Господарський процесуальний кодекс України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 6, ст.56 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 1799-XII від
06.11.91, ВВР, 1992, N 6, ст.57 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-XII від 30.06.93, ВВР, 1993, N 33, ст.347
N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст.90 N 54/96-ВР від
20.02.96, ВВР, 1996, N 9, ст.44 N 251/97-ВР від 13.05.97, ВВР, 1997, N 25, ст.171 ) ( Щодо визнання конституційними окремих
положень див. Рішення Конституційного Суду N 13-рп/98 від 01.10.98 ) ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні
Конституційного Суду N 3-рп/99 від 08.04.99 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 784-XIV від 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378 N 1664-III від
20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.233 N 2056-III від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436 N 2181-III від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 N 2249-III від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.56 N 2413-III від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.147 N 2539-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 36, ст.188 N 2922-III від
10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117 N 3092-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.221 N 761-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.246 N 850-IV від
22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271 N 1255-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.140 N 1892-IV від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 50, ст.538 N 2456-IV від
03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.260 N 2705-IV від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.427 N 2875-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562 N 2900-IV від
22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.1 N 3538-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295 N 3541-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.296 N 424-V від
01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 N 483-V від 15.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.77 N 1012-V від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 35, ст.483 N 513-VI від 17.09.2008, ВВР, 2008, N 49, ст.361 N 1076-VI від 05.03.2009, ВВР, 2009, N 30, ст.421 N 1720-VI від
17.11.2009, ВВР, 2010, N 8, ст.51 N 1837-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.120 N 1875-VI від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.138 N 1876-VI від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.139 N 1914-VI від 18.02.2010, ВВР, 2010, N 20, ст.200 N 2289-VI від
01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 N 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529 N 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, N 19-20, ст.142 N 2980-VI від
03.02.2011, ВВР, 2011, N 33, ст.331 N 3329-VI від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.482 N 3382-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.491 N 3445-VI від
31.05.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.544 N 3674-VI від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 14, ст.87 N 3932-VI від 20.10.2011, ВВР, 2012, N 22, ст.221 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду
N 16-рп/2011 від 08.12.2011 N 17-рп/2011 від 13.12.2011 )( Із
змінами, внесеними згідно із Законами N 4176-VI від 20.12.2011, ВВР, 2012, N 29, ст.340 N 4190-VI від 20.12.2011, ВВР, 2012, N 29, ст.342 ) ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2012 від 25.04.2012 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N
4847-VI від 24.05.2012 N 5029-VI від 03.07.2012 N 5076-VI
від 05.07.2012 ) ( У тексті Кодексу слова "арбітр", "арбітри" у всіх відмінках замінено словами "суддя", "судді" у відповідних відмінках; слова "арбітражна колегія" замінено словами "судова колегія"
у відповідних відмінках; слова "Республіка Крим" замінено словами "Автономна Республіка Крим" у відповідних відмінках; слова "експерт" і "експертиза" замінено відповідно словами "судовий експерт" і
"судова експертиза" у відповідних відмінках згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 ) ( У тексті Кодексу слова "арбітражний",
"доарбітражний" і "арбітражний процес" у всіх відмінках замінено відповідно словами "господарський", "досудовий" і "судовий процес" у відповідних відмінках згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 ) ( У тексті Кодексу слова "державне мито" в усіх відмінках замінено словами "судовий збір" у відповідному
відмінку згідно із Законом N 3674-VI від 08.07.2011 )
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право на звернення до господарського суду
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами
підприємницької діяльності.
Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 850-IV від 22.05.2003, N 483-V від 15.12.2006 )
Стаття 2. Порушення справ у господарському суді
Господарський суд порушує справи за позовними заявами:
підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність
їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.
Господарський суд розглядає справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно
до Закону України "Про третейські суди".
( Стаття 2 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами,внесеними згідно із Законами N 784-XIV від 30.06.99, N 2249-III від 18.01.2001, N 2539-III від21.06.2001, N 2980-VI від 03.02.2011 )( Офіційне
тлумачення положень статті 2 див. в РішенніКонституційного Суду N 3-рп/99 від 08.04.99 )
Стаття 2-1. Автоматизована система документообігу суду
У господарських судах функціонує автоматизована система документообігу, що забезпечує:
1) об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді;
2) надання учасникам господарського процесу інформації про стан розгляду справ, у яких вони беруть участь;
3) централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів;
4) підготовку статистичних даних;
5) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху;
6) видачу судових рішень та наказів господарського суду на підставі наявних в автоматизованій системі документообігу даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на
користь якої воно ухвалено;
7) передачу справ до електронного архіву.
Позовні заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження
підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи
документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони по справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію,
інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів
України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом
вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого
порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді
або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається,
крім випадків, установлених законом.
Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їхніми функціональними обов'язками.
Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.
Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського суду, передачі справ до електронного архіву,
зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану
систему документообігу суду.
( Кодекс доповнено статтею 2-1 згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо
запровадженняавтоматизованої системи документообігу в судах вводяться в дію з 1січня 2011 року )
Стаття 3. Мова господарського судочинства
Мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".
( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001; в редакції Закону N 5029-VI від 03.07.2012 )
Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів
Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих
актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то
застосовуються правила міжнародного договору.
Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
Господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".
У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові
звичаї.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
( Стаття 4 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами,внесеними згідно із Законами N 424-V від 01.12.2006, N 1837-VI від 21.01.2010, N 2289-VI від01.06.2010 )
Стаття 4-1. Форми судового процесу
Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
( Кодекс доповнено статтею 4-1 згідно із Законом N 251/97-ВР від13.05.97; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 784-XIV від 30.06.99 )
Стаття 4-2. Рівність перед законом і судом
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
( Кодекс доповнено статтею 4-2 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 4-3. Змагальність
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування
законодавства.
( Кодекс доповнено статтею 4-3 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 4-4. Гласність розгляду справ
Розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи
одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.
Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.
Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.
( Кодекс доповнено статтею 4-4 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 4-5. Судові рішення
Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів
приймаються іменем України.
Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.
( Кодекс доповнено статтею 4-5 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 4-6. Склад господарського суду
Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може
бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів.
Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України колегією суддів у складі трьох або більшої непарної
кількості суддів.
Перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України здійснюється колегіально.
Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 4-6 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001; із змінами, внесеними згідно
ізЗаконом N 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодозапровадження автоматизованої системи документообігу в судахвводяться в дію з 1
січня 2011 року )
Стаття 4-7. Порядок прийняття судових рішень і вирішення питань щодо розгляду справи
Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються
питання, що виникають у процесі розгляду справи.
Жодний із суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий суддя голосує останнім.
Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до
справи, але не оголошується.
Підготовку проектів судових рішень здійснює головуючий колегії суддів або за його дорученням - будь-який суддя цієї колегії.
( Кодекс доповнено статтею 4-7 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001 )
Р о з д і л II
ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ
Стаття 5. Основні положення досудового врегулювання господарського спору
Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.
( Частину другу статті 5 виключено на підставі Закону N 2705-IV від 23.06.2005 )
Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид
господарських відносин.
( Частину четверту статті 5 виключено на підставі Закону N 2705-IV від 23.06.2005 )
Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів,
підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій (далі - акти), спори про стягнення заборгованості за
опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.
( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВР від02.03.95, N 251/97-ВР від 13.05.97, N 1664-III від20.04.2000, N 2249-III від 18.01.2001, N 2413-III від 17.05.2001, N 2705-IV від 23.06.2005 )
Стаття 6. Порядок пред'явлення претензії
Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою
претензією.
У претензії зазначаються:
а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії;
б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;
в) вимоги заявника;
г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;
д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.
Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із
зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.
Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під
розписку.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2539-III від 21.06.2001, N 3541-IV від 15.03.2006 )
Стаття 7. Порядок і строки розгляду претензії
Претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.
В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії,
пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.
Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не
враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у
встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.
При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового
врегулювання спору.
Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV від 23.06.2005 )
Стаття 8. Повідомлення заявника про результати розгляду претензії
Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.
У відповіді на претензію зазначаються:
а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і
номер претензії, на яку дається відповідь;
б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії,
якщо вона не підлягає грошовій оцінці;
в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії;
г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.
Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують
відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.
Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під
розписку.
Якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума.
Платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України.
За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.
( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2539-III від 21.06.2001, N 2922-III від 10.01.2002, N 3541-IV від 15.03.2006 )( Статтю 9
виключено на підставі Закону N 2705-IV від 23.06.2005 )
Стаття 10. Досудове врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладення господарських договорів
Спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.
( Стаття 10 в редакції Закону N 2413-III від17.05.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV від 23.06.2005 )
Стаття 11. Досудове врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів
Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.
Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і
організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати
спір на вирішення господарського суду.
( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III від 17.05.2001, N 2705-IV від 23.06.2005 )
Р о з д і л III
Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ.
( Назва розділу III в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам
Господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
( Щодо провадження справ додатково див. Закон N 483-Vвід 15.12.2006 )
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за
угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між
учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
( Щодо провадження справ додатково див. Закон N 483-Vвід 15.12.2006 )
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних
судів.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при
укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів,
передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВРвід 02.03.95, N 251/97-ВР від 13.05.97, N 2249-III від18.01.2001, N 483-V від 15.12.2006, N 1076-VI від 05.03.2009, N 1720-VI від 17.11.2009, N 1914-VI від 18.02.2010, N 2980-VI від03.02.2011 )
Стаття 13. Справи, підсудні місцевим господарським судам
Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.
( Стаття 13 в редакції Законів N 251/97-ВР від 13.05.97, N 2539-III від 21.06.2001 )( Статтю 14 виключено на підставі Закону N 2539-III від 21.06.2001 )
Стаття 15. Територіальна підсудність справ господарському суду
Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за
місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за
місцезнаходженням відповідача.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника
і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за
місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від
місцезнаходження відособленого підрозділу.
Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією з сторін є апеляційний господарський суд, господарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст
Києва та Севастополя, визначає Вищий господарський суд.
Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2539-III від 21.06.2001,
N 3538-IV від 15.03.2006 )
Стаття 16. Виключна підсудність справ
Віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом
за місцезнаходженням цього органу.
Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту
реєстрації судна.
Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським
судом за місцезнаходженням майна.
Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада
міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять
державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.
( Частину статті 16 виключено на підставі Закону N 1892-IV від 24.06.2004 )
Справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами)
господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського
товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери розглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента.
Справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх
частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР від 13.05.97, N 2539-III від 21.06.2001, N 850-IV від 22.05.2003, N 1255-IV від 18.11.2003, N 1892-IV від 24.06.2004, N 483-V від 15.12.2006, N 1720-VI від 17.11.2009, N 1914-VI від 18.02.2010, N 4190-VI від 20.12.2011 )
Стаття 17. Передача справ з одного господарського суду до іншого господарського суду
Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної
заяви або винесення ухвали про передачу справи.
Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути оскаржено.
Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи
вона стала підсудною іншому господарському суду.
Якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарському суді, до підсудності якого відноситься справа, то така справа передається до господарського суду, найбільш
територіально наближеного до цього господарського суду.
( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВРвід 13.05.97; в редакції Закону N 2539-III
від21.06.2001; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )( Розділ III в редакції Закону N 3345-12 від 30.06.93 )
Р о з д і л IV
УЧАСНИКИ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 18. Склад учасників судового процесу
До складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду особами, які беруть участь у справі, є
учасники третейського розгляду, особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, треті особи, а також представники цих осіб.
( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2980-VI від 03.02.2011 )
Стаття 19. Суддя
Суддею є посадова особа господарського суду. Процесуальний статус судді визначається Законом України "Про судоустрій
і статус суддів" та цим Кодексом.
( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3445-VI від 31.05.2011 )
Стаття 20. Відвід судді
Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення
судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у
розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов
за нововиявленими обставинами.
При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.
Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи
прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду
вирішується простою більшістю голосів.
У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів
без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР від 13.05.97, N 2539-III від 21.06.2001, N 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо
запровадження автоматизованої системи документообігу в судах вводяться в дію з 1 січня 2011 року, N 4176-VI від 20.12.2011 )
Стаття 21. Сторони в судовому процесі
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВРвід 13.05.97 )
Стаття 22. Права та обов'язки сторін
Сторони користуються рівними процесуальними правами.
Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні
доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти
клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами,
наданими їм цим Кодексом.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів
до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених
статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу
позову шляхом подання письмової заяви.
( Положення частини четвертої статті 22, які встановлюють строки зміни позивачем предмета або підстави позову, а також строки подання відповідачем зустрічного позову, визнано
конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2011 від 13.12.2011 )
Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
( Положення частини п'ятої статті 22, які встановлюють строки зміни позивачем предмета або підстави позову, а також строки подання відповідачем зустрічного позову, визнано
конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2011 від 13.12.2011 )
Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права
і охоронювані законом інтереси.
( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III від 17.05.2001, N 2539-III від 21.06.2001, N 2453-VI від 07.07.2010 )
Стаття 23. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів
Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача. Заміна неналежного відповідача
Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого
відповідача.
( Частину другу статті 24 виключено на підставі Закону N 2705-IV від 23.06.2005 )
Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у
справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III від 17.05.2001, N 2705-IV від 23.06.2005 )
Стаття 25. Процесуальне правонаступництво
У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни
кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або
третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
( Стаття 25 в редакції Закону N 3329-VI від12.05.2011 )
Стаття 26. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
