Основний Закон, який допоможе захистити підприємця та його сім’ю від виселення – це Конституція України, яка статтею 47встановила, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Однак у будь-якому випадку, при застосуванні банком будь-якого з можливих способів реалізації заставного майна, остаточне вирішення цього питання, за умови подання відповідного позову, повинне відбуватись у судовому порядку.

Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду та порядок виселення мешканців врегульовано відповідно ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», а також ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу України, згідно з якими громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення. Жиле приміщення, що надається виселюваному, повинно бути зазначено в рішенні суду. А оскільки сьогодні на практиці таке житло не надається – то й виселенння за рішенням суду не відбувається.

Наявність малолітніх дітей також ускладнить процедуру виселення та реалізації заставного майна, оскільки закон захищає права дітей на житло, й відповідне звернення батьків до органів опіки та піклування сприятиме об’єктивному вирішенню справи в суді.

Також, стосовно захисту прав та інтересів сім’ї узагальнив судову практику цивільних спорів, які виникають з кредитних правовідносин Верховний Суд України (07.10.2010 р.), який рекомендував судам давати мотивування всім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а тому під час прийняття рішень судами має бути врахована й співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна.