IN RE

Стаття Сергія Рахманіна для "Дзеркала тижня"

Зазирнув на роботу до свого колеги. На робочому столі, поверх роздруківок, фотографій, візитівок, флешок, Зламане ручок та зім'ятіх сигаретних пачок, Валяєв пошарпали кніжчіна. "Керівництво по 7,62-мм кулеметів Калашникова ПК, ПКМ, ПКС, ПКМС, ПКБ, ПКМБ і ПКТ". Закладка, что стірчала Із засмальцьованого букіністічного видання, (глянсовий календарик Зі смішлівою дівчіною в Строката віночку) різко дісонувала з Похмуро Назв чтива. Поцікавівся, розгорнув - "Частина друга. Прийоми і правила стрільби з кулемета". "Освіжаю пам'ять, - флегматично пояснивши товариш, - я ж БУВ кулеметніком ..." Він Промова це без ніяковості, пафосу чи виклику. Спокійно й Будьонного. Як людина, котра просто решила відновіті Знання, що могут знадобітіся найближче годиною. 

Шкіра,
в якій ми Вчимося жити 

Днем раніше, заскочив до знайомості Віпітено каві, Побачив на дівані Характерними набор предметів. Ксерокопії документів, акуратно впаковані у водонепроникне плівку, консерви, свічки, два ліхтарики, гірки запальнічок та пальчикових батарейок, зарядні пристрої для мобільніх, металева кружка, аптечка ... Мімоволі підловів собі на думці, що таке спеціфічне асорті НЕ віклікало в мене жодних емоцій . Ніби дивився на плед чи плюшевого ведмедика. "Тривожної" рюкзак? "- Риторично живити я." Ну ... "- кивнувши з усмішкою господар, потіраючі віколоте на зап'ясті татуювання" In Re "." Новини є? "- Поцікавілася хазяйка. Вона не уточнила, Які, Не було спожи. В ее Голосі НЕ брініла несміліва надія, розпачлівій страх, істерічна ПАНІКА. Слухаючі мене, вона мовчки Вкладай в аптечку вікасол, пантенол, кетанов, бинти. Спокійно й Будьонного. Так само спокійно й Будьонного ее мужчина после роботи, як на роботу, ходив на барикади. Без Балаклави й біті, альо в купленому втридорога Броники та мотоциклетному шоломі. 

"Ти віріш, то багато відбувається з нами й тепер? Ті віріш у ті, что завтра ..." Ці кляті запитання я чув десятки разів. Щодня, від одних и тихий самих людей. Альо віднедавна мені перестали їх ставити. Усвідомлення того, что відбувається, остудило мозок, Який кіпів від надлишком ІНФОРМАЦІЇ та передозування емоцій. Прийшла холодне розуміння. У Країні день у день більшає людей, Які готуються до Війни. Спокійно й Будьонного. Без біснуватіх Завивание и шароварного патріотізму. Їх багато. Як Багато? Думаю, Вже Достатньо, щоб заразіті своєю Божою впевненістю невпевненіх у Собі. Одного істеріка часто Буває й достатньо, аби посіяті паніку в десятках. Тісячі тихий, что собі опанувалі, слугують міцною скріпою для миллионов шукачів точки опори. 

Революційною зимою Переконаний и відважніх виявило Достатньо, щоб зламаті хребет владі, яка прікрівала свой ??страх невпевненімі у власній правоті автоматнікамі. Свою Першу войну країна Виграїв в держави, коли усвідоміла, что сила віправдана в боротьбі з кровожерлівім всесилля. Перша кров на Грушевського зміцніла Цю Впевненість. Кров віміла з тисяч сердець міщанській жах, Який вінікав при вігляді пляшок Із "коктейлем Молотова". Кров очистила в очах тисяч "східняків" гасло "Слава Україні! Героям слава!", Наповнівші его новим змістом. Зроби его своєріднім держаком для синьо-жовтого стягу, Який Із ритуального державного прапора перетворівся на Справжнє національне знамено для багатьох жітелів Донецька, Харкова та Одеси. Перетворівся на єдіно доступного зброю для блокадніків-військовіх у Бельбеку. 

Кров перетворіла на громадян тихих обівателів, що не ознайомлений Із цитатником Мао (Який давно помітів, что революція - НЕ Сніданку на траві, чи не живопис и не робот швачок). Кров Примус замініті дивани на барикади, а пульти від телевізорів - на бруківку тихий, хто не читав Декларації прав людини, в якій написано про повстання як про Останній засіб Боротьби проти тіранії и гноблення. Кров жертв Боротьби Зі Сваволя виявило, як Не дивно, ефективна кровоспіннім. Найкращим засобой Боротьба з кровожерлівістю власти, готової втопіті протест у крові. 

Режим Януковича БУВ пріреченій после дерло смертей. Смерті НЕ злякалі, як очікувалося, а мобілізувалі. Ескалація насильства позбав збільшувала силу опору. У підручніках пишуть, что силовий ТИСК власти - прямий наслідок зниженя уровня легітімності. Свою легітімність Майбутній утікач ВТРАТИ тоді, коли погибли Жізневській и Нігоян. А чи не коли підмахнув підкідного листа (а по суті - вирок Собі НЕ Тільки як політікові, а й як людіні, котра заслуговує бодай на поблажлівість) чі то на борту десантного корабля, чи то в Барвісі, чі то в Ростові ... 

У ніч Із 18 на 19 лютого, коли силовики підпіралі Останні барикади, бачив, як угору по Міхайлівській тікалі десятки вірядженіх у різномастій камуфляж "героїв". А назустріч їм ішлі сотні беззбройніх різного віку. Йшлі, щоб непрікрітімі грудьми, дерев'яними щитами й Палаюча Покришка Зупинити бійців ВВ і "Беркута", Які рвалися до охопленого полум'ям Будинку Профспілок. Ішлі спокійно й Будьонного. На можливіть смерть. Як на роботу. Мій товариши БУВ одним Із них. 

"In Re" - наколоти в нього на руці. "Латина, - пояснивши ВІН. - Перекладається або як" по ділу ", або як" у реальності ". У кніжці нагледів. Девіз якогось лицаря. Не знаю, Який смисл ВІН у нього Вкладай. А мені це татуювання Постійно нагадує про необхідність Твереза Дивитись на РЕЧІ. Колі смерти стали реальністю, я переконався, что коктейль Молотова застосовується по ділу ". 

Лютнева перемога підтверділа таку правоту. Зміцніла звичка покладатіся на собі, примножити Впевненість у Власний силах. Шагренева шкіра надії в багатьох за ЦІ Місяці обросла бронею впевненості у власній правоті. Бронежилет потихенько становится шкірою, в якій ми Вчимося жити. 

Країна живе очікуванням Війни. Ее Прихід становится реальністю. Ее НЕ хотят, и до неї готуються. Тісячі. Спокійно й Будьонного. Ігноруючі безпомічніх правітелів. 

"Наші довго запрягають, альо Влучно стріляють", - жартував про земляків один Із моїх колішніх батьків-командірів, уродженець Дніпропетровщини. Чув, ВІН потім загінув у Чечні. За Батьківщину? 

Снайпери, стрільці
та стрілочнікі 

Чім больше взнаю політіків, тім більшою повагою переймаюся до віборців. Не ті щоб Євромайдан Дуже змінів людей. У них просто з'явилася можлівість згадаті, что смороду - люди. Нагадати іншім, что смороду - люди. Мі навч помічаті людей. Бачити в них людей. Багато хто Відкрився з несподіваного боку. Знайшов собі. У боротьбі, в порятунку, у співчутті. Чісленність конспірологічніх версій НЕ скасовує головного: люди ламали майстерні плани витонченням технологів. Гіпотетічні герої виявляв зрадниками, потенційні жертви перетворюваліся на месніків, вівці на вигляд - оголювалі ікла. 

Багато хто з нас вже вбивши у Собі раба. Назавжди. Тепер у багатьох відбувається болісній процес відмірання комплексу молодшого брата. Підпісі сотень відоміх российских діячів культури на підтрімку агресії Зробили для цього больше, чем Сліди коліс БТРів, на якіх у Крим в'їхалі тісячі "невідоміх" вояків. 

Янукович Розбуд у нас Гідність. Путін пробуджує патріотизм. Усупереч їхнім первіснім планам. Реалізація якіх спроста розуміння промов. Оскаженілі "антифашисти" показали всім Обличчя справжнього фашизму. Насельник Кремля, Який намагався Зі своїми "зеленими чоловічкамі" віставіті весь світ ідіотамі, віглядає ідіотом в очах Усього світу. Потураючі сепаратизму, ВІН різікує віпустіті джина з пляшки Із запалювальні сумішшю. Альо це его проблеми. У нас - свои. Вірішуваті їх нам. І вірішімо. Питання у часі та ціні. Бо Відповідальні за ухвалення решение години не цінують и Ціни Собі НЕ складуть. 

Колі Майдан Із Січі перетворівся на музей, Із кухонних щілін вілізлі мародери, Які пересіділі стріляніну. Банальні гопники видають себе за "робін гудів". Тілові пацюки - за героїв. А справжні герої продолжают войну. За поранених, за тихий, хто в полоні у бандитів. За країну. Майдан забезпечен санацію, альо ставши позбав прологом до катарсису. 

Замість Очищення ми отримай поки що позбав косметичность зачистку, вместо обіцяної люстрації - вілов "стрілочніків". Палії ??в безпеці. Ви вважаєте, что компетентні органи не знають, де перебуває Андрій Клюєв? Ві НЕ добре там, чому Сергій Клюєв - власник Межигір'я - ходити залою Заради и сколочує Собі Депутатська групу? Ві віріте, что клоун Клінчаєв - Справжній організатор погромів у Луганську? Ві впевнені, что справжніх натхненніків шукають? Хто небезпечнішій - переляканій Добкін чі недоторканній Медведчук? Який нікуді НЕ втік І, за Твердження одних джерел, зустрічається з в.о. президента, за Твердження других, Фактично веде з Путінім переговори від имени України.

Тепер модно цитувати Черчілля. Его фраза "Якщо країна, вібіраючі между війною и Ганьбою, вібірає ганьбу, - вона отрімує и войну, и ганьбу" стала Класичним мемом. Альо є ще два актуальних афоризми. "Війна - це в основному ПЕРЕЛІК помилок и прорахунків". "Відповідальність - це та ціна, якові мі ПлатиМО за владу".

У шкірного, хто часто бував на Майдані, є свой день, коли Було справді страшно. Вранці 20-го лютого фізічно відчув смисл вислову "похололо всередіні". Ще місяця не минув відтоді, а здається, це Було в минули жітті. Пам'ятаю страх в очах опозіційніх політіків, Які стояли за сценою после ІНФОРМАЦІЇ, что штурм розпочнеться з хвилини на хвилини. Пам'ятаю полегшення, Яке Прийшла на зміну цьом Страхові, коли смороду почула про решение розпочаті Пленарне Засідання. Можливо, хтось щиро вірів, Що саме в залі буде | Полтава решение, Яке дозволити унікнуті бойні. Альо в очах Дуже багатьох виразно читалося всепоглінаюче бажання швідше Забрат з усіяного трупами місця, здатн перетворітіся на Братського могилу. Чі маю право я їх засуджуваті? За це, співуче, ні. Від людини Важко Вимагати подвигу. За ті, что Було потім, - так. Усупереч Поширення фразам про мобілізацію перед лицем Спільного ворога, про мораторій на критику "своїх" et cetera. 

Бо пам'ятаю Холодні очі тихий, хто остался на Майдані, коли політики "ПІШЛИ в зал". Ще працювать снайпери, медики невтомно носили поранених, священики відспівувалі покійніх, а захисники готуваліся до последнего бою. Спокійно й Будьонного. І холод Із серця Повільно Пішов у голову. Прийшла вітверезліве розуміння. Що влада Вже програла (одним Із дерло це усвідомів Янукович, Який ставши "пакуватіся" ще до Підписання договору 21 лютого). Що "договорка" між формалізованою опозіцією та формальність Владом Вже Нічого НЕ змініть . Що ті, хто прівласніть Собі лаври переможців, гратімуть частками народу и програватімуть країну.

Я дуже Хотів помілітіся. Серед последнего покличу у владу є Чимаев людей, у чіїй порядності НЕ сумніваюся, кого поважаю, кому даже по-людськи сімпатізую. І мені самє по-людськи боляче, что Дехта з них Дає собі вікорістаті. Що смороду "ПІШЛИ в зал", а не "залиша на Майдані", де від них Було б набагато больше корісті. Година Вимагай рішучіх Дій и енергійніх людей, професіоналів и командірів. А чи не традіційніх квот, "тьорок", інтріг, розмінів и подачок, які не експеріментів и голосінь. 

Люди семимильними кроками долаються тяжкий шлях від населення до народу. Еволюція політіків відбувається, на жаль, однозначно повільніше. 

За Черчіллем, промахи й помилки політіків стали причиною маленької, альо кривавої зімової Війни в центрі століці. "Демонстрація опозіцією сили Примус владу злякатіся". "Демонстрація опозіцією готовності відповісті может утріматі владу від бажання стріляті". "Політика контрольованого лещата, розважлівого примусу до миру краща за політику умиротворена й пораженського вічікування". "Застосування сили неминучий, альо краще буті до цього готуємо, чем судомно реагуваті на провокацію противника або відчайдушній порів своих смілівців-одінаків". Це - аргументи, Які тверезоміслячі люди наводили взимку "лідерам сцені". І до 19 січня, и до 18 лютого. Контраргументи "вождів" відомі. "У Країні немає революційної сітуації". "Ми не Готові до війни". "Ми не можемо брати на себе відповідальність за Можливі жертви". "У нас на руках вісить Захід, Який повторює - Тільки Унікал кровопроліття". 

Та ж Захід включівся Тільки тоді, коли вібухнулі Регіони, а поранені и вбіті з НП перетворіліся на статистику. І тепер Захід включівся позбав после того, як Крим ставши відторгнутім де-факто. Практично без надії на Швидке й безболісне повернення. После подій на Грушевського наступні жертви були немінучі - стало зрозуміло, что у власти немає шляху назад. Прот жертв могло буті менше. Якби вулиця відчувала реальну підтрімку лідерів опозіції. Альо ні в кого з них не Було на руці татуювання "In Re". 

Я можу Тільки здогадуватіся, де самє сіділі снайпери, и хто МІГ віддаваті їм накази. Альо я Переконаний, что ЦІ убийства були наперед візначені. У цієї системи Не було Іншого способу спробуваті Зупинити такий протест. І в побудові цієї системи частково винні й ті, хто прийшов на зміну утеклій владі. Снайпери, Які вбивають надії на оновлення, сидять мало не в кожному з тих "великих", хто кокетливо назіває собі "камікадзе", альо сподівається, что прийшов надовго. 

"Мутні" кадрові призначення НЕ Вийшли з моди. Виконавці, організаторі й Замовнику убийства безболісно Залишаюсь Київ - хто через недогляд, хто - назіватімемо РЕЧІ своими іменамі - на комерційній Основі. Силовики, зброя, вулиця, Проблемні Регіони НЕ були взяті под контроль - не до того, ділілі портфелі й потоки. Можна Було локалізуваті Кримську проблему в самому зародку - булу можлівість и Готовність. Булі люди, Які Чека команді - так и НЕ дочекалися. Доки Київ думав, півострів окупувавши . Досі чекають цієї відряд Військові в АРК, наша гордість и наш Біль. Нам вже є за що пишатися Країною, альо, як и раніше, соромно за державу. Про ті, что чіткіх Наказів и ввідних немає, вголос заявивши Справжній герой Юлій Мамчур. Чи не провокуваті? Мудро. Ті ж самє раніше повторювалі вожді беззбройнім бійцям самооборони Майдану. Тепер - військовім, багаті якіх тепер де-факто роззброєні. "Спільний контроль над зброєю"? Колі один з автоматом и РПГ, а другий - Із прапором и відчуттям обов'язку?

Захід тисне? Так це ж не їхня земля. Це не США, що не Німеччіна, що не Росія. Це наша земля. У червні 1941-го Москва все ще закликали Прикордонників НЕ піддаватіся на провокації, коли німці Вже ввійшлі у Брестський фортецю. Чи не кажу Вже про ті, что Захід (Який Повільно, но неминучий усвідомлює, Якого монстра він "умиротворяти" Усі ЦІ роки) готовий Допомогті захістітіся того, хто готов захіщатіся. 

Мі Готові? Я не про людей, про державу. Наглухо закрити кордон, залитих паливо в баки, негайно вірішіті (за всяку Ціну) матеріально-технічні проблеми, відклікаті Контингенти через кордон, перекинутого ЗРК и Літаки Із західніх областей на Схід і в Центр, поставити на Бойове чергування ракети, захістіті аеродромах Південного Сходу, завантажити Оборонні заплави й привести всю наявний техніку в порядок, оперативно доукомплектувати до штату воєнного часу найбільш боєздатні частині, поставити чіткі Завдання розвідці, негайно задіяті всех розумних колішніх військовіх, здатн и готових Допомогті, Зрештою - Призначити Командуючим Сухопутних військамі. Що з цього Було Зроблено? За нашими Даними, почти Нічого. Як це назваті - недалекоглядністю, недолугістю, малодушністю, непрофесіоналізмом, дурістю? Яка різниця. До неминучий слід готувати. 

Майдан переміг вже 20 лютого. Альо політики цього НЕ зрозумілі и 21-го побіглі за світовими до Януковича. Смороду побоялися вібрато войну (яка Вже йшла) i вибрать ганьбу. Свою п'ятіхвілінку ганьби смороду отримай 22-го на Майдані. Зробили Висновки з уроку? Чи не впевнений. Смороду вновь шукають поганий мир, ганебно відвертаючісь від мужніх військовіх, гордих татар и вільнолюбніх украинцев Криму. Смороду вновь шукають "договірку", тепер вже з Путінім. Чі відбудуться у такому разі п'ятьма ХВИЛИН ганьби? Не знаю. Однаково. За державу крівдно. 

Не можемо воювати? Соромно падати до пострілу. Щоб подолати шлях, нужно йти. Щоб віграті - купити лотерейний квиток. Щоб пріготуваті яєчню - мати яйця. Особливо коли готувати треба на збройовому мастілі. 

Я не військовий? Ні, альо, Щоби сделать все ті, про что сказано, й достатньо просто мати голову на плечах и політічну волю. А вісь як самє це сделать - Вже питання до фахівців, Чимаев якіх Чомусь НЕ затребувані. Ллю воду на млин ворога, виду Військові Таємниці? Смішно. Боюся, что російський Генштаб обізнаній про Наші секрети краще, чем український главковерх. Та що там секрети. Візьмемо ті, что відомо з відкритих джерел. Наша оборонка продовжувала поставляти військову продукцію России, Країні, з Якою ми де-факто Вже у стані Війни. У секретаріаті Кабміну на тлі фактічної мобілізації ліквідувалі управління оборонно-мобілізаційної роботи. А Мінфін Виступивши з ініціатівою (з метою економії коштів, я розумію) позбавіті пільг військовіх! Тепер! Як це назваті? Придумайте Самі. 

Переддень Війни - не годину для критики? Переддень Війни - самє годину для Занурення в реальність. Багато тихий, хто пройшов Майдан, вже живуть у режімі "In Re", відчуваючі реальність и готуючі собі до майбутніх справ, які не покладаючи на політіків. Треба, щоб ціх людей ставало больше. Стане гірше - буде армія вільніх стрільців. А могло б буті добро організоване військо. Альо нехай хоч так. Однак переможемо. Питання у часі и в ціні. 

Майдану немає? Майдан не тієї? Барикади - Декорації? На зміну організованій Самообороні прийшла некерована махновщина? Чи не ті Обличчя, що не ті люди? Обличчя Майдану змінювалося залежних від сітуації. Обличчя країни, не дай Бог что, буде іншім. Опір персоніфікуватімуть люди, якіх призва годину. Як це було, коли в гарячу пору майданівської "жерсті" з нізвідки брався талановіті командири, безстрашні Бійці, самовіддані лікарі, майстерні будівельники барикад, добровільні постачальники провіанту и дров, просто мужні люди, Які самостійно й точно знаходится свое місце у незвічній Системі координат. Нікім Із "вождів" не прізначені. Уповноважені совістю та обов'язком. 

Смороду будут реалістамі. А тому зроблять ті, что вождям Чомусь здається неможливим. Зроблять спокійно й Будьонного.