Велосипед як хобі, як робота, як транспорт, як розвага. А що для вас велосипед? З якою метою його використовуєте і як до цього прийшли? Хто вони, члени Асоціації? Нас уже майже 270, і це число постійно зростає.

Знайомтеся – Олеся Сторожук.

Як давно ти їздиш на велосипеді?

Навчилася в 11 років – пам’ятаю, це вважалося доволі пізно, адже всі в класі вже вміли на той час їздити. Через тиждень потрапила в аварію і зламала ногу, але вже наступного сезону знову їздила. Відтоді (з невеликими перервами) і катаю. Хоча як транспортний засіб в Києві використовую лише трохи більше року.

З якою метою його використовуєш?

В основному для щоденних поїздок на невеликі відстані, а також для подорожей.
До роботи мені їхати більше 20 км, тому комбіную велосипед та громадський транспорт. Доїжджаю до метро, лишаю на парковці біля магазину та їду далі на метро. Практикую це з весни, виявилось, що дуже зручно, таким чином майже забула про маршрутки.
Віднедавна також беру з собою велосипед для подорожей в інші міста. Виходиш з поїзда, швиденько збираєш велосипед, і не треба думати, на який номер автобуса сісти – їдеш собі, куди треба. За кордоном також намагаюсь барти велосипед у прокаті, щоб подивитися місто.

Як прийшла до цього?

Усвідомлення велосипеда як транспорту прийшло, живучи деякий час в Німеччині – там використовувала його для більшості поїздок по місту. Повернувшись додому, вже не уявляла себе без велосипеда.
І потім почала поступово освоювати велосипед в Києві – спершу по району, потім виїжджала все далі й далі. Отак і прийшла. Точніше, ще йду, бо деякі вулиці Києва для мене все ще не дуже комфортні для проїзду.

Що для тебе велосипед?

Велосипед – це моя маленька незалежність: від розкладу громадського транспорту (і його відсутності), від часто непродуманого транспортного сполучення в Києві, від заторів.
Окрім бути транспортним засобом, велосипед також додає сил. Перевірено: у будь-якій незрозумілій ситуації сідай на велосипед!:)

Чому приєдналася до АВК і що думаєш про організацію?

Ой, за діяльністю АВК слідкувала роки два на відстані. Якби не новини від Асоціації, я б думала, що у велорусі Києва нічого не відбувається (і ніколи не думала, що колись ці новини висвітлюватиму))
Повернувшись з уже зазначеної Німеччини, зрозуміла, що хочу в Києві такі ж умови для велосипедистів і захотіла якось цьому посприяти. Довго не думавши, почала волонтерити в АВК – і понеслось.
Мені завжди подобався професіоналізм та системність роботи організації. Остаточно переконалася в цьому під час Велофоруму в Полтаві у 2013 році – після чого і приєдналась. Досі моя думка не змінилась, і далі тільки підтверджується .

Твоє побажання потенційним велосипедистам і Києву.

Бажаю відчути ветер-в-волосах – думаю, далі нічого нікому пояснювати не потрібно:) Тим, хто ще не їздить: просто спробуйте, адже переваг буде більше, ніж недоліків.

Києву бажаю мудрого менеджменту, рішучих дій і по-більше сонячних днів!

Познайомитися з іншими членами Асоціації.

Хочете бачити Київ велосипедним? Приєднуйтеся до Асоціації велосипедистів Києва. Що більше нас буде, то швидше ми будемо жити в комфортному місті!

Мета Асоціації велосипедистів Києва (АВК) – велосипедна громадська організація, що налічує 300 учасників до кінця 2014 року. Але це лише перша ціль, адже ми прагнемо об’єднати велоспільноту Києва для досягнення амбітних велосипедних цілей. Якщо ви ще не приєдналися до Асоціації і маєте певні сумніви – тут знайдуться відповіді на кілька типових питань.

Типові питання, на які ми пропонуємо свої відповіді нижче:

• АВК – громадська організація. Багато громадських організацій налічують всього кілька осіб. Навіщо до вас приєднуватися?
• Що це дасть мені практично?
• Яким чином я буду впливати на рішення Асоціації?
• У мене немає велосипеда/я не користуюсь активно велосипедом. Може, мені не час приєднуватися?
• Я не живу в Києві. Чи можна приєднатися?
• Я не вступаю в жодні організації. У мене є певні переконання.

АВК – громадська організація. Багато громадських організацій налічують всього кілька осіб. Навіщо до вас приєднуватися?

Членські громадські організації – справді не дуже типове явище для України. Натомість у країнах Заходу практика асоціацій є надзвичайно поширеною. Там велосипедні організації налічують тисячі, часом десятки й сотні тисяч членів. Кількість людей, що не просто їздять на велосипедах, але й свідомо підтримують профільну організацію свідчить про серйозність певного громадського руху та намірів його учасників. Що більше нас буде, то легше нам буде просувати велосипедні вимоги.

Кожен з нас – людина з активною життєвою позицією, і ми віримо, що організація, навколо цілей якої об’єднаються тисячі людей, буде більш ефективною, ніж та, де періодично працює 2-3 людини.

Членство допомагає АВК розвиватися системно й провадити регулярну, а не спонтанну діяльність. Більше того, ваші внески роблять нас більш фінансово незалежними, дозволяють реалізовувати більше проектів, ніж це можна було б робити лише за рахунок грантів. Та головне – кожна нова людина, що приєднується до АВК дає нам сигнал, що ми на правильному шляху та постійно нагадує про відповідальність перед велоспільнотою Києва.

Що це дасть мені практично?

Бонуси у веломагазинах та веломайстернях. Пріоритетна (в т.ч. безкоштовна) участь у деяких подіях Асоціації. Підтримка ваших ідей та велопроектів. Консультації щодо різноманітних велосипедних питань. А якщо ви ще й знайдете час поволонтерити, ми будемо раді надати рекомендацію для вашої подальшої діяльності.

Більше того, через участь у загальних зборах ви зможете впливати на рішення Асоціації та визначати розвиток велосипедного руху в Києві (і не тільки).

Та головне – Асоціація об’єднує однодумців, тож у вас є з’явиться можливість спілкуватися в колі велосипедно налаштованих людей:)

Дізнатися більше про переваги участі в Асоціації.

Яким чином я буду впливати на рішення Асоціації?

Перш за все – своєю участю в щорічних Загальних зборах Асоціації, де кожен член може висловитися з приводу стратегічного розвитку організації та має право голосу при обранні її керівництва (голови та ради Асоціації).

А протягом року ми проводимо десятки проектів, до яких запрошуємо долучатися – у рамках кожної події, кампанії чи розробки велоконцепції ви можете подати та реалізувати свої ідеї.

У мене немає велосипеда/я не користуюсь активно велосипедом. Може, мені не час приєднуватися?

При вступі в Асоціацію не потрібно пред’являти велосипед чи доказувати спроможність проїхати Київ уздовж та впоперек за дві години. Своїм членством ви показуєте, що любите велосипед (навіть якщо востаннє каталися на ньому в дитинстві чи під час туристичної поїздки в Амстердам) та хочете, щоб Київ якомога швидше став дружнім до велосипедистів містом.

А не їздите ви активно велосипедом, скоріш за все, через відсутність комфортних умов для цього на українських дорогах. Членство в АВК – це символічний крок, ваш голос, ваше соціальне замовлення на якісну велосипедну інфраструктуру. Ми вимагаємо від влади створення такої інфраструктури, і що більше людей з нами – то менше приводів у чиновників нам відмовляти.

Я не живу в Києві. Чи можна приєднатися?

Членство в АВК не вимагає географічної прив’язки. Якщо ви тимчасово не живете в Києві, переїхали чи ніколи тут не були, але вам якимось чином хочеться підтримати велосипедний рух – ласкаво просимо до АВК. Серед членвів Асоціації є жителі Львова, Харкова, Чернігова, Івано-Франківська та Севастополя.

Діяльність Асоцації велосипедистів Києва хоч і зосереджена на представленні інтересів київських велосипедистів, але ними не обмежується. АВК співпрацює з активістами з усіх куточків України, надає консультації низці українських міст, працює над внесенням нормативних змін для розвитку велоруху на національному рівні. Зрештою, ми проводимо “Велофорум” – найбільшу всеукраїнську (і тепер міжнародну) конференцію на велосипедну тематику.

Дізнатися, як долучитися до АВК.

У мене немає змоги сплатити членський внесок. Що робити?

Ви можете отримати разове річне членство в Асоціації безкоштовно за умови активної волонтерської роботи в проектах АВК. Втім, така можливість є обмеженою і кожен випадок розглядається індивідуально.

Я не вступаю в жодні організації. У мене є певні переконання.

Ми розуміємо, що в декого є негативний досвід участі в “добровільно-примусових” організаціях. Асоціація велосипедистів Києва – аполітична, позарелігійна громадська організація. Все, що від вас вимагається для вступу – це сплатити річний внесок. Ми не зобов’язуємо вас до якоїсь роботи та не нав’язуємо жодних переконань. Кожен може допомагати діяльності АВК за бажання та можливості.

Не переконались? Хочете дізнатися більше? Хто вони, члени Асоціації?

Вони абсолютно різні. Вони економісти, дизайнери, механіки, юристи, митці, викладачі, медики, студенти; вони їздять у шоломах або без, у велоформі або в сукнях чи потертих джинсах; комусь із них 20, комусь 60; хтось живе на Троєщині, хтось на Печерську, а хтось у Харкові, Кракові чи Мюнхені; МТБ, сіті, шосе чи прокатний велосипед під час відпустки – важливо лише те, що вони люблять їздити на велосипедах та підтримують велорух!

Знайомтеся з членами Асоціації в проекті “АВК в обличчях“, а якщо ви вже з нами – розповідайте свої велосипедні історії та запрошуйте друзів! Читайте тут, як долучитися до Асоціації.

Також ми завжди раді поспілкуватися вживу, приходьте до нас в офіс (за попередньою домовленістю) – м.Київ, вул.Іллінська, 12 (офіс 313).

Велосипед як хобі, як робота, як транспорт, як розвага. А що для вас велосипед? З якою метою його використовуєте і як до цього прийшли? Хто вони, члени Асоціації? Нас уже майже 270, і це число постійно зростає.

Знайомтеся: Олексій Педосенко, маркетолог.

Як давно ти їздиш на велосипеді?

Кажется, научился очень поздно, но как-то подозрительно легко. Мне было точно больше 10-ти лет. Жить на рабочей окраине в Сумах и не сидеть при этим в седле, когда тебе 10-12 лет – это нонсенс. Также думали и мои уличные друзья, которым надоело, что я ною, когда они предлагают податься на велосипедах на куда-нибудь. Ребята научили меня за один день, я даже попадать толком не успел. Они учили меня кататься на чем-то своем, а потом я уже пересел на “Салют”, доставшийся мне от старшей сестры. Ей в то время уже нельзя было на велосипед: в результате даже коротко поездки модная челка, выставленная лаком “Прелесть”, приходила в негодность.

И, пожалуй, после нескольких лет в детстве, я до весны 2013 года садился на велосипед лишь изредка: у родителей на даче и в велопрокатах заграницей.

З якою метою його використовуєш?

Езжу на работу почти каждый день. Или “ездил”, потому что сезон, скорее, закрыт. Ситуация сейчас с погодой анекдотическая: утром прекрасно – +5-+7, солнце – идеальные условия. Вечером же с работы ты просто не уедешь в трезвом уме – минусовая температура. Так что до весны придется ездить в метро, что грустно, конечно.

Як прийшов до цього?

Вдохновлялся поездками в Европу, особенно – в Берлин. Скажу банальщину, но хочется меньше машин и чтобы в городе было чем дышать.

Потом нашлась Настя Опанасенко, которая возила в Киев велосипеды Schwinn (до того, как они стали хитом в “Велопланете”) – божественно красивые, удивительно надежные и страшно дешевые круизеры. У нее я и купил свой велосипед.

А, ну и опять же: многие знакомые уже ездили попижонить на твид-ране, весело катались с Pride Kustoms по пятницам, чем вызывали зависть.

Но это лишь малая часть из списка факторов, которые меня мотивировали пересесть на велосипед. Главный фактор – в Киеве очень неудобный общественный транспорт и не потому, что он как-то не так выглядит, а потому что с наземным транспортом у нас невозможно ничего спланировать. Что-то куда-то едет, но куда, во сколько и откуда. С этим совершеннейшая неразбериха. Радует только метро, но в нем всё уныло и однообразно, даже людей встречаешь одних и тех же, если ездить в одно и то же время.

А велосипед – это ведь сплошные эндорфины с самого утра. Что не менее важно, ты всегда с точностью до 3-5 минут можешь рассчитать время, которое нужно потратить, чтобы доехать из точки А в точку Б.

Що для тебе велосипед?

Средство передвижения – да и только. При этом средство передвижения не обязательно должно выглядеть как спортивный снаряд для покорения Альп-Д’Юэз или даунхилла. В городе всё это – лишнее по многим чисто практическим причинам, которые можно я не буду перечислять, чтобы окончательно не выглядеть как зануда?:)

Чому ти приєднався до АВК і що думаєш про організацію?

Немцы не дают столько грантов плохим организациям:)  Если серьезно, всё просто – разделяю цель, миссию, ценности организации. Почему бы и нет, в таком случае? Правда, пока не удается принимать активное участие в жизни АВК, но это просто я еще не вижу, куда бы я мог так приткнуться, чтобы не мешать, а приносить какую-то пользу.

Ще кілька слів: твоє побажання потенційним велосипедистам і Києву.

Купите себе весной надежный велозамок (U-lock, секционный, цепь), простой и красивый велосипед и познайте велосипедный дзен. Настройтесь на то, что хранить велосипед лучше прямо в квартире (прихожая, балкон, крюк на стене, под окном в красиво-облупленной хипстерской квартире с высоченными потолками в центре, но ни в коем случае не оставляйте его общем коридоре!). И просто пользуйтесь им тогда, когда это вам удобно – это отличное транспортное средство.

Не стесняйтесь ездить по дорогам, соблюдая правила дорожного движения. Чем больше нас – тем быстрее к нам привыкнут автовладельцы. Не выезжайте в дождь и после дождя, чтобы не портить себе одежду и настроение.

Хочете бачити Київ велосипедним? Приєднуйтеся до Асоціації велосипедистів Києва. Що більше нас буде, то швидше ми будемо жити в комфортному місті!

Влітку фунікулер заборонив перевозити велосипеди – через скаргу двох пасажирів, за словами яких велосипед забруднює їх одяг. Після цього велосипедисти влаштовували флешмоб, приїжджали з депутатами Київради, писали звернення, ходили на зустрічі з керівництвом фунікулеру. І нарешті досягли свого – у фунікулері знову можна перевозити велосипеди!

Про це йдеться в повідмленні КП “Київпастранс” від 21 жовтня 2014 року, текст якого наводимо нижче:

“Повідомляємо, що відповідно п.4.3 “Правил користування наземним міським пасажирським транспортом загального користування (траваями, тролейбусами, автобусами, фунікулером) в м.Києві” пасажир має право безоплатно провозити з собою ручну поклажу, одну пару лиж, дитячий візок, санки, велосипед.

Відповідно до п. 4.2. названих правил пасажиру забороняється перевозити громіздкий багаж розміром більше ніж 100*50*30 см, речі, довші за 190 см, та діаметром більше 30 см (крім дитячих та інвалідних колясок, велосипедів що складаються та лиж), а також перебувати в одязі та провозити багаж, що забруднює одяг пасажирів, обшивку салону та сидіння.

Відповідно до п. 4.1 “Правил…” пасажир зобов’язаний сплачувати за перевезення кожного місця багажу розміром більше 60*40*20 см, або вагою 30 кг, а також довгомірних предметів більше 150 см та діаметром понад 10 см.

По факту Вашого звернення порушення в діяльності працівників Фунікулеру відсутнє.

Повідомляємо, що за домовленістю з Асоціацією велосипедистів Києва, при умові додержання “Правил…”, Фунікулер буде перевозити одночасно 2х велосипедистів, в залежності від пасажиропотоку“.

Ось тут можна почитати детальніше тлумачення згаданих пунктів “Правил…”.

Історію вирішення питання з фунікулером можна переглянути тут.

Також нагадуємо вам про відповідь КП “Київпастранс” від 22.05.2012 на запит Асоціації велосипедистів Києва, чи можна перевозити велосипеди у громадському транспорті (відповідь – можна, крім метро, в автобусі – якщо він не перевищує вказаних розмірів).

Дякуємо Євегну Зінгерману за ініціювання перемовин з керівництвом Фунікулеру та всім, хто тримав руку на пульсі в цьому питанні та допоміг довести його до логічного кінця.

Неподалік від Амстердаму йде спорудження велодоріжки з сонячних панелей. Ця іновація покликана виробляти електроенергію для трьох будинків. Але її автори мають набагато більше планів.

Фото: SolaRoad

Чому сонячні панелі завжди встановлюють на дахах? Лежачи на дорозі, вони так само приймають значну кількість сонячної енергії. Щоб не бути перешкодою, вони мають бути достатньо міцними, щоб по них можна було ходити або їздити.

У Нідерландах будують велодоріжку, що якраз демонструє такі властивості. Розробила ці сонячні панелі компанія SolaRoad. Цього тижня у голандському містечку Кромені (Krommenie) під Амстердамом якраз постають перші 70 м такої доріжки. У майбутньому її довжина має становити 100 м.

Фото: SolaRoad

Фотоелементи запаковані в бетонні блоки розміром 2,5 х 3,5 м. Вони покриті шаром скла товщиною 1 см, що пропускає світло. За словами SolaRoad, такі панелі виробляють на 30% менше енергії ніж розміщені на дахах. Незважаючи на це, з часом велодоріжка має виробляти достатньо енергії, щоб повністю забезпечувати електрикою 3 будинки.

Фото: SolaRoad

Але бачення розробників набагато ширше: вони хотіли б перетворити значну частину голандських доріг на величезні сонячні панелі. Здобуту таким чином електроенергію можна використовувати не лише для потреб домогоспордарств, але й для освітлення вулиць та руху транспортних засобів з електроприводом.

Фото: SolaRoad

Безумовно, спорудження дороги з фотомодулів коштує більше, ніж з асфальту. Автори проекту виходять з того, що інвестиції окуплять себе через 20 років. За рахунок подальшого вдосконалення технології планують вийти на окупність проекту за 15 років.

Джерело - www.stern.de, переклад – Олеся Сторожук, для АВК

Велосипед як хобі, як робота, як транспорт, як розвага. А що для васвелосипед? З якою метою його використовуєте і як до цього прийшли? Хто вони, члени Асоціації? Нас уже майже 270, і це число постійно зростає.

Знайомтеся – Даша Пирогова, соціолог.

Як давно ти їздиш на велосипеді?

Тато навчив мене їздити на велосипеді, коли мені було 10 років. Так я стала такою ж крутою і дорослою як моя старша двоюрідна сестра і брати, які вже давно їздили на великах. У 15 років мені подарували вже серйозний гірський велосипед і я із нього не злазила два останні класи школи у невеликому містечку Гадяч, де я народилася і жила до 17 років. У Києві, звичайно, трафік помітно більший і пересування по місту на велосипеді вимагає впевненості, концентрації і знання правил дорожнього руху, тому у столиці я активно користуюся велосипедом лише останні 3 роки.

З якою метою використовуєш?

Після прикрого падіння на гірських лижах і розриву зв’язок на коліні мені було рекомендовано відновлювати атрофовані м’язи крутінням педалей і я дослухалася. За одне літо поїхала у два туристичні велопоходи по Криму, потім на 10 днів у велотур по гірській Туреччині. Тому найбільше мені подобається подорожувати на велосипеді – ти і переміщаєшся із точки А у точку Б, і споглядаєш цікаві місцини, і можеш зупинитися, де тобі подобається.

У місті намагаюся заміняти велосипедом будь-який громадський транспорт, тому на базар, у гості чи на фестиваль за першої можливості їду на велосипеді. Така перша можливість включає також наявність зручного і надійного місця для паркування.

Як прийшла до цього?

Метро переважно під землею, а їздити в гарному місті під землею – нелогічно. Маршрутки і трамваї у Києві дуже печальні. Залишаються тільки тролейбуси і велосипед.

Крім того, рухаючись по місту на велосипеді, качаєш м’язи, тренуєш серце, тримаєш себе у тонусі – працюєш на свою вічну молодість:)

Що для тебе велосипед?

Це очевидно, “швидкий і зручний вид транспорту” (с)

Чому ти приєдналася до АВК і що думаєш про організацію?

Я приєдналася до АВК, бо це єдина громадська організація, мета якої мені чітко зрозуміла і імпонує не на 30, 50 чи 70, а на 100 відсотків. Представники АВК досліджують велосипедну інфраструктуру у інших країнах і вчаться у місцевих експертів – це підхід, який мені подобається. Я теж була у Амстердамі, зрозуміла наскільки зручною і продуманою може бути велоінфраструктура і побачила багато щасливих людей на кумедних велосипедах. Захотілося, щоб колись так стало і в Києві, я відчуваю у собі сили цьому сприяти, тому я долучилася до АВК.

Твоє побажання потенційним велосипедистам і Києву.

Шановні колеги на великах, вивчіть правила дорожнього руху і будьте уважними на дорогах. Саме на дорогах! Не дискримінуйте киян на тротуарах, їх і так дискримінують водії, які хаотично там паркуються. Давайте будемо такими велосипедистами, щоб головному велосипедисту Києва Богдану Хмельницькому не було за нас соромно.

Хочете бачити Київ велосипедним? Приєднуйтеся до Асоціації велосипедистів Києва. Що більше нас буде, то швидше ми будемо жити в комфортному місті!

Асоціація велосипедистів Києва видала нову публікацію – “Транспортний бюджет: як впливати на фінансування велоінфраструктури”.

Розвиток велосипедного руху та велосипедної інфраструктури в Україні – це сфера діяльності, яка торкається майже всіх галузей державного та муніципального управління. Така комплексність не лише додає ваги нашій темі, але й підвищує відповідальність та усвідомлення того, наскільки складною вона є для практичного втілення в нашому молодому та недосвідченому громадському середовищі.

Дане дослідження – спроба узагальнити та систематизувати інформацію щодо фінансування дорожньої галузі України. Саме ця сфера найбільш дотична до питань розвитку велосипедної інфраструктури.

З чого почати розвиток велосипедної інфраструктури у місті Києві? Відповідь на це питання шукав учасник конференції Велофорум-2014, минулорічний випускник Київського національного університету будівництва і архітектури Ігор Дудін.

На думку Ігоря, теоретично на велосипед можна пересадити близько 90% мешканців міста, але витрати на такі заходи будуть великі і не обґрунтовані. Для створення карти попиту на веломаршрути хлопець скористався інтернет-анкетуванням. Ігор визначив маршрути, що користуються попитом серед 231 киян, що заповнили його анкету.

«Я наніс на карту відрізки, що сполучають основні пункти відправлення і призначення, вказані в цих анкетах, ‒ каже Ігор, ‒ і раптом зрозумів, що якщо ці дані апроксимувати на 3 млн. мешканців Києва, то отримаємо, що велосипедна інфраструктура потрібна на всіх без винятку вулицях нашого міста!».

Ігор спростовує думку про те, що велосипедна інфраструктура, на перших етапах розвитку, обов’язково має коштувати дорого. «Я вважаю, ‒ говорить він, ‒ що в першу чергу велосипедну інфраструктуру слід розвивати у периферійних районах, влаштовуючи там спільні вело-пішохідні доріжки. Принаймні для Києва це  актуально. У наших спальних районах кількість перехресть набагато менша, ніж у центральній частині міста, відстані між перехрестями більші,  тротуари значно ширші, а щільність руху пішоходів менша. Вартість створення такої велоінфраструктури складатиметься здебільшого з вартості пандусів, велосипедних парковок і дороговказів».

Такі заходи необхідні, для того щоб популяризувати велосипедний рух і дати можливість велосипедистам їхати тими вулицями, якими їм зручно. Поступово мешканці звикнуть до користування велосипедом, зросте потреба у поїздках до центру міста. Чим більше велосипедистів буде на наших вулицях, тим зрозуміліше буде, що центр міста не для автомобілів, а для пішоходів і велосипедистів.

Підтримала думку Ігоря під час обговорення його доповіді і координаторка з національної роботи Асоціації велосипедистів Києва Ксенія Семенова. «Спільні вело-пішохідні доріжки, ‒ говорить Ксенія, ‒ і справді гарний варіант впровадження велосипедного руху у спокійних районах міста. Це гарний шанс зробити вулиці зручними для всіх ‒ об’єднати разом пішоходів, велосипедистів, людей з обмеженими можливостями, літніх людей і батьків з колясками».

Текст – Ліна Гасенко

Хочете бачити Київ велосипедним? Приєднуйтеся до Асоціації велосипедистів Києва. Що більше нас буде, то швидше ми будемо жити в комфортному місті!

Якими є досягнення та які уроки можна винести із французької концепції громадського прокату велосипедів та чому  велосипедна інфраструктура у Франції почала розвиватися одночасно із поверненням до міста трамваїв розповів на Велофорумі-2014 Олів’є Шнайдер, Віце-президент Французької федерації користувачів велосипедів*.

Фото: Галина Драган

У Франції, як і в багатьох європейських країнах, діє система громадського велопрокату. Основна ціль запровадження громадського велопрокату – це зробити короткі поїздки всередині району на велосипеді доступними для мешканців міста. Громадський велопрокат – дійсно функціональна можливість для городян, адже він інтегрований до міської системи громадського транспорту. Людина може взяти велосипед, щоб доїхати, наприклад, до залізничної станції. Вона сідає на велосипед десь біля свого дому, і, проїхавши заплановану дистанцію, лишає його на такій самій парковці, на якій вона його взяла.

Фото: Галина Драган

Так, у французькому громадському прокаті діє принцип самообслуговування. Крім того, перші 20 хвилин користування безкоштовні, а працює прокат 24 години на добу і 7 днів на тиждень. Станції розташовані за 300-500 метрів одна від одної, їхня паркувальна спроможність – в середньому 20 місць. Звичайно, є певні труднощі у функціонуванні: проблема завантаженості одних станцій велосипедами і те, що інші станції можуть бути порожніми. Але цю проблему вирішує перевезення велосипедів із станції на станцію, зазначив Олів’є.

Фото: ibtimes.com

Чому виникла необхідність у громадському велопрокаті? Дуже просто – тому, що кількість велосипедистів у Франції збільшилася і велосипед сам по собі став одним із видів громадського транспорту. У 2005 році було здійснено дослідження і планувальники зрозуміли, що потрібен 1 громадський велосипед на 100 жителів, станції на кожні декілька сотень метрів і обов’язково перші півгодини безкоштовно. Якщо цим умов буде дотримано – прокат буде функціонувати. Перед запровадженням проекту було багато полеміки щодо вартості, але всі зробили висновок, що велопрокат не зможе бути самоокупним у короткостроковому періоді, тому обов’язково потрібно залучати зовнішні кошти міського бюджету.

Логіка функціонування громадського велопрокату у Франції є наступною. Олів’є приїжджає на залізничну станцію А на своєму велосипеді, якщо він має чохол, то може взяти велосипед з собою. Якщо ні – то лишає велосипед на перехоплюючій парковці і їде далі на станцію Б. На станції Б теж є громадські велосипеди  і Олів’є може поїхати далі на громадському велосипеді. Отже, громадський велопрокат – це повноцінний елемент системи громадського транспорту. Крім того, паркувальні станції можна використовувати і для приватного безпечного паркування, коли у будинку немає відповідного місця.

Фото: itdp.org

Ще одна перевага громадського велопрокату – це можливість тестовового заїзду на велосипеді перед покупкою. Хочете купити електровелосипед, складний чи грузовий, але сумніваєтесь? Можна взяти його напрокат і вирішити, чи підходить саме такий тип для ваших щоденних поїздок.

Частиною інфраструктури системи громадських велопрокатів також є велопункти, як, наприклад «Maison du vélo» («Дім велосипедів»). Такі велопункти розташовані по всій Франції і там можна взяти велосипед на прокат, відремонтувати чи перевірити його, купити необхідні запчастини або тематичну літературу, зрештою, навіть навчитися їздити на велосипеді, записавшись до спеціальної школи. Орієнтовна вартість такого велопункту у розрахунку на одиниці для прокату рівна 10-15 громадським велосипедам.

Фото: lechorepublicain.fr

Подібна практика розповсюджена у всій Європі і в залежності від країни пропонуються ще і безкоштовні велотури по місту для туристів, поради гідів. Особливо це популярно на Півдні, адже там є відповідний клімат. Натомість, наприклад, у Польщі такого типу проект реалізувати складно, адже зими холодні і велосипедисти не можуть користуватися велосипедами взимку, ділиться досвідом Олів’є.

Прикладом у надзвичайно успішному просуванні велокультури є місто Гронінген (північ Нідерландів), де наразі 40% поїздок здійснюються на велосипеді (тепер місто прагне підвищити цей показник до 55%). Але проблемою залишається паркування. Для того, щоб цю проблему частково вирішити, на залізничному вокзалі побудували велопарковку на 50 000 велосипедів. Крім того, велопарковки мають бути безпечними. Олів’є застерігає, що політики можуть спекулювати на темі велосипедів – обіцяти реалізувати у місті великий проект громадського велопрокату, проте побудувати безпечні велопарковки набагато дешевше.

Крім системи громадського велопрокату, важливим елементом  велосипедної інфраструктури Франції є особливості правил дорожнього руху, у яких враховані такі моменти:

• можливість правого повороту для велосипедистів на червоне світло (після машин);

• «зворотні» велосмуги (рух по вело смузі у протилежному напрямку до напрямку руху на односторонній дорозі);

• обов’язковість облаштування велопарковки біля новобудов.

Також Олів’є розповів, що минулої п’ятниці у Франції було запроваджено нововведення: якщо робітник їде на роботу на велосипеді, то роботодавець зобов’язаний виплатити йому у вигляді бонусу 25 євроцентів за кожен кілометр шляху до роботи та додому. Причому, цей бонус не підлягає оподаткуванню як для велосипедиста-робітника, так і для роботодавця.

Ідея інтегрованості системи громадського транспорту у Франції дає можливість розвивати трамвайну та велосипедну інфраструктури разом. Олів’є пояснює, як це стало можливим. Мало хто знає, проте у Франції після Другої світової війни, трамваї залишилися лише у трьох містах. Наразі ж можна заявити, що трамваї впевнено повертаються на французькі вулиці. На прикладі міста Брест (Бретонія) Олів’є показує, що, не зважаючи на те, що у місті не було трамваїв 70 років, зараз основні дороги повністю реконструюються і прокладаються трамвайні колії, а заодно будуються велодоріжки і реалізується принцип інтегрованості різних видів громадського транспорту. Ще 4 роки тому основні вулиці у Бресті були переповнені машинами, зараз же вони стали пішохідними. Навіть у Парижі частину вулиць перебудували із трисмугових на двосмугові для машин, і з окремою смугою для таксі, автобусів та велосипедів.

Отже, зміни можливі, підсумовує Олів’є. Успішний розвиток велосипедної інфраструктури і системи громадського велопрокату у Франції став можливими завдяки поєднанню двох факторів: стрімкому зростанню кількості велосипедистів та поверненню трамваїв у французькі міста.

*Французька федерація користувачів велосипедистів (Fédération française des Usagers de la Bicyclette, FUB) – громадська організація, яка складається із більш ніж 180 місцевих осередків. Її учасники мають на меті сприяння використанню велосипедів як засобу щоденних поїздок по місту. FUB займається насамперед реалізацією системи велосипедних доріжок, супутньої інфраструктури та маркування у ПДР, профілактикою крадіжок велосипедів.

Веб-сайт: http://www.fubicy.org/

Текст – Дарина Пирогова

Чи є попит на велосипедний транспорт у місті Харків? Повернувшись зі стажування у Сполучених Штатах, шукала відповідь на це питання Олена Токмиленко.

Фото: Анна Гайдай

За допомогою різноманітних інтернет-платформ Олена опитала харків’ян про їхнє ставлення до руху на велосипеді. Результати опитування показали, що чоловіча половина населення набагато прихильніша до велосипедного транспорту ніж жіноча.

«Цьому є багато причин, ‒ пояснює Олена. ‒ Дівчатам складніше пристосувати свій зовнішній вигляд водночас і для роботи, і для їзди на велосипеді, набагато менша кількість дівчат, аніж хлопців полюбляє екстримальну їзду. Особисто я змінила думку про те, що на велосипеді можна почувати себе безпечно поруч із автомобілями. У Харкові я не почуваю себе безпечно на автомобільній дорозі. Не вистачає толерантності та взаємоповаги між учасниками руху».

Розподіл велосипедистів за дальністю поїздок, м.Харків

Найбільш прихильними до велосипедного транспорту виявились приватні підприємці та працівники сфери обслуговування.

Близько 87% опитуваних відповіли, що користувались би велосипедом як проміжним транспортом від дому до метро, якби існувала велосипедна інфраструктура. Розподіл по дальності поїздок показів, що слід розраховувати на те, що велосипед люди будуть використовувати для подолання відстаней від 2 до 15 км.

Перешкодою для розвитку велосипедного руху у Харкові окрім відсутності велосипедної інфраструктури є ще й рельєф. Про це кажуть навіть назви районів Харкову: Нагорний район, Лиса гора, Холодна гора…

Олена проаналізувала вулично-дорожню мережу Харкова, змоделювала потенційні маршрути велосипедного руху, порівняла її з результатами анкетного опитування, вивчила ступінь придатності до велосипедного руху з точки зору рельєфу.

Кінцева ціль – створити карту розвитку велосипедної інфраструктури на основі попиту на велосипедні маршрути.

Чи стане Харків зручним для велосипедистів? Обов’язково! Адже досвід європейських міст показує, що таких як Олена людей – людей, що мають на меті покращити міський простір, зробити його зручним для всіх, із кожним роком ставатиме все більше.

Текст – Ліна Гасенко, за матеріалами доповіді Олени Токмиленко на “Велофорумі-2014” у Львові.