик були повністю заповнений людьми. Дехто прийшов навіть з маленькими дітьми.

Незважаючи на "сухий закон", який анонсували організатори свята, активісти несли з собою шампанське. Підходи до Майдану з усіх боків ретельно охоронялися вартовими - їх біля кожного проходу до барикад було по кілька десятків.

Жодного правоохоронця в околицях не було.

Різдвяні часи стали чи не найскладнішими для Майдану. На площі майже не лишилося людей. Іноді, під сценою їх не було і десятка. Опозиція час від часу проводила засідання ради Майдану, а основним інформприводом для брифінгів було переслідування активістів.

Києво-Святошинський суд Київської області визнав винними так званих "васильківських терористів" Ігоря Мосійчука, Володимира Шпару та Сергія Бевза в намірі підірвати пам'ятник Леніну в Борисполі у 2011 році. Підсудним призначили покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

Активісти Автомайдану заблокували будівлю суду, аби заарештованих не вивезли до СІЗО. Трохи згодом приїхало два автобуси "Беркуту", які відлупцювали і силою відтіснили активістів.

Коли автобуси з "Беркутом" вирушили назад, дорогу їм перекрили учасники Автомайдану, що приїхали на допомогу. Почалась бійка.

В результаті сутичок постраждали декілька десятків активістів, два нардепи від "Свободи", троє журналістів і екс-міністр МВС Юрій Луценко, якому кийком розбили голову.

Після місячного затишшя опозиція знову заговорила про розгін Майдану. "Підвоху" чекали від групи "громадських активістів", які збиралися заявити свої права на Профспілки, і спричинити силовий конфлікт. Але біда прийшла з іншого боку.

"Опозиція дістала ведмедя своїми дразнілками. Якщо хотіли - треба було штурмувати АП ще 1 грудня, вони втратили свій шанс. І весь цей час тільки дратували Януковича", - сказав "регіонал" Володимир Макєєнко 15 січня. - "Не скажу що, але завтра щось буде".

Зранку кілька десятків нардепів від опозиційних партій заблокували парламентську трибуну і кабінет спікера Володимира Рибака. Та це не завадило першому заступнику Рибака Ігорю Калетніку відкрити пленарне засідання Верховної ради з ложі "Партії регіонів".

Коли опозиціонери почали відбирати в "регіоналів" і комуністів картки, Калетнік оголосив про "ручне" голосування.

Першим голосували бюджет. Далі ж пішли законопроекти, яких у порядку денному не було. Після винесення кожного з них, голова лічильної комісії називав голосування вдалим – щоразу нараховуючи 235 голосів "за" (увесь склад фракцій ПР і КПУ). На підрахунок рук він витрачав не більше 5 секунд.

Тільки кілька годин потому українці зрозуміли, що проти них ухвалені диктаторські закони.

Зачистка та повний контроль інтернету, кримінальна відповідальність за наклеп, заборона мирних масових заходів і ходіння у касках, продаж сім-карток за паспортами і додаткові повноваження правоохоронцям для придушення масових протестів – це лише невелика частина нововведень якими "регіонали" хотіли приборкати Євромайдан і будь-які його прояви.

Через два дні Віктор Янукович поставив на документах свій підпис і закони вступили у силу.

"Диктаторські закони" прийняті "ручним" голосуванням спричинили чергову хвилю народного протесту. В кастрюлях і друшлаках українці знову вийшли на центральну площу столиці, демонструючи, що не будуть миритися з наругою і брехнею.

Від восьмого Віче опозиції вони чекали конкретних кроків. Натомість почули лише заклик Кличка вимагати дострокових виборів президента та Тягнибока - скликати народні органи влади.

На сцену вийшов лідер Автомайдану Дмитро Булатов і закликав визначитися з єдиним кандидатом в президенти. Але через жорстку конкуренцію Яценюка і Кличка про це не могло бути й мови.

За задумом, після мітингу три колони активістів мали піти на Грушевського, Інститутську і до Банкової, а Автомайдан – поїхати до Межигір'я. Але вже під сценою пересварилися Булатов і Коба. В результаті, останній закликав іти по Грушевського до Верховної Ради, щоб скасувати закони.

"Дзвоніть депутатам, ведіть їх силою, як хочете, всі мають бути у Верховній раді, даємо півгодини!", - сказав Сергій Коба.

Через пів години люди рушили до парламенту. Та дійти їм так і не вдалось. Вулиця Грушевського, якою мала пройти колона була повністю перекрита автобусами і кордонами правоохоронців. Почалась масова бійка.

Заспокоїти натовп спробував Віталій Кичко, але у відповідь отримав суміш з вогнегасника. Тим часом з боку стадіону Лобановського вже стояли хлопці з Правого сектора та інших радикальних організацій, які були готові до наступу. За кілька годин автобуси правоохоронців горіли, а самих силовиків засипали бруківкою та піротехнікою. У відповідь пішли світлошумові гранати та сльозогінний газ.

Коли почулись перші постріли "Беркуту" із травматичної зброї, мітингарі почали розливати коктейлі Молотова. Вулиця палала.

Правоохоронці пригнали два водомети, але замість полум’я почали заливати людей. На дворі було -8 градусів Цельсія.

Кількість постраждалих йшла на десятки і постійно росла. Крім активістів серед поранених і побитих опинились журналісти, медики, народні депутати і силовики.

Сутички продовжувались всю ніч і трохи стихли лише після 3-ої ночі. Активні бої припинились, але постійно лунали поодинокі постріли та вибухи. На схилах стояли люди і дивилися на апокаліптичний вигляд стадіону "Динамо".

Один із лідерів Майдану Ігор Луценко був викрадений. Він привіз постраждалого активістів Ігора Вербицького до Олександрівської лікарні, а після цього зв'язок з ними обома зник.

Пізно вночі Луценко знайшовся. Зі струсом мозку вибитим зубом і підбитим оком.

За словами активіста, невідомі викрали його з лікарні, куди він привіз свого пораненого товариша. Викрадачі завезли його в ліс, побили, потім тримали в металевому гаражі, а згодом знову вивезли до лісу, де й покинули. Вербицький залишився у зловмисників.

Луценко зазначив, що ті, хто його захопили, "професійно займалися побиттям людей" і були схожі на колишніх правоохоронців.

Активні сутички на Грушевського поновилися.

О 7-ій ранку правоохоронці вперше відкрито застосували вогнепальну зброю. Пострілами у голову й груди був убитий молодий вірменин з Дніпропетровська Сергій Нігоян, що стояв на барикаді. Через годину стало відомо про ще одного вбитого активіста – білоруса, що жив в Україні, журналіста Михайла Жизнєвського. Вони стали першими, хто загинув на Майдані.

Пізніше медики повідомили, що у лікарні помер хлопець, якого у ніч з 20 на 21 грудня "беркутівці" скинули з колонади біля стадіону "Динамо". З'явились ще двоє людей з вогнепальними пораненнями.

Бої продовжились.

По обідді у Бориспільській лісосмузі було знайдене тіло Юрія Вербицького, якого викрали разом з Юрієм Луценком. У міліції заявили, що слідів насильницької смерті не помітили, але на опублікованих фото було видно, що руки активіста зав’язані скотчем.

В результаті сутичок з обох сторін постраждало близько 500-от людей. Більшість з них потребували серйозної медичної допомоги.

Вулиця Грушевського перетворилась в палаючу лінію фронту. Щоб зупинити просування внутрішніх військ, "майданівці" стали робити барикади з шин та палити їх.

Після 5-ти смертей на Грушевського лідери опозиції пішли до Адміністрації президента на переговори з Віктором Януковичем. Саме цього від початку домагалися представники Заходу. Вони пропонували протиборчим сторонам створити спільний Кабмін. Натомість опозиція вимагала, щоб європейці змусили Януковича змінити Конституцію.

Перші тригодинні переговори результату не дали. За словами депутатів "Батьківщини" і "Свободи" вони зірвалися після того, як Кличко став вимагати провести дострокові вибори президента, і заявив, що у нього 90% підтримки серед населення.

В УДАРі заперечували, що саме це було причиною невдачі.

Наступні переговори тривали 5 годин, і в основному стосувалися закону про амністію в обмін на звільнення вулиць. Це викликало бурхливий протест як під сценою, так і на барикадах. На Грушевського ображені люди звинувачували Яценюка у зраді, і в тому, що він не виконав обіцянки вести їх вперед.

Щоб якось врятувати репутацію, лідери опозиції пішли серед ночі укріплювати барикади на Інститутській.

- Покидайте тут пару мішків, а потім можете іти, - радив Яценюку комендант Андрій Парубій.

Тим часом в інтернеті з'явилось відео, як "Беркутівці" знущаються з упійманого активіста Майдану Михайла Гаврилюка. Його роздягли, побили і відрізали чуба, після чого фотографувались із ним.

Після подій на Грушевського протест радикалізувався і в інших містах України. Люди збиралися на мітинги, проголошували народні ради, і шли штурмом на органи влади.

Буквально за кілька днів активісти у Львові, Тернополі, Рівному і Чернівцях захопили будівлі облдержадміністрацій. Подекуди губернаторів змусили написати заяви про відставку.

Станом на ранок 27 січня мітингувальниками було захоплено 11 ОДА та адмінбудівлі в Києві. Ще у 5-ти облцентрах відбулися спроби штурму адмінбудівель, у 4-ох – акції протесту. І лише у Донецьку, Луганську та Харкові пройшли мітинги на підтримку влади.

Це змусило адміністрацію Януковича погрожувати введенням надзвичайного стану. Але в Партії регіонів не було достатньо голосів, щоб реалізувати це законно.

Одночасно, Янукович почав переговори зі своїми депутатами і лідерами опозиції. Крім того, він призначив Андрія Клюєва головою АП, а Володимира Макеєнка - головю КМДА.

Під час зустрічі на Банковій група регіоналів, вустами Юхима Звягільського, висловила незгоду з застосування сили, кровопролиттям і заразом діяльністю уряду Азарова.

Янукович, який ходив з одних переговорів на інші, запропонував посаду прем'єра Арсенію Яценюку. Президент пообіцяв змінити Конституцію і відмінити "диктаторські закони", але тільки після того, як мітингувальники звільнять вулиці столиці.

Активістам такий сценарій не сподобався. Через кілька годин вони взяли штурмом Український дім, в якому на той момент базувалися бійці Внутрішніх військ. Обійшлось без жертв.

В цей же день в одному з готелів Києва відбулася зустріч олігархів Дмитра Фірташа та Ріната Ахметова, які радилися, як нормалізувати ситуацію.

Микола Азаров подав у відставку.

Це стало можливим через те, що в "Партії регіонів" утворилося потужне лобі мирного врегулювання конфлікту. В першу чергу його притримували депутати, орієнтовані на власника корпорації СКМ Ріната Ахметова та власника Group DF Дмитра Фірташа. До них приєдналась і більшість "регіоналів"-бізнесменів.

Вони скористалися моментом, і влаштували революцію проти міністрів "Сім'ї" - Сергія Арбузова та Олександра Клименка, яку планували ще до початку Майдану. В "Партії регіонів" назрів справжній бунт.

Наступного дня більшість нардепів були готові проголосувати не лише за закон про амністію всіх затриманих активістів без будь-яких вимог до Майдану, а й за повернення до Конституції в редакції 2004 року. 60 депутатів від "Партії регіонів", зібрані Давидом Жванією та Інною Богословською, були готові перейти на сторону опозиції.

Засідання Ради затягнулося до пізнього вечора. В Раді цілий день сиділи представники Януковича Андрій Портнов та Олена Лукаш. Коли опозиція черговий раз відмовилась голосувати за законопроект Банкової про амністію, Портнов поклав на стіл указ президента про розпуск Парламенту.

Кличко вже почав відкривати свої "козирі" і лякати, що частина регіоналів перейшла на сторону опозиції, але тут у Раду "з-під крапельниці" приїхав мармурово-блідий Янукович.

"Такого мата я не чув давно, нам погрожували закатати всіх в асфальт і пересаджати до такої-то матері, говорили, що на кожного з нас у них є справа", - розповів після термінової наради один з "регіоналів".

В результаті регіонали проголосували потрібний закон, згідно з яким амністія активістів Майдану була можлива тільки якщо вони протягом 15 днів звільнять всі захоплені будівлі і вулиці.

"Зламати" однопартійців Януковичу допоміг Кремль. За день до засідання Росія призупинила розмитнення українських товарів. Загроза повторення торгівельної війни з північним сусідом змусила Ахметова і Фірташа переконати підконтрольних їм "регіоналів" підтримати позицію президента.

Початок лютого пройшов під знаком "холодної війни" Банкової і Майдану. У перших числах лідери опозиції злітали на Мюнхенську конференцію, де було оголошено про санкції проти української влади. Водночас, Захід вимагав від опозиції погоджуватися на участь в технічному уряді.

"Але ж ми розуміємо, що нас через три місяці підставлять і відправлять у відставку", - говорив Яценюк журналістам INSIDER.

Опозиція хотіла зміни Конституції і західні дипломати підтримали їх, в обмін на обіцянку не більше допускати силового протистояння.

5 лютого Янукович злітав на відкриття Олімпіади в Сочі, щоб поговорити про кредит. Кандидатом на пост прем'єра він назвав Сергія Арбузова. Путіну ця ідея не сподобалася. Крім того, президент Росії здивувався, чому Україна як і раніше не платить за газ. Янукович поїхав ні з чим.

Яценюк і Кличко тим часом продовжували переговори з олігархами. Банкова стала кулуарно вести переговори з Олександром Турчиновим. Петро Порошенко шукав голоси за зміну спікера та домовлявся з Кличком про можливу співпрацю.

Так збіг час відведений законом про амністію. 14 лютого Голосіївський райсуд Києва ухвалив рішення звільнити з під варти Дмитра Полтавця – останнього з 234-х активістів, офіційно затриманих під час акцій протесту.

Вже наступного дня мітингувальники звільнили КМДА і вулицю Грушевського, та з Майдану ніхто не йшов. Вимогою №1, як і раніше, лишалась відставка Януковича.

Опозиція анонсувала чергову ходу до Верховної Ради.

Зранку 18-го лютого активісти Євромайдану, вишикувавшись у колони, рушили до Верховної ради для проведення мітингу.

На засіданні, що проходило в цей день, нардепи мали голосувати за повернення до Конституції у редакції 2004 року. Опозиція вважала, що це було єдиним засобом зменшити повноваження президента Януковича.

Проблема була у тому, що урядовий квартал, як і раніше, лишався заблокований правоохоронцями. Коли активісти впритул підійшли до їхніх кордонів, почалась бійка.

Буквально за годину жорстокі масові бої розгорнулись на декількох вулицях. Допомагати силовикам прийшли сотні "тітушок". Вони вишукували й добивали активістів, що вже лежали на землі або відстали від своїх.

Невеликі групи "Беркутівців" зайняли дахи будинків, з яких відстрілювали мітингувальників з крупнокаліберної травматичної зброї і закидали світло шумовими гранатами.

Силовикам, які відставали від своїх, теж було не солодко. Радикально налаштована частина активістів готова була розірвати їх. Так би воно й сталось, якби не знайшлись люди, що захищали і прикривали їх.

В хід знову пішли коктейлі Молотова. Кількість постраждалих йшла на сотні, почали повідомляти про перших загиблих.

О 17-ій годині повністю зупинили рух Метрополітену, а на дорогах утворились десятибальні затори. Центр міста було паралізовано.

Після тривалих бійок мітингарів відтіснили на Майдан незалежності. Силовики оточили їх з боку Інститутської та Європейської. Почався штурм.

Аби захиститись, активісти підпалювали шини. Через деякий час їм вдалось утворити суцільну смугу полум’я, яка заважала пройти правоохоронцям. Люди кидали до вогню все, що знаходили.

Вночі протистояння стало ще запеклішим. Правоохоронці пригнали до Майдану водомети і поливали з них перші ряди протестувальників, що стояли впритул до лінії вогню. Вони намагались загасити й полум'я, але спроби були марними. Мітингувальники відбивались бруківкою, піротехнікою та "гарячими" коктейлями.

Барикади намагались штурмувати навіть БТРами, але невдало.

О першій ночі загорівся Будинок профспілок. Активісти, що вибігали з нього повідомляли, що в середину з даху й з першого поверху зайшли бійці "Беркуту", які навмисне спричинили пожежу. Коли полум’я охопило більшу частину будівлі, в середині ще лишались люди. Їх рятували за допомогою підйомного крану та мотузок. Пізніше, в МВС повідомили, що пожежу спричинили самі мітинг арі.

Опівночі лідери опозиції пішли на переговори на Банкову. Розмова тривала близько години, а по її закінченню Віталій Кличко повідомив, що Янукович не йде ні на які поступки і хоче, щоб Майдан очистили.

Випалений вщент, він все ж встояв.

За даними Міністерства охорони здоров'я, станом на 6 ранку у боях 18-19 лютого загинуло 25 людей, ще 350 звернулось до лікарень, а 240 госпіталізували.

Голова Служби безпеки України Олександр Якименко заявив про початок антитерористичної операції, до якої мали залучити Міністерство оборони.

Провівши всю ніч в очікуванні штурму, активісти вирішили діяти першими. О 9-ій годині ранку сотні самооборони почали відтісняти силовиків з території Майдану незалежності. Знов зав’язались сутички. Зі сцени щохвилини звучали заклики, що на "передовій" необхідні медики.

Правоохоронці почали відступати, а деякі й просто здаватись у руки народу. Коли перевага активістів стала очевидною, група спец призначенців відкрила вогонь з вогнепальної зброї. Це були автомати Калашникова і снайперські гвинтівки. Кулі летіли не лише в самооборону, а й в мирних протестувальників, серед яких були жінки, медики та діти. Від Жовтневого палацу та Інституцької почали приносити поранених і вбитих.

Частина мітингувальників рушила до Верховної ради по вулиці Грушевського. Дізнавшись про це, в будівлі парламенту оголосили евакуацію.

О 15-ій годині міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко офіційно визнав, що силовикам видали бойову зброю. В цей момент на Майдані нарахували вже 60 убитих активістів, а їх загальна кількість за весь час протестів вже наближалась до 100.

В цей час лідерам опозиції вдалося зібрати кворум у Верховній раді і почати екстрене засідання. У парламент прийшли 236 нардепів, які одноголосно скасували антитерористичну операцію СБУ та зобов’язали всіх силовиків розблокувати вулиці і повернутись на місця постійної дислокації.

Голосувати за зміни до Конституції присутні "регіонали" не наважилися.

Близько першої години ночі в Адміністрації президента почались переговори по врегулюванню кризи між Віктором Януковичем та лідерами опозиції. Там же були присутні представники Європейського союзу та Росії.

Перемовини тривали більше дев'яти годин. За їх результатами сторони підписали угоду, яку Арсеній Яценюк назвав "капітуляцією Януковича".

Документ передбачав повернення до Конституції 2004 року, позачергові президентські вибори і негайне розслідування вбивств і насильства під час акцій протесту.

Вже о 16-ій годині Верховна рада зібралась на засідання і повернула Конституцію до редакції 2004 року. Наступним рішенням нардепи відправили у відставку міністра внутрішніх справ Захарченка і звільнила від відповідальності всіх активістів Євромайдану. Останнім голосуванням з-під варти звільнили екс-прем'єра Юлію Тимошенко.

На момент цих рішень Адміністрація президента вже була пуста.

Ввечері на Майдані незалежності зібралося народне Віче. Лідери опозиції звітували перед народом, розповідаючи чого вдалося досягти. Але їхній виступ перервав сотник самооборони Володимир Парасюк. Вибігши на сцену, він вихопив мікрофон і нагадав, що через дії влади загинуло 77 людей і активісти не збирались терпіти його до призначення позачергових виборів.

"Якщо завтра до 10 ранку Янукович не напише заяву, ми підемо на штурм зі зброєю", - заявив Парасюк, не маючи за собою жодної людини.

Пізно вночі з Адміністрації президента просочилась інформація, що Віктор Янукович у вузькому колі особливо довіреної охорони відлетів до Харкова. Літак нібито поставили на маршрут Київ-Харків-Маріуполь-РФ.

Зранку тисячі активістів, журналістів та волонтерів приїхали до Межигір'я аби перевірити інформацію.

Охорони не було, прислуги теж. Тисячі документів плавали у Дніпрі, а на записах камер спостереження було видно, що вночі з резиденції поспіхом вивезли декілька вантажівок дорогоцінних речей.

Сумнівів не залишилось – четвертий президент України Віктор Янукович втік.